Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/10635/24

Справа № 344/10635/24 Провадження № 33/4808/862/24 Категорія ч.1 ст. 155-1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника адвоката Ковтун Н.О. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2024 року, якою провадження в справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі ст..38, п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, - встановив : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 порушив встановлений законом порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі. Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування РРО, невидачу розрахункового документа встановленої форми та змісту, чим порушив п. п. 1, 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.155-1 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.155-1 КУпАП, 16.04.2024, тобто строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 на момент розгляду справи закінчився. Постановою від 19.08.2024 р. провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.155-1 КУпАП закрити на підставі ст.38, п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення. Вважає висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений судом у відсутності належних та допустимих доказів його вини. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та наявність акту фактичної перевірки не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки не являють собою імперативного факту доведеності вини. Тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають із співіснування достатньо переконливих чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих, не спростованих презумпцій факту.. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи та були надані під час розгляду справи в апеляційній інстанції. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру». В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчиненням правопорушення. При цьому суд, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.ст.280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався та дійшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.155 КУпАП. Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №1287 від 16.04.2024 року ОСОБА_1 звинувачується в тому, що порушив встановлений порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: провів розрахункову операцію на повну суму покупки 410,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, не видав розрахункового документа встановленої форми та змісту, чим порушив п.1п.2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95 ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями. Таким чином, зміст обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення фактично полягає в тому, що він будучи директором підприємства, порушив встановлений порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: провів розрахункову операцію на повну суму покупки 410,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, не видав розрахункового документа встановленої форми та змісту, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП. Разом з тим, вищевказане обвинувачення не можна визнати конкретним, оскільки воно не містить даних які, дозволяють встановити обставини за яких таке правопорушення було вчинено, з`ясувати місце вчинення правопорушення, визначити товари, які було продано відповідно до розрахункової операції, встановити особливості порушення форми та змісту розрахункового документа. Так, ч.1 ст.155-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. Так, суд першої інстанції вказав, що на підтвердження вини ОСОБА_1 надано: протокол про адміністративне правопорушення №1287 від 16.04.2024, копію акту (довідки) фактичної перевірки №090426 від 16.04.2024. Разом з тим, апеляційний суд не має можливості перевірити правильність даних, які зафіксовано у вищевказаному Акті, оскільки матеріали провадження ні містяь інших доказів по справі. Так, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнає та вважає, що не вчиняв правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які дозволяють спростувати вищевказане твердження та прийти до висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. За обставин викладених вище, апеляційний суд вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що досліджена судом сукупність доказів не дозволяє прийти до висновку поза розумним сумнівом про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що закриття провадження за ст.38 КУпАП у зв`язку з тим, що з дня вчинення правопорушення закінчився встановлений законом строк накладення стягнення, не є реабілітуючою правовою підставою, яка свідчить про невинуватість у вчиненні правопорушення. Так, відповідно до теорії права до реабілітуючих належать наступні правові закриття провадження: встановлено відсутність події правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи у вчиненні правопорушення. Закриваючи провадження на підставі ст.38 КУпАП суд фактично констатує, що з моменту вчинення правопорушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройшов встановлений законом строк накладення стягнення і особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, розглядаючи провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, суд у відповідності до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен встановити обґрунтованість висунутого обвинувачення та ухвалити відповідне рішення. При цьому, якщо на час розгляду справи закінчився встановлений ст.38 КУпАП строк накладення стягнення, суд повинен закрити провадження по справі тільки за умови доведеності вини у вчиненні правопорушення та визнання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності винуватою у вчиненні правопорушення. Суд не має право закрити провадження у зв`язку із закінчення встановленого законом строку накладення стягнення стосовно особи, яка не вчиняла правопорушення. Закриття справи у зв`язку з тим, що на час розгляду справи закінчився встановлений ст.38 КУпАП строк накладення стягнення, без перевірки обґрунтованості висунутого обвинувачення, є істотним порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову судді скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2024 року, якою провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП закрито на підставі ст.38, п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 155-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв