Ухвала КАС ВС № 592/6585/23

УХВАЛА 26 листопада 2024 року м. Київ справа №592/6585/23 адміністративне провадження №К/990/44007/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року у справі №592/6585/23 за адміністративним за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України, третя особа: голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області Писарєва Юлія Григорівна, про скасування наказу та поновлення на посаді, ВСТАНОВИВ: До Ковпаківського районного суду м. Суми звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області Писарєва Юлія Григорівна, в якій просила: - скасувати наказ № 53-к від 11 квітня 2023 року про звільнення її з посади начальника фінансово-економічного відділу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (далі - УВД ФССУ у Сумській області); - поновити її на посаді начальника фінансово-економічного відділу або аналогічній посаді, відповідно до кваліфікації та досвіду роботи, в ГУ ПФУ в Сумській області, яке є правонаступником УВД ФССУ у Сумській області, з 19 квітня 2023 року та внести відповідні записи в трудову книжку; - стягнути з ГУ ПФУ в Сумській області як правонаступника УВД ФССУ у Сумській області, на користь її середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення та по день ухвалення рішення судом з розрахунку 869,82 грн на день з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів; - стягнути з ГУ ПФУ в Сумській області як правонаступника УВД ФССУ у Сумській області Писарєва Ю.Г. , на її користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми 16 листопада 2023 року у справі №592/6585/23 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Сумського апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Кузченко Т.М. про закриття провадження у справі задоволено. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 листопада 2023 року скасовано. Провадження у справі №592/6585/23 за позовом ОСОБА_1 закрито. Справу №592/6585/23 передано до Сумського окружного адміністративного суду. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України третя особа - голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області Писарєва Юлія Григорівна про скасування наказу та поновлення на посаді відмовлено. Не погоджуючись із такими рішеннями суду, представниця позивачки звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 16 листопада 2024 року через підсистему "Електронний суд". Скаржниця просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року у справі №592/6585/23 та ухвалити рішення про задоволення позову. Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України. Проте, перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржниця не виклала передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку з посиланням на відповідний пункт вказаної статті і обґрунтувань у зазначеному контексті. Натомість, по тексту касаційної скарги заявниця лише цитує ухвали та постанови Верховного Суду у справах №758/4455/23, №442/3240/23-ц, №760/7638/23, №188/741/23, не вказує будь-якої із підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень, не наводить відповідного правового обґрунтування, як того вимагає абзац 4 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення. Щодо посилання скаржниці на підстави касаційного оскарження, визначені у частині п`ятій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що посилання на підпункти "а" та "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України. Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржниці строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України. Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року у справі №592/6585/23 за адміністративним за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України, третя особа: голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області Писарєва Юлія Григорівна, про скасування наказу та поновлення на посаді, - залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. .......................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду