Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/5159/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/5159/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 р. (суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі №160/5159/24 за позовом ОСОБА_1 до Державного центру зайнятості, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень від 21.03.2024, просив суд визнати протиправною відмову Державної служби зайнятості у виплаті допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімуму від 08.09.2023 № 33/1511/5797-23, що виразилось у бездіяльності; зобов`язати Державну службу зайнятості здійснити виплати допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімуму з жовтня 2017 року по серпень 2018 року та з листопада 2019 року по вересень 2020 року; стягнути з Державної служби зайнятості компенсацію на відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву залишено без задоволення. У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, незважаючи на клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Виплату мізерної допомоги позивач вважає катуванням та посяганням на його життя. Суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги Конституцію України, рішення Конституційного Суду України, міжнародні договори. Оскільки допомога по безробіттю є основним джерелом доходу позивача, її розмір має бути не нижчий від прожиткового мінімуму, установленого законом. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване, вказуючи на те, що обставина правомірності призначення та виплати позивачу допомоги по безробіттю встановлена судовими рішеннями у справі №160/13631/21. Державний центр зайнятості жодних рішень з приводу виплати позивачу допомоги по безробіттю не приймав. На звернення позивача листом були надані роз`яснення умов та порядку надання допомоги по безробіттю. Цей лист не створює для позивача правових наслідків, а спрямований на надання інформації. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з жовтня 2017 року по серпень 2018 року та з листопада 2019 року по вересень 2020 року перебував на обліку в Криворізькому міськрайонному центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю відповідно до ч.2, 4 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». 23.08.2023 позивач звернувся до Фонду (правління) Державної служби зайнятості з метою виплати допомоги по безробіттю на рівні прожиткового мінімуму. Листом Державного центру зайнятості від 08.09.2023 № 33/1511/5797-23 надана відповідь позивачу на його звернення від 23.08.2023. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу. Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у розгляді справи за його позовними вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно положень частин 1 та 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Справою незначної складності (малозначна справа) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу). Перелік справ незначної складності наведений у частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких законодавцем віднесено і оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Зважаючи на те, що предметом ініційованого ОСОБА_1 адміністративного позову є оскарження відповіді суб`єкта владних повноважень на його звернення з приводу виплати допомоги по безробіттю, розгляд судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснено з дотриманням процесуального закону. Щодо доводів скаржника про ігнорування судом першої інстанції норм матеріального права. Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відповіді Державного центру зайнятості, оформленої листом № 33/1511/5797-23 від 08.09.2023, наданої на звернення ОСОБА_2 (а.с.18, 19). У зверненні ОСОБА_1 висловив свою незгоду із щомісячним розміром допомоги по безробіттю, яку він отримував з жовтня 2027 року по серпень 2018 року та з листопада 2019 року по серпень 2020 року і вважав за необхідне "визнати Постанови Правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття неконституційними та такими, що не відповідають розмірам прожиткового мінімуму" (а.с.20-25). У відповідь на звернення Державний центр зайнятості надав роз`яснення чинного законодавства з порушеного заявником питання, а також послався на судові рішення у справі №160/13631/21, якими підтверджено правильність нарахування Криворізьким районним центром зайнятості ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. Колегія суддів зазначає, що станом на час призначення позивачу допомоги по безробіттю процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, механізм обчислення регіональними та базовими центрами зайнятості, а також філіями регіональних центрів зайнятості державної служби зайнятості страхового стажу, визначав відповідний Порядок, який був затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 квітня 2020 року № 624, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2020 року за № 537/34820 (діяв до 23.12.2022). Відповідно до цього Порядку допомога по безробіттю призначалась регіональними та базовими центрами зайнятості, а також філіями регіональних центрів зайнятості державної служби зайнятості. Державний центр зайнятості є головною державною установою в централізованій системі Державної служби зайнятості, що визначено Положенням про Державну службу зайнятості, затвердженого Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16 грудня 2020 р. за № 2663, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2020 р. за № 1305/35588. Державний центр зайнятості, відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі, розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб Державної служби зайнятості, приймає обов`язкові до виконання цією Службою рішення (п. 19 розділу ІІІ). Державний центр зайнятості розглянув звернення ОСОБА_2 в межах повноважень та надав обґрунтовану відповідь. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, допомога по безробіттю ОСОБА_1 призначалась Криворізьким районним центром зайнятості, перевірка дій якого здійснена судом у справі № 160/13631/21. В межах спірних правовідносин права ОСОБА_1 Державним центром зайнятості не порушені, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, також відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 р. в адміністративній справі №160/5159/24 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили 13 листопада 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Н.П. Баранник суддя О.О. Круговий