Постанова Київський апеляційний суд № 755/10916/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2024 року місто Київ Справа № 755/10916/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/16322/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 серпня 2024 року (у складі судді Гончарука В.П., повний текст складено 01 серпня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ВСТАНОВИВ Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення До Дніпровського районного суду м. Києва була подана заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 755/10916/22, у якій заявник просив суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що під час ухвалення рішення у справі № 755/10916/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судом не вирішено питання про стягнення судових витрат на правову допомогу адвоката. Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції Дніпровський районний суд міста Києва додатковим рішенням від 01 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 задовольнив. Доповнив рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року. Стягнув з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з таким додатковим рішенням суду, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Демарчук Н.О. 30 серпня 2024 року засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, якою просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу На обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та судову повістку він не отримував, що позбавило його можливості висловити свої заперечення та подати клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Крім того, скаржника не було підключено до справи в електронному суді. Із посиланням на висновки Верховного Суду зазначає, що заявником не було обґрунтовано які саме поважні причини заважали представнику своєчасно подати докази на підтвердження витрат на правничу допомогу. Вказує на завищений розмір витрат на правничу допомогу, оскільки ця справа є нескладною, є усталена судова практика по справам цієї категорії, з рішенням судів можна ознайомитися в ЄДРСР. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено без порушення норм процесуального права, вирішити питання розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції. Зазначив, що скаржником не обґрунтовано неспівмірності витрат на правничу допомогу. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд першої інстанції встановив, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року у справі 755/10916/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , франшизу в розмірі 4995,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 коп.). Зі змісту заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що при ухваленні рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року по справі суд не вирішив питання, щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових втрат на правову допомогу адвоката. В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було подано копію договору про надання правової допомоги № 49 від 30.08.2022 укладеного між позивачем та АО «Сайко та партнери», копію Акту про надання правничої допомоги №1 від 09.06.2023 до договору про надання правової допомоги від 30.08.2022. Відповідач, не скористався процесуальним правом надати заперечення стосовно співмірності витрат на правничу допомогу понесених позивачем. Таким чином, судом встановлено, що позивачем було укладено з адвокатським об`єднанням договір про надання правничої допомоги, в якому сторони обумовили види послуг правової допомоги, їх вартість, порядок розрахунку, склали акт надання правової допомоги, в якому наведено детальний опис наданих послуг та здійснених витрат в процесі надання професійної правничої (правової) допомоги адвокатом в справі, а представник позивача, в свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів в суді зробив заяву про розмір судових витрат по справі та протягом п`яти днів після прийняття рішення звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення та надав докази на підтвердження розміру судових витрат. Позиція суду апеляційної інстанції Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам додаткове рішення суду першої інстанції частково не відповідає з огляду на таке. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення та вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу на загальну суму 15 000,00 гривень, а відповідач, не скористався процесуальним правом надати заперечення стосовно співмірності витрат на правничу допомогу понесених позивачем. Колегія суддів не може повністю погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2023 року у справі 755/10916/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року, позов - задоволено частково, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 4 995,00 грн. Позивач просила стягнути майнову шкоду у розмірі 32 327,35 грн. Таким чином, позовні вимоги було задоволено тільки на 15,45 %, а тому витрати на правничу допомогу мали б бути стягнуті пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 317,69 грн. Апелюючи до незаконності ухваленого додаткового рішення скаржником вказується на неотримання заяви про ухвалення додаткового рішення від заявника та неповідомлення судом про розгляд такої заяви. Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам апеляційної скарги та відхиляє їх як необґрунтовані з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи заявником при поданні 13 червня 2023 року заяви про ухвалення додатного рішення у справі одночасно долучено квитанцію та опис вкладення, з яких вбачається, що останнім було направлено таку заяву із додатками до неї всього на 14 аркушів на адресу АТ КБ «ПриватБанк», а саме вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001, 13 червня 2023 року (а. с. 202). Колегія суддів зауважує, що направлення листа цінним листом з описом вкладення на дійсну адресу скаржника є достатнім для того, щоб вважати таке повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б). Окрім цього, неналежне виконання своїх посадових обов`язків працівниками скаржника, зокрема щодо отримання та опрацювання вхідної кореспонденції не є підставою для скасування додаткового рішення суду. Колегія суддів також звертає увагу, що справа розглядалася в суді першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. За таких обставин суд першої інстанції правомірно вирішив питання про ухвалення додаткового судового рішення без повідомлення (виклику) сторін. Із цих же мотивів відхиляється доводи скаржника про не подання позивачем доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат до закінчення судових дебатів на виконання вимог ч. 1 ст. 246 ЦПК України, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачем вказано орієнтовні витрати, пов`язані з розглядом справи, серед яких вказано втирати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Заява про ухвалення додаткового рішення подана протягом 5 днів з дня отримання копії рішення про часткове задоволення позовних вимог, а тому заявник мав право на поновлення пропущеного строку для подання такої заяви як такого, що пропущений з поважних причин (неотримання копії рішення суду, ухваленого без виклику сторін) Щодо доводів про не підключення представника скаржника до справи в електронному суді, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки таких доказів скаржником не подано, зокрема надано знімок екрану розділу «Заяви» системи «Електронний суд», з якого вбачається лише подання представником відповідних заяв, проте не надано знімку екрану розділу «Мої справи» із зазначенням унікального номеру цієї справи, з якого б вбачалася системна відповідь «Справ немає» та/або «За вашим запитом нічого не знайдено», що свідчило б про ненадання доступу до справи в електронному суді. Колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи міститься довідка про доставлення оскаржуваного додаткового рішення в електронний кабінет скаржника (а. с. 221), а також зміст самої апеляційної скарги, з якої вбачається твердження скаржника про отримання оскаржуваного додаткового рішення саме в електронному кабінеті (а. с. 223), а тому до тверджень про ненадання доступу до справи в електронному суді апеляційний суд ставиться критично. Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність витрат на правничу допомогу колегія суддів враховує таке. Обґрунтовуючи неспівмірність витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн скаржником вказується, що ця справа є нескладною, є усталена судова практика по справам цієї категорії, з рішенням судів можна ознайомитися в ЄДРСР. Колегія суддів не вважає це належним обґрунтуванням заперечень проти розміру витрат на правничу допомогу, оскільки стверджувана «нескладність» справи та «усталеність судової практики» є оціночними судження апелянта, які не можуть свідчити про завищений розмір витрат позивача на правничу допомогу. Частиною 5 та 6 статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15 зроблено висновок, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено. У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16. У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи. Відповідачем належного обґрунтування неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн не наведено. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу був зменшений апеляційним судом до 2 317,69 грн в силу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а тому інтереси відповідача частково задоволені. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, встановила, що при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у справі суд першої інстанції неправильно застосував норму статті 141 ЦПК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про повне задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та присудження витрат на правничу допомогу в повному розмірі, заявленому заявником, а тому додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 серпня 2024 року підлягає зміні, шляхом зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 15 000 грн до 2 317,69 грн. Судові витрати Щодо вимог відзиву на апеляційну скаргу про стягнення витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги у розмірі 10 000 грн колегія суддів вказує на таке. Так як ст. 141 ЦПК України, передбачено розподіл судових витрат за результатами вирішення спору, колегія суддів вважає, що стягнення витрат на правничу допомогу в апеляційному суді за результатами розгляду лише питання про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції не передбачено. За таких обставин відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, пов`язані із розглядом апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково. Додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 серпня 2024 року - змінити, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 з 15 000 грн до 2 317,69 грн. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги у розмірі 10 000 грн відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач О.В. Желепа Судді: О. Ф. Мазурик О. В. Немировська