Постанова Львівський апеляційний суд № 462/5884/24

Справа № 462/5884/24 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О. Провадження № 33/811/1481/24 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Шевченка Дмитра Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з доповненнями на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 06 вересня 2024 року, встановив: цієї постановою, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративні стягнення: за ст. 124 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців; за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно із ст. 36 КУпАП остаточно призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави. Відповідно до постанови, 13 червня 2024 року о 23 год 20 хв, ОСОБА_1 , керував автомобілем «Daewoo Sens», номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Гніздовського, 75б, в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001770 від 14 червня 2024 року, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10. 10. 2001р. Окрім цього, 13 червня 2024 року о 23 год 20 хв, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Daewoo Sens», номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Гніздовського, 75б у м. Львові, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору безпечної швидкості руху, не врахував стан транспортного засобу, стан проїздної частини, внаслідок чого втратив контроль над автомобілем та виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ VIDA», номерний знак НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження, а пасажир автомобіля «ЗАЗ VIDA», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, чим завдав матеріальної шкоди, чим порушив п.1.5, 2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 06 вересня 2024 року було об`єднано адміністративну справу про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП із адміністративною справою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На вказану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Залізничного районного суду м. Львова від 06 вересня 2024 року, оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказує про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, не відповідає фактичним обставинам справи, та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з огляду на наступне. Звертає увагу на те, що справу було розглянуто судом першої інстанції, незважаючи на клопотання його захисника. Вказує, що у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння № 001770 від 14.06.2024 в графі : назва та номер документа, що посвідчує обстежувану особу вказано без документів. Вважає, що огляд в медичному закладі проводився без встановлення особи, щодо якої проводився такий огляд. Зауважує, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії АБА № 108406 від 08.07.2024 відсутні будь які посилання на технічні пристрої відеофіксації, відтак неможливо достовірно встановити належність такого відеодоказу до вказаного адміністративного матеріалу даної справи. Зазначає, що матеріали справи не містять направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Акцентує, що рапорт поліцейського не є документом, який виправляє допущені в протоколі про адміністративне правопорушення. Щодо строку на апеляційне оскарження покликається на те, що постанова Залізничного районного суду м. Львова від 06 вересня 2024 року була винесена за відсутності апелянта та його захисника, а також те, що захисник з оскаржуваною постановою ознайомилася 10.09.2024, відтак вважає такий пропущений з поважних причин. У судове засідання апеляційної інстанції, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, який належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Натомість захисник адвокат Шевченко Д.С. не заперечив проти розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши виступ захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Шевченка Д.С. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п.2.9а Правил дорожнього руху України, яким водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Ст. 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Апеляційний суд погоджується із висновком судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, яким надано належну правову оцінку. Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії АБА № 108406 від 08.07.2024(а.с.1); серії АБА № 108405 від 08.07.2024(а.с.1), в яких викладені обставини вчинених ОСОБА_1 правопорушень; схемою місця ДТП, характером пошкоджень автомобілів (а.с.15); відеозаписом з нагрудних камер спостереження працівників поліції (а.с.4); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001770 від 14 червня 2024 року(а.с.5); протоколом огляду місця ДТП від 14 червня 2024 року (а.с.7); фототаблицями до ДТП, згідно яких автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с.16-19); письмовими поясненнями ОСОБА_3 (а.с.20); письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с.22); письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у яких останній зазначив, що 13 червня 2024 року близько 23 год 00 хв, керуючи автомобілем «Daewoo Sens», номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Гніздовського в напрямку до вул. Рудненська він відволікся та виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з «ЗАЗ VIDA», номерний знак НОМЕР_2 (а.с.25), та іншими матеріалами справи у їх сукупності. Підстав сумніватися у достовірності вищевказаних даних у суду немає. Апеляційний суд приходить до переконання, що докази вчинення правопорушень ОСОБА_1 , які покладені суддею в основу постанови, були отримані з дотриманням вимог законодавства і суддя прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апелянта про те, що постанова судді винесена без його участі та його захисника, у зв`язку з чим він був позбавлений прав, передбачених ст. 268 КУпАП, то слід зазначити, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції таке право відновлено шляхом прийняття до провадження апеляційної скарги, та надання можливості подачі пояснень, клопотань та доповнень, разом з тим, ОСОБА_1 та його захисником не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували його вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП. Щодо твердження апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено лише 08.07.2024, тобто майже через місяць після виявлення правопорушення, то слід зазначити, що проводилася перевірка щодо складу кримінального правопорушення, відбиралися пояснення, зокрема пояснення ОСОБА_3 від 01.07.2024 (а.с.30), після чого було скеровано матеріали для вирішення питання складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявні у справі протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом. Стосовно доводів наведених апелянтом про відеозапис події, то апеляційний суд не бере до уваги доводи в частині їх неналежності та недопустимості, при цьому звертає увагу, що крім відеозапису вина ОСОБА_1 підтверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами про які згадано вище. Відсутність у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння не впливає на встановлення наявності чи відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв щодо дій працівників поліції, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі нагрудних камер, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта. Щодо доводів апелянта про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, не відповідає фактичним обставинам справи, та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, які містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі. Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність відомостей про технічний засіб, на який здійснено відеозапис правопорушення, і як наслідок недопустимості цього доказу, то такі задоволенню не підлягають, оскільки відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що дотримано як працівниками поліції, так і судом. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи. Наведеними доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справ містять достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, що дії ОСОБА_1 необхідно квалiфiкувати за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та порушив вимоги п. 1.5, 2.3.б, 12.1 ПДР України, що спричинило пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, а також отриманням легких тілесних ушкоджень пасажиром автомобіля «ЗАЗ VIDA», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 , а тому є всі підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Крім цього, до суду апеляційної інстанції захисником-адвокатом Шевченком Д.С. були подані клопотання, а саме: клопотання про визнання доданих до справи відеозаписів неналежними та недопустимими доказами, клопотання про визнання результатів огляду недійсними, клопотання про виклик поліцейських, клопотання про дослідження матеріалів справи. Щодо вищезазначених клопотань, то на думку апеляційного суду у матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративних правопорушень, яке мало місце 13 червня 2024 року, які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають. З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення клопотань захисника адвоката Шевченка Д.С. апеляційний суд не вбачає. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32). Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь його вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно правил ст. 36 КУпАП. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Залізничного районного суду м. Львова від 06 вересня 2024 року. Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з доповненнями залишити без задоволення, а постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 06 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Л.Я. Гончарук