LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824752/8737/24

від 21.11.2024 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року - залишити без змін.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Бойко О.В. Єдиний унікальний номер справи № 752/8737/24 Апеляційне провадження № 33/824/4769/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. На вказану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі просить постанову скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким закрити провадження у справі на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що працівниками поліції було здійснено незаконне зупинення транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 та не назвали підстави такого зупинення. Звертає увагу, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 від огляду у закладі охорони здоров'я не відмовлялась, була готова їхати до лікарні зі своєю дитиною, яка знаходилась в транспортному засобі в дитячому кріслі. Вказує, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначена інформація, яка не відповідає дійсності. Зазначає, що поліцейськими не встановлювались перевіркою і не називалось жодного ознаку наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , а також не було роз'яснено її права та обов'язки. В судове засідання, призначене на 21 листопада 2024 року, з`явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Шумов В.В., який підтримав апеляційну скаргу. Заслухавши пояснення адвоката, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 09 квітня 2024 року о 14 год. 16 хв., керувала транспортним засобом «Daihatsu», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Васильківська, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовилася, у встановленому законом порядку, чим порушила п. 2.5 ПДР України, тобто вчинила дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 374126 від 09 квітня 2024 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 квітня 2024 року, рапортом молодшого інспектора Голосіївського РВ УПО в м. Києві старшого лейтенанта поліції від 09 квітня 2024 року, постановою від 09 квітня 2024 року, відеозаписом з бодікамери працівника поліції. Відповідно до п. 1.7 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС, огляд на стан сп`яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення такого огляду відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з ч. 2, 3, 4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп`яніння містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд зазначив, що будь-яка особа, яка отримала посвідчення водія на право керування транспортним засобом, зобов`язана знати правила дорожнього руху України. Отже, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Твердження апелянта, що ОСОБА_1 від огляду у закладі охорони здоров'я не відмовлялась, була готова їхати до лікарні зі своєю дитиною, яка знаходилась в транспортному засобі в дитячому кріслі спростовуються відеозаписом, а саме з 15:24:50 по 15:25:02 працівник поліції запитав чи буде ОСОБА_1 їхати до медичного закладу для проходження огляду на що остання висловила свою відмову та повідомила, що ніхто її не примушував, а сама добровільно відмовляється від проходження такого огляду. Разом з тим, працівник поліції пояснив, що ОСОБА_1 має можливість самостійно поїхати до медичного закладу, пройти медичний огляд та повідомив їй адреси медичних закладів в яких можна пройти такий огляд. Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутній доказ того, що ОСОБА_1 самостійно пройшла медичний огляд на стан сп'яніння та жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано. Тому, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду і погоджується з висновком суду першої інстанції щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та не потребує доведення факту перебування у стані сп`яніння. Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта, що інформація у протоколі не відповідає дійсності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, крім цього, його дані узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, з відеозаписом. Разом з тим, суд зауважує, що ОСОБА_1 не оскаржувала вказаний протокол, тому він є належним та допустимим доказом у справі. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідність брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини (Проніна проти України, № 63566/00, Параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані. За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.В. Мережко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»