Постанова 4824 № 752/22159/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В. № 33/824/1589/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №752/22159/23 13 березня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В. при секретарі - Смолко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- в с т а н о в и в: Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 255 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 18 січня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу. Відповідно до вимог ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. Апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції була ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийнята при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин справи. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що відносно ОСОБА_2 одночасно складався протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, наданий потерпілою ОСОБА_2 відеозапис суд першої інстанції оцінив односторонньо та не об`єктивно, не звернувши жодної уваги на образи по відношенню до ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 . В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Єгоров Олександр Федорович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник потерпілої ОСОБА_2 адвокат Шишка Юлія Олександрівна в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила постанову першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП , оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 925294 від 11.102023, що складений відносно нього за порушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376; рапортом оперативного чергового спецлінії "102" про виклик поліції перехожою ОСОБА_3 11.10.2023 о 17:15, поясненнями самого ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. Такі дії ОСОБА_1 свідчать про вчинення ним домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , що завдає шкоди її психічному та фізичному здоров`ю. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само у невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або у неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство, не виконала терміновий заборонний припис, який стосовно неї був винесений, або не повідомила уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. З наданих суду та досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебували у стосунках з 2018 року, проживали разом та є батьками малолітнього ОСОБА_4 , 2022 року народження. Для батька малолітного ОСОБА_4 в установленому законодавством порядку було установлено спосіб його участі у вихованні та спілкування з дитиною за розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації № 184 від 15.05.2023 року. З матеріалів справи вбачається, що до оперативного чергового спецлінії "102" 11 жовтня 2023 року о 17:15 від громадянки ОСОБА_3 надійшов виклик з повідомленням про те, що за адресою: АДРЕСА_2 на дитячому майданчику буянить чоловік, який намагається у матері забрати дитину віком 1,9 роки. 11 жовтня 2023 року інспектором СПДН ВП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Резником М.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 925294 відповідно до якого 11 жовтня 2023 року, близько 17 години, за адресою: АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно колишньої співмешканки - жінки, з якою проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу та має спільну дитину ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав нецензурною лайкою, вдарив по голові, чим викликав у потерпілої сильні емоційні переживання, пригніченість, образу, глибоке відчуття страху, фізичний біль, що у сукупності завдало шкоди її психічному та фізичному здоров`ю. 11 жовтня 2023 року ОСОБА_2 надала письмові пояснення з приводу подій, які відбулися 11 жовтня 2023 року, в яких зазначила, що перебувала за адресою: АДРЕСА_2 , на дитячому майданчику разом зі своєю дитиною ОСОБА_4 приїхав її колишній співмешканець ОСОБА_1 та почав відбирати дитину, хоча дитина проживає з нею, ОСОБА_1 хапав її за руки, штурхав та ображав нецензурною лайкою, вдарив по голові рукою. Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 09 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та застосованого до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 255,00 грн. за вчинення психологічного насильства стосовно ОСОБА_2 . Надавши оцінку вказаним доказам та поясненням в сукупності з нормами матеріального права, які регулюють вказані правовідносини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про вчинення ОСОБА_1 11 жовтня 2023 року, о 17 годині, за адресою: АДРЕСА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , чим завдав шкоди її психічному здоров`ю. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що наданий потерпілою ОСОБА_2 відеозапис суд першої інстанції оцінив односторонньо та не об`єктивно суд апеляційної інстанції відхиляє, так як він не має безпосереднього зв`язку з подіями, які розглядаються як адміністративне правопорушення за протоколом від 11.10.2023 серії ВАБ № 925294. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано не відповідність протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №925294 вимогам статті 256 КУпАП, зокрема, протокол не містить відомостей щодо свідків та відеоматеріалів, апеляційний суд вважає безпідставними, так як КУпАП не вимагає здійснення відеофіксації процесуальної дії, події, наявності свідків у цій категорії справ про адміністративне правопорушення, на відміну від справ за ст. 130 КУпАП. Аналізуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 09 січня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: