Постанова 4857 № 300/5087/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5087/22 пров. № А/857/15214/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року (суддя Тимощук О.Л., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: Івано-Франківським окружним адміністративним судом за результатами розгляду адміністративної справи №300/5087/22 ухвалено 05 жовтня 2023 року рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 для перерахунку його пенсії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 пенсії ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року залишено без змін. Таким чином, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі №300/5087/22 набрало законної сили 24.01.2024. ОСОБА_1 05.06.2024 подав до суду першої інстанції клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 05.10.2023 по справі №300/5087/22. В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що 16.02.2024 отримав виконавчий лист, який 20.02.2024 подав до виконавчої служби та за яким 21.02.2024 відкрито виконавче провадження ВП 74225764. Вказав, що звернувся до виконавчої служби з клопотанням про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з «виконанням рішення суду до відкриття виконавчого провадження», а також 28.05.2024 подав до суду заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Зауважив, що повідомив виконавчу службу про реальне невиконання рішення суду, оскільки довідка не відповідає чинному законодавству та матеріалам виконавчого провадження, а саме довідці за 2012 рік, протоколу ГУ ПФУ в області за 2014 рік, не зазначено підвищення посадового окладу в розмірі 25%, премії в розмірі 90%, помилково вказано прожитковий мінімум на 01.01.2023, додаткові види грошового забезпечення зазначені з урахуванням прожиткового мінімуму на 01.01.2018 (посадового окладу та окладу за військовим званням), а саме таємність, НВОВЗ, премія. Таким чином, керуючись статтею 382 КАС України, просить, зокрема, встановити судовий контроль за виконанням рішення у цій справі та зобов`язати боржника подати звіт, а також накласти на боржника штраф. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 05.10.2023 в адміністративній справі №300/5087/22 повернуто заявнику без розгляду. Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано про подачу боржником відповідно до статті 374 КАС України заяви щодо визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню, не направлення на його адресу копій документів щодо виконання рішення суду боржником. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження обставин вказаних в заяві заявник, на виконання вимог пункту 6 частини 1 статті 167 КАС України, не наводить перелік документів та інших доказів, що додаються до клопотання та не долучає жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у цьому клопотанні. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили. У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Відповідно до частини третьої статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Також Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві ,,Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі ,,Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення ,,Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12 травня 2011 року). Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах ,,Бурдов проти Росії від 07.05.2002, ,,Ромашов проти України від 27.07.2004, ,,Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі ,,Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі ,,Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року). Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до частин 1 та 2 вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком. З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18). Суд зауважує, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Водночас, крім зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), КАС України передбачає ще один вид судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України). Так, частина перша 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Однак, підстави їх застосування є різними, а саме: невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (стаття 382 КАС України); обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з виконанням (неналежним виконанням) судового рішення у справі (стаття 383 КАС України). Таким чином, спосіб судового контролю, передбачений стаття 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається невиконаним. При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення. У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України. Приписами статті 44 КАС України визначено процесуальні права та обов`язки учасників справи. Згідно з частиною 5 вказаної статті учасники справи зобов`язані, поряд з іншим: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. За приписами частини 3 статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Статтею 167 КАС України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Відповідно до частини 1 статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Окрім цього, відповідно до частин 1-5 статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Також пунктом 4 частини 5 статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Лісовський вказуючи на необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, зазначає про видання боржником на виконання такого рішення довідки про розмір грошового забезпечення, однак вказує, що така довідка не відповідає чинному законодавству та матеріалам виконавчого провадження, а саме: в довідці за 2012 рік, протоколі ГУ ПФУ в області за 2014 рік, не зазначено підвищення посадового окладу в розмірі 25%, премії в розмірі 90%, помилково враховано прожитковий мінімум на 01.01.2023, додаткові види грошового забезпечення зазначені з урахуванням прожиткового мінімуму на 01.01.2018 (посадового окладу та окладу за військовим званням), а саме таємність, НВОВЗ, премія. Однак на підтвердження таких обставин заявник, на виконання вимог пункту 6 частини 1 статті 167 КАС України, не наводить перелік документів та інших доказів, що додаються до клопотання та не долучає жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у цьому клопотанні. На думку колегії суддів, на підтвердження вказаних у клопотанні обставин ОСОБА_1 мала б бути долучена довідка про розмір грошового забезпечення, яка на переконання ОСОБА_1 не відповідає законодавству. За відсутності вказаної довідки не вбачається можливим дослідити її зміст на предмет її відповідності вимогам законодавства, а відтак не вбачається можливим встановити виконання чи невиконання боржником судового рішення. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини 8 статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Так, у вказаній нормі законодавець фактично відзначив, що окрім заходів судового контролю зазначених у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних чи приватних виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення. ОСОБА_1 фактично покликається в заяві на те, що повідомив виконавчу службу про реальне невиконання рішення суду. Разом з тим, якщо ОСОБА_1 вважає неправомірними дії виконавчої служби, то він має право звернутися з позовною заявою в порядку статті 287 КАС України. Також, як вірно вказує суд першої інстанції, на клопотанні ОСОБА_1 у лівому верхньому куті проставлена відмітка «Отримав Нагірний (власноручний підпис) 03.06.24р», однак з такої відмітки неможливо встановити факт отримання такого клопотання боржником (така відмітка проставлена без зазначення посадового становища, ініціалів особи, яка його прийняла та без проставлення штампу вхідної кореспонденції ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Отже, стягувачем до зазначеного клопотання не долучено належного доказу направлення (вручення) копії такого клопотання іншим учасникам справи, що є свідченням недотримання заявником положень абзацу 10 частини 1 статті 167 КАС України. Частиною 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду. З огляду на вищевказані вимоги КАС України, беручи до уваги те, що до поданого клопотання не додано жодних доказів, якими заявник обґрунтовує необхідність, чи принаймні наявність підстав для встановлення судового контролю, потрібні для його розгляду, а також відсутність доказу направлення іншим учасникам справи копії клопотання та беручи до уваги відсутність іншого визначеного КАС України способу для усунення таких недоліків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, підлягало поверненню без розгляду. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №300/5087/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець