Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/4939/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4939/24 пров. № А/857/23708/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року, головуючий суддя Сорока Ю.Ю., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ у Волинській області, ГУПФУ в Тернопільській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24 квітня 2024 року №907550144407 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року №889-VIII; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести та виплачувати пенсію по віку відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року №889-VIII з дати звернення (24 квітня 2024 року) зарахувавши до стажу державної служби період роботи в митних органах з 01.08.1990 року по 08.04.2004 року та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Управлінням соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації від 16.04.2024 року за №108/1.16/2-24 та №109/1.16/2-24. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що станом на 01 травня 2016 року (на день набрання чинності Законом №889-VIII) має понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців, що дає йому право на призначення пенсії державного службовця (інші умови - щодо віку і страхового стажу - також виконуються). Позивач, покликаючись на положення статей 154, 156, 430, 569, 588 Митного кодексу України, пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі Порядок №283), наголосила, що перебування на посадах митної служби, які передбачають присвоєння спеціального звання, перебування на посадах керівних працівників і спеціалістів органів митного контролю зараховується до стажу державної служби, який дає право на отримання пенсії державного службовця. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24 квітня 2024 року №907550144407 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року №889-VIII; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по віку відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах митного контролю з 01.08.1990 року по 08.04.2004 року на підставі довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця, видані Управлінням соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації від 16.04.2024 року за №108/1.16/2-24 та №109/1.16/2-24. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до статті 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII Про державну службу (далі Закон №3723-ХІІ), що діяв до набрання чинності Законом №889-VIII, підстави для зарахування періоду роботи позивача в податкових органах, якій присвоєно спеціальні звання, до стажу державної служби відсутні. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 09.04.2004 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, що підтверджується матеріалами справи. 16 квітня 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII. Вказана заява позивача відповідно до екстериторіального принципу надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого від 24 квітня 2024 року №907550144407 відмовлено в переведенні на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII. За змістом цього рішення, позивач з 01.08.1990 року по 08.04.2004 року працювала в податкових органах. Основним критерієм для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 не присвоювався ранг державного службовця, відтак права на перехід на пенсію згідно Закону України Про державну службу не має. Вважаючи вказане рішення про відмову у переведенні на пенсію протиправним, позивач звернулася до суду за захистом порушених прав. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Згідно із пунктом 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, на думку апеляційного суду Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 9 статті 37 Закону № 3723-ХІІ страховий стаж і стаж державної служби. Так, спеціальним законом, що визначає статус державної митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Митний кодекс України. Згідно з ст. 569 Митного кодексу України від 04.07.2013 року №405-VІІ посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України. Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги. Таким чином, посадові особи митних органів, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями. Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст. 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Частиною 1 ст. 588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позивач безперервно перебувала на службі на різних посадах у податкових органах (віднесених до посад державних службовців) з 01.08.1990 року по 08.04.2004 року, тобто станом на 01 травня 2016 року має 20 років стажу державної служби, що відповідає приписам статті 37 Закону №3723-XII, то це дає право на пенсію відповідно пункту 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №140/4939/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич