Постанова 4813 № 521/1418/20

Номер провадження: 22-ц/813/5165/24 Справа № 521/1418/20 Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Лозко Ю.П., Назарова М.В., за участю секретаря Соболєва Р.М., учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" відповідач ОСОБА_1 представник відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Сегеди О.М., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: Короткий зміст позовних вимог. У січні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 16 грудня 2015 року відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 16 грудня 2015 року, згідно якої їй було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, та надано у користування кредитну картку. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі. Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, позивач просив суд стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором б/н від 16 грудня 2015 року станом на станом на 01 грудня 2019 року у розмірі 19013,63 грн., яка складається з: 5764,46 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 846,30 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 11021,27 грн. нарахована пеня; 500.00 грн. штраф (фіксована частина); 881,60 грн. штраф (процентна складова) та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2024 року позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами договору кредиту для досудового врегулювання спірних правовідносин. Суд прийшов до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Шинжирбаєв М.Т. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2024 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дане рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2024 року винесено з порушенням застосування норм матеріального та норм процесуального права, винесено без повного та всебічного з`ясування обставин. В рішенні суду зазначається, що Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Проте потрібно зазначити, що у вказаній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач по справі, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору із споживачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови договору та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, згідно вимог ст. ст. 207, 1055 ЦК України щодо обов`язкової письмової форми договору кредиту та відповідно до принципу правової визначеності, який реалізований у загальних вимогах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, ст. 203 ЦК України, - не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України не можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківки Умов кредитування та Тарифів позивача без підпису Відповідача на них не можуть виступати належними доказами, оскільки такі роздруківки не можна вважати загально доступними, а цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також матеріали справи не містять належних підтверджень, що Позичальник при підписанні заяви, мав реальний доступ до сайту банку в мережі Інтернет. Тому доводи позову про те, що саме той Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та саме ті Тарифи АТ КБ «Приватбанку», які додані до справи, були розміщені на його сайті в мережі Інтернет, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до згаданих Умов є лише припущенням, який суд не вправі був брати до уваги. Отже з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, оскільки споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, то при укладенні кредитного договору не відбулось узгодження сторонами порядку нарахування процентів, пені та штрафів за користування кредитом. Суд першої інстанції також залишив поза увагою той факт, що Позивач не довів виникнення правовідносин між сторонами, оскільки до позовної заяви не було долучено будь-якого доказу, якій вказував би на факт перерахування коштів на рахунок Відповідача. Позивач надає розрахунок заборгованості на кошти, підтвердження передачі яких не вбачається з матеріалів справи, що лише вказує на недоведеність спору між сторонами. Таким чином, дана позовна заява повинна бути залишена без задоволення з огляду на відсутність предмету спору між сторонами, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2024 року по справі № 521/1418/20 скасованим. Одночасно із цим відповідно до ст. 258 Цивільного Кодексу України до штрафних санкцій та пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік, отже стягнення штрафу та пені є неправомірним. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. В судове засідання не з`явились . Клопотань про відкладення до суду не надійшло. Що не заважає відповідно до вимог чинного ЦПК України розглянути справу за наявними матеріалами справи. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» з 21 травня 2018 року змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом (т. 1 а.с. 48, 49, 50, 51-52). У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви. Судом встановлено, що 16 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 16 грудня 2005 року, згідно якої їй було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, та надано у користування кредитну картку (т. 1 а.с. 46, т. 2 а.с. 81-82, 100). Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я відповідача, вбачається, що початковий кредитний ліміт був встановлений у розмірі 3000,00 грн., який в подальшому збільшився до 5500,00 грн. (т. 1 а.с. 67, 164). Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Із доданої банком довідки вбачається, що відповідачу була видана кредитні картки, строком дії до останнього дня 05/21 (т. 2 а.с. 80, 99 звор.). Факт отримання ОСОБА_3 кредитних коштів підтверджується банківською випискою по рахунку останньої за договором б/н від 16 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 68-117. 165-214, т. 2 а.с. 57-79, 88-99). Згідно з наданим банком розрахунком, через невиконання зобов`язань за договором б/н від 16 грудня 2015 року, станом на 01 грудня 2019 року у розмірі 19013,63 грн., яка складається з: 5764,46 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 846,30 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 11021,27 грн. нарахована пеня; 500.00 грн. штраф (фіксована частина); 881,60 грн. штраф (процентна складова) (т. 1 а.с. 118-162, 215-250, т. 2 а.с. 1-9). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами договору кредиту для досудового врегулювання спірних правовідносин. Суд прийшов до висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі. Проте з вказаним висновком частково не погоджується колегія суддів з огляду на наступне. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Заява позичальника від 16 грудня 2005 року дійсно не містить суми комісії, строку повернення кредиту, а також умов щодо відповідальності боржника за невиконання/прострочення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів) та їх розміру. Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк просив, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, а також пеню і штрафи за прострочення сплати кредиту та процентів, на обґрунтування яких посилався те, що відповідальність позичальника за порушення зобов`язань за кредитним договором передбачена Витягом з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», Умовами та правилами надання банківських послуг, в яких визначені пільговий період користування кредитними коштами, процентна ставка, розмір неустойки та порядок її нарахування, а також інші умови. Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник. За відсутності підтвердження конкретно запропонованих відповідачу Умов та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови та правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися АТ КБ «ПриватБанк». Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», не визнаються відповідачем і не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 16 грудня 2005 року шляхом підписання заяви. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили розмір та порядок зміни процентної ставки, підстав нарахування та розміру комісії, а також відповідальність боржника у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення виконання договірних зобов`язань. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19). З урахуванням основних завдань та засад цивільного законодавства, апеляційний суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може вважатися належно проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які являють собою значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 , ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання споживачеві всієї необхідної інформації щодо умов кредитування. В заяві позичальника від 16 грудня 2005 року не визначено строк повернення кредиту, а тому виходячи з положень частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, та з огляду на неповернення позичальником отриманої суми кредитних коштів, які ОСОБА_1 отримала та фактично користувалася кредитним лімітом (кредитними коштами), що підтверджується рухом по картці, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту порушених прав, шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів, а отже позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з позичальника заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5764,46 грн є законною та обґрунтованою. Таким чином доводи апелянта в цій частині є частково обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач не довів виникнення правовідносин між сторонами, оскільки до позовної заяви не було долучено будь-якого доказу, якій вказував би на факт перерахування коштів на рахунок відповідача спростовуються матеріалами справи так як факт отримання ОСОБА_3 кредитних коштів підтверджується банківською випискою по рахунку останньої за договором б/н від 16 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 68-117. 165-214, т. 2 а.с. 57-79, 88-99). Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів всі обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, позивач не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення в цій частині нового судового рішення по суті спору про відмову у задоволенні позовних вимог. Розподіл судових витрат. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 2102 гривень, а за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 2522,40 гривень. Враховуючи, що позов задоволено частково (стягнення заборгованості за тілом кредиту), що становить 30,3% від загальної ціни позову, а отже, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви на користь АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 637 гривень, а за подачу апеляційної скарги з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1758,11 гривень. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 березня 2024 року скасувати частково. У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 846,30 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 Цивільного кодексу України; 11021,27 грн. нарахованої пені; 500.00 грн. штраф (фіксована частина); 881,60 грн. штраф (процентна складова) - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 637 гривень. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1758,11 гривень. В іншій частині рішення першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду Повний текст постанови складено 19 листопада 2024 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В.Назарова Ю.П. Лозко