Постанова 4803 № 206/3695/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9074/24 Справа № 206/3695/24 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2024 року в цивільній справі номер 206/3695/24 за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 , про визнання дій приватного виконавця протиправними, скасування результатів оцінки майна, В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на дії приватного виконавця, зацікавлені особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 . З урахуванням уточненої скарги обґрунтовував її тим, що 26.10.2023 року Самарським районним судом міста Дніпропетровська ухвалено рішення по справі №206/3204/23, за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення з останнього боргу у сумі 10000,00 доларів США та відсотків за прострочення боргу. На виконання вказаного судового рішення, на підставі виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська виконавчого листа, приватним виконавцем Макушевим Є.П. відкрито виконавче провадження №74300443. 06.07.2024 року поштовим зв`язком скаржник отримав наступні повідомлення від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П.: повідомлення про проведення оцінки належного скаржнику на праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Ціну об`єкту нерухомості визначено у розмірі 369000,00 гривень, до якого було додано копію звіту №0107.124 про оцінку вартості майна від 01.07.2024 року; повідомлення про проведення оцінки належного скаржнику на праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (частка 47/100). Ціну об`єкту нерухомості визначено у розмірі 1552800,00 гривень, до якого додано копію Звіту № 0107.2/24 про оцінку вартості майна від 01.07.2024 року. При цьому на словах приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Є.П. повідомив, що 07.08.2024 року об`єкт №2 буде ним виставлений на торги, тому що вартості об`єкту №1 не вистачить для оплати боргу. На заперечення скаржника приватний виконавець не реагував. Вважаючи, що проведена оцінка суттєво занижена, скаржник самостійно звернувся до сторонньої організації з метою проведення незалежної оцінки нерухомого майна. Відповідно до звіту з незалежної оцінки нерухомого майна (об`єкт №1) №11-20240712-0008076404 від 11.07.2024 року ринкова вартість будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складає 1229564,00 гривень. А відповідно до звіту з незалежної оцінки нерухомого майна (об`єкт №1) №11-20240712-0008075240 від 11.07.2024 року ринкова вартість будинку за адресою: АДРЕСА_2 , (частка 47/100) складає 2134287,86 гривень. На погляд ОСОБА_1 , оцінка вказаного нерухомого майна, проведена ТОВ «Геоспектр-7», більш відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна. Скаржник зазначає, що не зважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежності експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом до ступу до нього. Фактичне ознайомлення з майном, яке є предметом оцінки, можливе при доступі оцінювача до цього майна, тобто як зовнішнього огляду, так і внутрішнього. Однак, всупереч наведеному, ФОП ОСОБА_2 ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього не проводив, за наданням доступу до об`єктів нерухомості №1 та №2 до скаржника не звертався ані приватний виконавець Макушев Є.П., ані ФОП ОСОБА_2 . Приватний виконавець Макушев Є.П. не вжив заходів для повідомлення скаржника про необхідність надання доступу до нерухомого майна, а підійшов формально до цього питання. Таким чином, скаржник вважає, що експертна оцінка зазначеного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства. Скаржник просив суд визнати протиправним та скасувати звіт №0107.1/24 про оцінку вартості майна від 01.07.2024 про експертну грошову оцінку об`єкта нерухомості - будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є громадянин України ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати звіт №0107.2/24 про оцінку вартості майна від 01.07.2024 про експертну грошову оцінку об`єкта нерухомості - будинку за адресою: АДРЕСА_2 (частка 47/100), власником якої є громадянин України ОСОБА_1 ; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровського округу Макушева Євгенія Петровича щодо визначення вартості майна - будинку за адресою: АДРЕСА_1 та будинку за адресою: АДРЕСА_2 (частка 47/100). Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2024 року скаргу ОСОБА_1 , зацікавлені особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання дій приватного виконавця протиправними, скасування результатів оцінки майна задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано звіт №0107.1/24 про оцінку вартості майна від 01.07.2024 про експертну грошову оцінку об`єкта нерухомості - будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є громадянин України ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано звіт №0107.2/24 про оцінку вартості майна від 01.07.2024 про експертну грошову оцінку об`єкта нерухомості - будинку за адресою: АДРЕСА_2 (частка 47/100), власником якого є громадянин України ОСОБА_1 . Із вказаним судовим рішенням не погодився приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Є.П., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2024 року у справі №206/3695/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити. Доводами апеляційної скарги наведено, що при ухваленні відповідного судового рішення суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які не були доведені в суді та мають значення для справи, судом були порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. Судом першої інстанції було позбавлено приватного виконавця надати відзив на скаргу та приймати участь в розгляді справи. Матеріали скарги ОСОБА_1 з додатками надійшли до офісу приватного виконавця лише 07.08.2024 року, судові засідання були призначені на 30.07.2024 року та на 01.08.2024 року. На вищезазначені судові засідання приватним виконавцем надавались клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що в цей час строком до 02.08.2024 року він перебував на лікарняному та був позбавлений можливості з`явитись до суду, з метою ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на скаргу ОСОБА_1 . Судом першої інстанції, в порушення норм цивільного процесуального кодексу ці клопотання були проігноровані та 01.08.2024 року ухвалено рішення. Судом першої інстанції в своїй ухвалі від 01.08.2024 року, не зазначається як дані про особистий огляд об`єктів дослідження вплинули на ціну об`єктів нерухомості та не зазначено як це вплинуло на порушення прав боржника - ОСОБА_1 . Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17. Рецензування звітів №0107.1/24 та №0107.2/24 від 01.07.2024 року в установленому законом порядку - не проводилось, жодних клопотань, щодо рецензування звітів - не надходило. Від скаржника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу приватного виконавця Макушева Є.П. на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2024 року у справі №206/3695/24 залишити без задоволення, саму ухвалу - без змін. Апелянтом до суду першої інстанції було подано два клопотання про відкладення судового слухання справи 30.07.2024 року та 01.08.2024 року, в яких було зазначено, що приватний виконавець не може прибути до суду, бо перебуває на лікарняному. Проте до клопотань апелянта про відкладення судового слухання справи не було долучено жодного документу, який би підтверджував його доводи, а саме знаходження на лікарняному. До апеляційної скарги на ухвалу суду апелянт також не додав будь-яких належних доказів його перебування на лікарняному. Скаржником були надані докази суду суттєвого заниження оцінки належного йому майна. Також при зазначенні наведеного як «порушення норм матеріального права» апелянтом не вказано, які саме норми матеріального права порушені судом. З посиланням в апеляційній скарзі на те, що «рецензування є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки і у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутись з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна» скаржник не погоджується, оскільки будь-яким законодавчим актом, а також постановами Верховного Суду, не встановлено обов`язок боржника звертатись за рецензуванням звітів з оцінки майна. Одночасно з цим право божника на звернення до суду зі скаргою на оцінку майна нормативним актами не обмежується. Від ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив скасувати ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2024 року у справі №206/3695/24, та відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 . У жодному нормативному документі, що регламентують оціночну діяльність в Україні, немає такої дефініції, як «звіт визнати протиправним, та скасувати його». У чинному законодавстві, що регулює оціночну діяльність в Україні, передбачено єдиний порядок визначення якості виконання звіту про оцінку. Цей порядок немає має абсолютно однозначне трактування. Єдиним документом, який може відображати якість виконання звіту є рецензія, і «скасувати» звіт з оцінки майна, можливо тільки, через цей інструмент. Враховуючи викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року в справі №914/881/17 правові висновки, розгляд вимоги скаржника про скасування та/або визнання недійсним (протиправним та інше) звіту про оцінку майна не передбачено чинним законодавством та суд не може розглянути скаргу із такою вимогою по суті, у зв`язку із відсутністю такого способу захисту прав, як подача скарги із вимогою про визнання звіту з оцінки майна, «такою, що не підлягає застосуванню». Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 130 ЦПК України. Від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся осіб. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 28.02.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74300443 на підставі виконавчого листа №206/3204/23, виданим Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 14 липня 2020 року у розмірі 10000 доларів США та 3% річних від простроченої суми боргу (а.с.11). Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П.: 27.05.2024 року винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме буд. АДРЕСА_3 , а також про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме буд. АДРЕСА_2 (а.с. 163-165, 167-169, том 1). 11 червня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_2 , якого зобов`язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань визначення вартості арештованого майна в межах виконавчого провадження згідно постанов від 27.05.2024 року (а.с. 171-172, том 1). Відповідно до висновку про вартість майна від 01 липня 2024 року виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , вартість будинку 11/1, що розташований в АДРЕСА_3 , становить 369000 грн. (а.с. 13). Відповідно до висновку про вартість майна від 01 липня 2024 року виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , вартість будинку АДРЕСА_2 , становить 1552800 грн (а.с. 15). Звіт про оцінку майна від 01.07.2024 року, який надано суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 , з питання визначення вартості майна боржника, а саме: 47/100 частин домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 направлено скаржникові 03.07.2024 року (а.с. 173, том 1). Задовольняючи частково вимоги скарги, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості в певному обсязі. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є правильним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Положеннями ст. 13 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень,неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Частиною третьою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 (далі Національний стандарт № 1), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Національним стандартом №1 (пункти 5055), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна. Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1442 (далі Національний стандарт №2), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу. Частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади. Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Разом із цим відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість. Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17. Пунктами 15, 16 Національного стандарту №1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування. За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку. Відповідно до статті 36 Національного стандарту №1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю. Судом встановлено, що 28.02.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74300443 на підставі виконавчого листа №206/3204/23, виданим Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 14 липня 2020 року у розмірі 10000 доларів США та 3% річних від простроченої суми боргу. Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П.: 27.05.2024 року винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме буд. АДРЕСА_3 , а також про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме буд. АДРЕСА_2 . 11 червня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_2 , якого зобов`язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань визначення вартості арештованого майна в межах виконавчого провадження згідно постанов від 27.05.2024 року. Відповідно до висновку про вартість майна від 01 липня 2024 року виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , вартість будинку АДРЕСА_1 , становить 369000 грн. Відповідно до висновку про вартість майна від 01 липня 2024 року виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , вартість будинку АДРЕСА_2 , становить 1552800 грн. З аналізу висновків про вартість майна від 01 липня 2024 року виконаних ФОП ОСОБА_2 щодо будинків, який розташовані за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , вбачається, що вони не місять дані про особистий огляд об`єктів дослідження та відомості про неможливість особистого огляду відповідних об`єктів дослідження, а також не містять обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про визнання протиправними та скасування звітів про оцінку майна, оскільки у зазначених висновках про вартість майна відсутні як дані про особистий огляд об`єктів дослідження, так і відомості про неможливість особистого огляду відповідних об`єктів дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту №1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Довід апеляційної скарги про неможливість оскарження звіту про оцінку майна у судовому порядку, а лише на підставі подання рецензії на звіт, апеляційний суд відхиляє як необґрунтований. Відповідно до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Довід апеляційної скарги про позбавлення судом приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. права бути присутнім у судовому засіданні та ігнорування поданих ним клопотань про відкладення справи апеляційний суд відхиляє як необґрунтований, оскільки до зазначених вище клопотань не було долучено доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розгляд справи за відсутності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновків суду першої інстанції не спростовують. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки учасників справи, обставини справи, перевірив їх доводи і заперечення, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровичазалишити без задоволення, ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: