Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 804/2101/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 804/2101/17 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у адміністративній справі № 804/2101/17 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 29.08.2016 року №13663-13, яким визначено грошове зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідності викладених у рішенні суду першої інстанції висновків фактичним обставинам справи, та неправильного застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 13663-13 від 29 серпня 2016 року, і здійснити розподіл судових витрат. Відповідач не скористався наданим йому правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу, що на переконання колегії суддів не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів та наданих під час судового розгляду справи судом першої інстанції пояснень відповідача. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність наданої спірним правовідносинам оцінки, і застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного. Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, власником легкового автомобіля марки Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб см. була ОСОБА_1 , якій контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням №13663-13 від 29.08.2016 року було визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25 000, 00 грн., яке, як правильно зазначив суд першої інстанції і є предметом розгляду у цій справі. Отже, оскільки предметом судової перевірки у цій справі є саме прийняте Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №13663-13 від 29.08.2016 року, апеляційний суд вважає, що під час вирішення спірних правовідносин у цій справі перш за все мало б перевірятися дотримання/не дотримання контролюючим органом вимог чинного станом на 2016 рік законодавства щодо процедури визначення позивачу суми податкових зобов`язань з транспортного податку, оскільки позивач звертаючись за судовим захистом вказує не тільки на порушення вимог ст.276 Податкового кодексу України, а й на порушення контролюючим органом порядку визначення сум податкового зобов`язання та на не надіслання їй податкового повідомлення-рішення, а також на безпідставність визначеної їй податковим органом суми транспортного податку, що сталося внаслідок невідповідності дійсності визначеної у 2016 році середньо ринкової вартості належного їй легкового автомобіля, що у сукупності призвело до винесення оскаржуваного у цій справі протиправного податкового повідомлення-рішення. Виходячи з положень статей 54 та 267 Податкового кодексу України, саме контролюючий орган зобов`язаний нарахувати платнику податків податкове зобов`язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Відповідно, у цій справі адміністративний суд повинен надавати правову оцінку аргументам позивача в першу чергу, а у разі, якщо вони не були б визнані судом такими, що тягнуть протиправність податкового повідомлення-рішення, мав би переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, і така послідовність дій повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що висловлена у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18. Проте, наведених вище обставин суд першої інстанції не перевіряв, також як і не надавав оцінку аргументам позивача стосовно допущених контролюючим органом порушень положень Податкового кодексу України, а вирішуючи по суті спірні правовідносини у цій справі після повернення справи з Верховного Суду на новий розгляд, суд першої інстанції проігнорував, що підставою для часткового задоволення вимог касаційної скарги ОСОБА_1 і для скасування постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 - стало саме порушення судами першої і апеляційної інстанцій принципу всебічності з`ясування обставин і надання правової оцінки кожному доводу, з наведенням відповідних аргументів у випадку неприйняття таких доводів. Зокрема, поза увагою суду першої інстанції залишилися зауваження Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року на тому, що «при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковий орган повинен був використовуватися інформацію про автомобілі, яка отримана від Мінекономрозвитку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду» (а.с.110), а на підставі аналізу по тексту постанови (а.с.107-110) повноважень податкового органу і центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику економічного розвитку, а також положень Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин далі Порядок № 403) та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин далі Методика № 66)». За вказаних обставин, Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанції у цій справі дійшов висновку, що «у порушення наведених правових норм, суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення у даній справі не встановили дійсних обставин справи щодо того, чи є легковий автомобіль марки Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб см, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, об`єктом оподаткування транспортним податком у розумінні положень підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), також як і не витребували розрахунку середньо-ринкової вартості належного ОСОБА_1 транспортного засобу, здійсненого за допомогою офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з урахуванням усіх характеристик автомобіля (тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг), а у матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження середньоринкової вартості автомобіля Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб см, окрім посилання у тексті рішення суду апеляційної інстанції, що інформація щодо автомобілю, здійснена на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України». Разом з тим, розглядаючи дану справу суд першої інстанції всупереч настанов Верховного Суду не перевірив: - чи отримував податковий орган від Мінекономрозвитку інформацію про автомобіль позивача і яку інформацію використовував при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення; - чи дотримався податковий орган у 2016 році порядку визначення сум податкового зобов`язання та надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення; - чи виносилося відповідачем податкове повідомлення-рішення з дотриманням вимог ст.54, ст.58, ст.58, пп.267.6.1 і пп.267.6.2 п.267.6 ст.267, ст.42 Податкового кодексу України. При цьому, суд першої інстанції не витребував у відповідача розрахунок середньо-ринкової вартості належного ОСОБА_1 транспортного засобу, здійсненого за допомогою офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з урахуванням усіх характеристик автомобіля (тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг), який був використаний ним при прийнятті оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення, хоча як зазначалося у попередньому абзаці, Верховний Суд наголошував, що саме податковий орган повинен був використовуватися приймаючи податкове повідомлення-рішення, і відповідно, адміністративний суд вирішуючи спір у цій справі після повернення справи з Верховного Суду повинен був принаймні надати належну оцінку цим обставинам. Натомість, на підставі процитованих по тексту судового рішення положень абз.1 п.1.1 ст.1, п.10.2 ст.10, пп.12.3.4 пп.12.3.5 п.12.3 ст.12, пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п.4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII, а також з урахуванням отриманих від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України витребуваних за власною ініціативою суду ухвалою від 06.04.2024 року (а.с.114) відомостей щодо середньоринкової вартості автомобіля Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб.см, бензин, автоматична коробка переключення передач (а.с.119), суд першої інстанції процитувавши положення пунктів 2, 5, 13 і 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі Методика № 66) та пунктів 3 і 4 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (далі Порядок № 403) дійшов висновку, що належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль марки Mercedes-Benz моделі S5004 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб.см. у 2016 році був об`єктом оподаткування транспортним податком у розумінні положень підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), оскільки з 01.01.2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, тому з урахуванням установленої станом на 01 січня 2016 року мінімальної заробітної плати в розмірі 1 378, 00 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік») об`єктом оподаткування були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500, 00 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно), а відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.04.2024 № 3822-06/15848-05 середньоринкова належного позивачем вартість автомобіля з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів становить у розмірі 1 400 276,96 грн., без урахування даних щодо фактичного пробігу означеного автомобіля станом на 01.01.2016 року. При цьому, хоча судом першої інстанції по тексту рішення і були процитовані положення Порядку № 403 та Методики № 66, у тому числі в частині, яка передбачає розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу за урахуванням коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації та коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу (п.3 Порядку № 403), а на підставі аналізу положень Методики та Порядку, судом першої інстанції було наголошено, що податковий органом приймаючи податкове повідомлення-рішення повинен використовувати отриману від Мінекономрозвитку інформацію про автомобілі за базовий податковий (звітний) період, у той же час судом незважаючи на предмет спору взагалі не з`ясовувалися питання законності прийнятого Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 року №13663-13, також як і не перевірялося: - чи використовувався податковим органом у 2016 році при визначені суми податкового зобов`язання позивачу за допомогою офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розрахунок середньоринкової вартості належного їй транспортного засобу, зокрема, з урахуванням усіх характеристик автомобіля та коефіцієнту коригування ринкової ціни цього транспортного засобу залежно від пробігу. Отже, судом першої інстанції у цій справі прийнято до уваги фактично тільки наявну в його розпорядженні узагальнену інформацію про власника автомобіль марки Mercedes-Benz моделі S5004 Matic моделі седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб см. та отриману у 2024 році інформацію про ймовірну станом на період 2016 році середньоринкову вартість автомобіля позивачки. За вказаних у попередньому абзаці обставин та посилаючись на не надання позивачкою витребуваних ухвалою суду від 13.04.2024 року (а.с.120) документів з приводу фактичного пробігу означеного автомобіля станом на 01.01.2016 року (витягу з бази регламентованого сервісу автомобіля, копії книги сервісного обслуговування) - суд першої інстанції в описаний вище спосіб фактично підміняючи податковий орган, на підставі самостійно зібраних доказів під час судового розгляду даної справи, майже через вісім років визначив, що автомобіль позивачки підпадав під визначення об`єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році у розумінні положень підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, і як підсумок визнав, що здійснюючи оскаржене донарахування контролюючий орган не припустився порушень вимог законодавства України, а тому дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відмовив в їх задоволенні. Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі виходячи з нижченаведеного. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Оскільки зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у цій справі не відповідає, колегія суддів під час апеляційного перегляду вказаного судового рішення вважає за необхідне звернути увагу на обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, ініційованого ОСОБА_1 на захист її прав, порушених з боку податкового органу внаслідок обчислення суми транспортного податку за належний їй на праві власності автомобіль з грубим порушенням положень Методики №66 і Порядку № 430 та вимог пп.267.6.1 і пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 та ст.42 Податкового кодексу України. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до пункту 267.2.1. Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, об`єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до п`яти років і мали об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, а зміни до статті 267 Податкового кодексу України згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року N 909-VIII набрали чинності тільки з 1 січня 2016 року. Відповідно, об`єктом оподаткування стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Дійсно, середньоринкова вартість легкових автомобілів у спірний по цій справі період визначалася центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. Разом з тим, середньоринкова вартість автомобіля розраховувалась за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 саме із застосуванням коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу. Вказана інформація розміщувалася на офіційному веб-сайті, режим роботи якого забезпечувався Мінекономрозвитку, що саме і надавало змогу податковому органу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробігу, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства, яку саме податковий орган і повинен був використати при визначені ОСОБА_1 грошового зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб. Отже, підставою для обчислення податковим органом грошового зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб мала бути саме роздруківка з офіційного веб-сайті Мінекономрозвитку інформацію про середньоринкову вартість транспортного засобу розрахованої відповідно до положень Порядку № 430 та Методики №66, у пункті 12 (Методики) прописано, що Коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів, а у разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується. Проте, встановленим у цій справі є той факт, що при визначені ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн., Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з офіційного веб-сайта Мінекономрозвитку навіть не отримувалася роздруківка з інформацією про середньоринкову вартість автомобіля Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб.см станом на 2016 рік, також як і не з`ясовувався фактичний пробіг означеного автомобіля станом на 01.01.2016 року, і вочевидь не застосовувався згідно п.3 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу автомобіля, що не спростовується самим відповідачем та підтверджується листом Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області листом № 420/6/04-64-13-02 від 20.02.2017 (а.с.15-16) в якому зазначено, що оскаржуване ОСОБА_1 податкове повідомлення рішення було прийнято на підставі пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України згідно наявної у базі даних Державної фіскальної служби України інформації. Звертає на себе увагу апеляційної інстанції і той факт, що у період судового розгляду даної справи з 2017 р. по 2024 р, відповідач не долучав до матеріалів справі прийняте ним податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 року №13663-13 з відповідним розрахунком середньоринкової вартості автомобіля Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб.см станом на 2016 рік, також як і не долучав використану ним роздруківку інформації про середньоринкову вартість транспортного засобу з офіційного веб-сайта з реквізитами Міністерства станом на 01.01.2016 року, що у сукупності свідчить про відсутність у відповідача станом на 29.08.2016 року як документів, що визначають середньоринкову вартість автомобіля Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб.см та впливають його вартість, так і про порушення порядку визначення середньоринкової вартості вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортного засобу з огляду на пробіг автомобіля, та у свою чергу підтверджує недоведеність податковим органом належними і допустимими доказами правомірності визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. Відповідно до пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 розд. ХІІ Податкового кодексу України обчислення суми транспортного податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об`єкт оподаткування. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум транспортного податку разом з детальним розрахунком суми/сум транспортного податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп.267.6.2 п. 267.6 ст.267 ПКУ). Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум транспортного податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПКУ, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів, зокрема, але не виключно, інформацію про транспортний засіб: марка, модель, об`єм циліндрів двигуна (куб. см), рік випуску та розмір ставки податку. Обов`язок надіслання (вручення) контролюючим органом платнику податків податкового повідомлення-рішення чітко прописано також загальною нормою Податкового кодексу України (ст.58 в редакції діючій станом на серпень 2016), абз.5 пункту 58.1 якої вказує на те, що податкове повідомлення-рішення має містити в собі підставу для нарахування податкового зобов`язання …; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; граничні строки сплати грошового зобов`язання; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення, а згідно абз.6 вказаної норми визначено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання. При цьому, пунктами 58.2.-58.3. ст.58 Податкового кодексу України також прописано порядок надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення і описано випадки коли саме податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, із зауваженням на те, що «у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків». Проте, наведеним вище положенням Податкового кодексу України суд першої інстанції також не приділив уваги, внаслідок чого взагалі не аналізував дії відповідача у світлі наведених норм та відповідно не надав будь-якої оцінки допущеним з боку відповідача порушень вимог ст.58, пп.267.6.1 і пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України. Відповідач в свою чергу не надавши суду у період з 2017 по 2024 оскаржуваного у цій справі повідомлення-рішення від 29.08.2016 року №13663-13 з детальним розрахунком суми транспортного податку, які б у визначеному ст.42 Податкового кодексу України порядку надсилалися би ОСОБА_1 - не довів суду належними доказами правомірність своїх дій та оскаржуваного позивачем рішення. Переглядаючи в апеляційному порядку судове рішення у цій справі, колегія суддів в свою чергу бере до уваги доказово підтверджені матеріалами справи наступні обставини, якими підтверджується обґрунтованість вимог ОСОБА_1 у цій справі стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 13663-13 від 29 серпня 2016 року. Так, заявою від 13.02.2017 року (а.с.14) ОСОБА_1 не розуміючи причини виникнення боргу, про наявність якого дізналася внаслідок отримання нею 25.01.2017 податкової вимоги від 28.12.2016 № 7346-17, просила надати їй податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник цей борг зі сплати транспортного податку фізичних осіб у розмірі 25000 грн. Проте, у відповідь на вказану заяву Лівобережна об`єднана державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області листом № 420/6/04-64-13-02 від 20.02.2017 (а.с.15-16) лише повідомила ОСОБА_1 про те, що прийняте на підставі пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України згідно наявної у базі даних Державної фіскальної служби України інформації податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 року № 13663-13 направлялося їй поштою 06.09.2016 року з повідомлення про вручення і 12.10.2016 та було повернуто з відміткою на корінці повідомлення про вручення «за закінченням терміну зберігання». При цьому, на вимогу ОСОБА_1 копія податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 року № 13663-13 з детальним розрахунком суми транспортного податку надіслана так і не була, а було лише у цьому листі повідомлено реквізити для сплати податкового боргу з транспортного податку з фізичних осіб, що у сукупності свідчить як про грубе порушення відповідачем вимог пп.267.6.1 і пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 та ст.42 Податкового кодексу України, так і про недотримання податковим органом приписів Методики №66 та Порядку № 430, які передбачають використання для обчислення податковим органом грошового зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб саме роздруківку з офіційного веб-сайті Мінекономрозвитку інформацію про середньоринкову вартість транспортного засобу, а не базу даних Державної фіскальної служби України (як про це зазначав відповідач у листі № 420/6/04-64-13-02 від 20.02.2017. Під час судового вирішення спору у цій справі, як вже зазначалося вище по тексту постанови, протягом 2017-2024 р.р. відповідачем не доведено належними та допустимими доказами про реальне фізичне існування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 року № 13663-13 з детальним розрахунком суми транспортного податку ОСОБА_1 , також як і не підтверджено у будь-який спосіб факт направлення ОСОБА_1 у 2016 році документів чи інформації про прийняте стосовно неї податкового повідомлення-рішення і повідомлення її про відповідні платіжні реквізити у визначеному статтею 42 ПКУ порядку. Тобто, відповідачем ні у 2017 році ні у подальшому не надавалися суду докази на підтвердження направлення ОСОБА_1 06.09.2016 року вказаних документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та про повернення цих документів з відповідною відміткою на корінці повідомлення 12.10.2016 року. Колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги пояснення відповідача (а.с.125-127 про те, що податкове повідомлення рішення направлялося ОСОБА_1 на податкову адресу платника податків відповідно до даних ДРФО: АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який було повернуто до ГУДПС з позначкою «за закінченням терміну зберігання», оскільки наведені твердження суперечать наявної в матеріалах справи інформації, а факт направлення ОСОБА_1 рекомендованим листом документів і їх повернення не підтверджено податковим органом відповідними доказами. Так, за матеріалами справи судом апеляційної інстанцій встановлено, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz моделі S-500 легковий седан, об`ємом двигуна 4663 к/с, 2012 року випуску, був зареєстровано Дн-вським ВРЕР-2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області 31.07.2013 року на ім`я його власника ОСОБА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено Свідоцтвом № НОМЕР_1 про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним № НОМЕР_2 (а.с.10), в якому також зроблено запис про право користування вказаним транспортним засобом гр-ном ОСОБА_3 , який як батько позивачки постійно, з часу реєстрації автомобіля користувався та користується вказаним автомобілем разом з позивачкою. Відповідно долученої до матеріалів справи копії виданого 20.11.2014 року на ім`я ОСОБА_1 паспорта громадянина України (а.с.8-9), позивачка у цій справі змінила своє прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » та адресу проживання, будучи зареєстрованою з 21.11.2014 року по АДРЕСА_3 . Разом з тим, позивачка не змінювала інформацію про прізвище та місце свого проживання у Свідоцтві № НОМЕР_1 про реєстрацію транспортного засобу марки Mercedes-Benz моделі S-500 легковий седан, об`ємом двигуна 4663 к/с, 2012 року випуску, з реєстраційним № НОМЕР_2 . Отже, податковий орган прийнявши 29.08.2016 року оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення № 13663-13, яким визначено податкове зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн., повинен був та мав можливість направити його разом з розрахунком за податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку ОСОБА_1 , як це визначено пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України «зазначеною в реєстраційних документах на об`єкт оподаткування», тобто, за зазначеною у Свідоцтві № НОМЕР_1 про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним № НОМЕР_2 адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10), або за адресою проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 (а.с.9), яка була внесена до ДРФО відповідно до вимог діючого на спірний період часу Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 779 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2013 р. за № 2211/24743. Таким чином, помилкове направлення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за адресою: АДРЕСА_1 , яка не зазначена в реєстраційних документах на об`єкт оподаткування (пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу) та яка не має відношення до місця реєстрації і проживання ОСОБА_1 (а.с.9) відповідно до вимог п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення № 13663-13 від 29.08.216 року вважається таким, що не вручено платнику податків до теперішнього часу. Наведені вище обставини свідчать, що податковий орган, який має законодавчо встановлений обов`язок самостійно обчислювати суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб, у даному спірному випадку визначивши ОСОБА_1 грошове зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. та повідомивши її про це лише шляхом надіслання Податкової вимоги від 28.12.2016 року № 73446-17 (а.с.12) - діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а також не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а під час судової перевірки питання правомірності/неправомірності оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 року № 13663-13, відповідач не довів, як це встановлено частиною другою статті 77 КАС правомірність вказаного рішення та своїх дій. Переглядаючи в апеляційному порядку спір у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про встановлений ч.2 ст.11 та ч.2 ст.9 КАС України принцип диспозитивності, який полягає у розгляді по суті судом саме тих питань, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Враховуючи, що позивач ставить під сумнів правомірність винесеного Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 року №13663-13 колегія суддів у даному спірному випадку виходить з визначених частиною другою статті 2 КАС України критерій, які зокрема витікають із завдань адміністративного судочинства та за змістом яких є справедливе, неупереджене і своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, будучи зв`язаними з предметом заявлених вимог у цій справі, колегія суддів у контексті спірних правовідносин не вважає за можливе обмежуватися лише цитуванням загальновстановлених норм матеріального права, якими врегульовано обчислення суми транспортного податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб та врахуванням узагальнених пояснень податкового органу у відзиві на адміністративний позов (а.с.125-127), у тому числі і стосовно розрахунку оскаржуваного ППР форми «Ф» № 750-13 від 07.12.2016 (а.с.126), що хоча і є важливим, але не може замінити перевірку у судовому порядку як самого податкового повідомлення рішення так і процедури його винесення та повідомлення про це платника податків. У даних спірних правовідносинах колегія суддів вважає суттєвим питанням стосовно перевірки дотримання податковим органом вимог ст.54, ст.58, ст.42, пп.267.6.1 і пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України та положень Методики №66 і Порядку № 430, оскільки без з`ясування питання виконання/не виконання податковим органом покладених на нього повноважень щодо визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб своєчасно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і права особи на участь у процесі прийняття рішення адміністративний суд позбавлений можливості вирішити головне питання у цій справі стосовно правомірності/не правомірності оскаржуваного у цій справі позивачем податкового повідомлення-рішення, а здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд не має права підміняти контролюючий державний орган, рішення якого оскаржується, та самостійно замість цього органу вирішувати майже через вісім років визначати, що автомобіль позивачки ОСОБА_1 підпадав під визначення об`єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році у розумінні положень підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, тобто, фактично приймати рішення, винесення якого належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Оскільки податкове повідомлення-рішення відповідача повинно відповідати не лише вимогам ст.54, ст.58, ст.42, пп.267.6.1 і пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України та положень Методики №66 і Порядку № 430, а й наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, колегія суддів визнає важливим у даному випадку також звернути увагу не тільки на незаконність податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 750-13 від 07.12.2016 з підстав порушення контролюючим органом зазначених вимог норм матеріального права (ст.54, ст.58, ст.42, пп.267.6.1 і пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України та положень Методики №66 і Порядку № 430), а й з підстав необґрунтованості податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 750-13 від 29.08.2016, оскільки грошове зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн ОСОБА_1 було визначено цим рішенням без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Зокрема, такими обставинами у даному спірному випадку окрім вищевикладених по тексту постанови апеляційної інстанції порушення відповідачем вимог ст.54, ст.58, ст.42, пп.267.6.1 і пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України та положень Методики №66 і Порядку № 430, колегія суддів вважає: - відсутність у цій справі інформації про середньоринкову вартість автомобіля Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб.см, бензин, автоматична коробка переключення передач - як станом на 2016 рік (прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 750-13 від 29.08.2016), так і станом на 2024 рік (ухвалення рішення суду по цій справі); - а також прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 750-13 поза межами строку, встановленого пунктом 267.6 Податкового кодексу України, що є самостійною і достатньою підставою для його скасування. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що з часу реєстрації автомобіля марки Mercedes-Benz моделі S-500, у тому числі і станом на 2016 р., користувалися дві особи, тобто, позивачка та її батько протягом чотирьох років, а відповідно, і річний пробіг цього автомобіля був значно більшим ніж середньорічний (27 тис.км), який Мінекономікою у відповідь на ухвалу суду, брався до уваги під час розрахунку за допомогою калькулятора (а.с.119оборот), що в свою чергу свідчить і про більший знос, зменшення ресурсу та вартості транспортного засобу. Своїм листом Мінекономіка у відповідь на ухвалу суду чітко зазначив про відсутність можливості надати конкретну інформацію щодо середньоринкової вартості автомобіля позивачки саме через відсутність в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду даних про фактичний пробіг автомобіля. (а.с.119 оборот), що навіть суду першої інстанції у 2024 році не надавало можливості за допомогою здійснених (по тексту рішення) розрахунків, зробити висновки про те, що автомобіль позивачки підпадав під визначення об`єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році у розумінні положень підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України. Наведені вище обставини не спростовуються фактом не надання позивачкою на вимогу суду у 2024 році документів, які стосуються пробігу автомобіля у 2016 році, оскільки по-перше, адміністративний суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, а по-друге, адміністративний повинен брати до уваги, що у позивачки можуть бути відсутні книжки сервісного обслуговування (яка не є обов`язковою), а єдиної бази офіційного сервісного центру Mercedes в Україні не існує. Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів встановивши протиправність рішення податкового органу щодо визначеної ОСОБА_1 середньо ринкової вартості автомобіля Mercedes-Benz моделі S 500 4 Matic модель седан-В, 2012 року випуску з об`ємом двигуна 4663 куб.см, бензин, автоматична коробка переключення передач, та визначення грошового зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн., а судом першої інстанції вирішено спір у цій справі формально вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року підлягає скасуванню, з прийняттям іншого рішення у цій справі про задоволення позову у повному обсязі. У зв`язку із задоволенням позовної вимоги ОСОБА_1 , на її користь підлягають стягненню понесені нею судові витрати: по сплаті судового збору при звернення до суду з позовом в сумі 640,00 грн. (а.с.3), по сплаті судового збору при подачі касаційної скарги в сумі 768,00 грн. (а.с.75), та по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 960 грн. (а.с.147) що становить загальну суму у розмірі 2368,00 грн. Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року - скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) від 29.08.2016 року №13663-13, яким визначено грошове зобов`язання із транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати загальним розміром 2368,00 грн. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя А.О. Коршун