Постанова 4855 № 826/15968/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15968/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Парінова А.Б., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2016 року № 699-1305,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 № 699-1305 про нарахування транспортного податку за 2016 рік. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» був прийнятий 24.12.2015, а рішення Київської міської ради № 103/103 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» було прийнято 11.02.2016, тобто пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду. Отже, застосуванню контролюючим органом ці нормативно-правові акти підлягають лише з 2017 року, що свідчить про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017, у задоволенні позову відмовлено. Разом з цим, постановою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року зазначені судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, Верховний Суд зазначив, що відповідачем не виконано обов`язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому, судом, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в той час, як розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об`єкту оподаткування транспортним податком. На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів, який не може визначатися судом на власний розсуд. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю, при цьому суд першої інстанції виходив із того, що надані відповідачем копія запиту ГУ ДФС у м. Києві від 27 вересня 2018 року № 29615/9/26-15-10-05-33 про надання інформації та відповідь Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12 жовтня 2018 року №3805-05/44616-06 щодо визначення середньо ринкової вартості легкового автомобіля, не є належними та допустимим доказами у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зазначені листи не були та не могли бути покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що з урахуванням змісту ст. 267 ПК України в редакції чинній на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, позивач є платником транспортного податку, а наявний у нього на праві власності автомобіль LAND ROVER SPORT є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, оскільки його вартість є більшою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року. Звертає увагу апелянт на те, що середньоринкова вартість легкового автомобіля LAND ROVER SPORT, типу загальний легковий універсал-В, з об`ємом двигуна 2993 куб. см, 2013 року випуску розрахована відповідачем з урахуванням всіх параметрів автомобіля та відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, на підставі інформації, отриманої від Мінекономрозвитку. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629» установлений транспортний податок та затверджене Положення про транспортний податок, яке містить норми, аналогічні тим, що викладені в Податковому кодексі України. ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Land Rover, моделі Range Rover Sport, типу загальний легковий універсал-В, об`ємом двигуна 2993, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2. пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 № 699-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000, 00 грн. Позивач, вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Так, з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), згідно з яким, зокрема, статтю 267 ПК України викладено в іншій редакції. Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. Згідно підпункту 267.3.1 пункту 267.3, пункту 267.4 статті 267 ПК України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII (далі - Закон № 909-VIII) внесено зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, які були чинними в період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Так, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті. Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Підпунктами 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII, в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». З матеріалів справи видно та вірно враховано судом першої інстанції, що спірним у цій справі є правомірність визначення контролюючим органом належного ОСОБА_1 транспортного засобу об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб за 2016 рік. Як зазначалось вище, об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році був легковий автомобіль не старше п`яти років, середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01.01.2016 була установлена мінімальна заробітна плата в розмірі 1 378, 00 грн. Тобто, платником транспортного податку за базовий податковий період - 2016 рік є власник легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1 033 500, 00 грн (1 378, 00 грн. х 750) та з року випуску якого минуло не більше п`яти років (включно). Також судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до пункту 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною в пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач. Відповідно до п. 3 Порядку № 403, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком

2. Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (п. 4 Порядку № 403). Ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану (пунктом 5 Методики). Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики № 66). Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики № 66). На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля (Додаток 1 та Додаток 2 Методики № 66). Враховуючи вищенаведені правові положення судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу. Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції про те, що обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Крім цього, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. Під час нового розгляду відповідачем надано копію запиту ГУ ДФС у м. Києві від 27 вересня 2018 року № 29615/9/26-15-10-05-33 про надання інформації та відповідь Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12 жовтня 2018 року № 3805-05/44616-06 щодо визначення середньо ринкової вартості легкового автомобіля Land Rover Range Rover Sport з об`ємом циліндрів двигуна 2993 куб. см, 2013 року випуску. Так, з відповіді Мінекономрозвитку вбачається, що у листі Головного управління ДФС у м. Києві відсутні дані про тип пального та фактичний пробіг автомобіля, що унеможливлює надання конкретної інформації щодо його середньо ринкову вартість. Розрахована за допомогою Калькулятора середньо ринкова вартість зазначеного автомобіля з урахуванням нормативного середньорічного пробуті 27 тис. кілометрів становила: з бензиновим типом пального - 1 117 955, 25 грн; з дизельним типом пального - 1 218 396, 38 грн. Відповідно до п. 12 Методики № 66 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується. Отже, при розрахунку середньоринкової вартості належного позивачу автомобіля повинна братись до уваги інформація щодо його пробігу, оскільки остання впливає на визначення середньоринкової вартості автомобіля. Судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 було прийнято раніше наданих відповідачем документів, що свідчить про неможливість їх врахування під час визначення позивачеві суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податковий орган визначив позивачу ОСОБА_1 суму транспортного податку з фізичних осіб без застосування Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 29.01.2019 в справі № 826/12372/16 суд відхиляє, оскільки в межах справи, що розглядається, Мінекономрозвитку не надало конкретної інформації на відміну від обставин справи, яка розглядалась Верховним Судом, де об`єктом дослідження був лист Мінекономрозвитку № 3252-08/4797-03 від 22.02.2016, яким автомобіль визначено об`єктом оподаткування. При цьому, використання контролюючим органом роздруківок з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не є належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку, оскільки обов`язковою підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 810/2454/16. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: А.Б. Парінов В.В. Файдюк