LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд520/11347/24

від 19.11.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №520/11347/24 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2024 р. Справа № 520/11347/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 12.08.24 у справі №520/11347/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту також - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до місячного грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні додаткової щомісячної винагороди, установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168; - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 додатково врахувати до розміру грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні додаткову щомісячну винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової частини з урахуванням додаткової щомісячну винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №

168. В обґрунтування заявлених вимог посилався на протиправність дій відповідача щодо невключення до місячного грошового забезпечення для обчислення його одноразової грошової допомоги при звільненні додаткової щомісячної винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, а також щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року у справі №520/11347/24 скасувати та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню. Зазначає, що одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому була виплачена, але у зменшеному розмірі, а саме одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік була нарахована та виплачена без врахування додаткової щомісячної винагорода, установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Вказує, що оскільки саме ця винагорода є складовою грошового забезпечення, а тому підлягає врахуванню під час розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. Вважає, що винагорода передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 має систематичний характер та виплачувалася щомісяця по момент його звільнення. Дане твердження підтверджується випискою із « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де відображається інформація того, що ним кожного місяця в продовж проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 отримувалася додаткова щомісячна винагорода. Тому «винагорода» має постійний характер, що узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17 від 06.02.2019. Таким чином при здійсненні обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач фактично не включив до цієї допомоги додаткову щомісячну винагороду, що є протиправним та незаконним. Вважає, що Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування до місячного грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, а суд першої інстанції цього при винесенні свого рішення не врахував цього. Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому, посилаючись на те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, не є грошовим забезпеченням, не входить до його складу, та виплачується за участь в бойових діях - чітко визначено умови в окремому підзаконному акті з обмеженням дії у часі та просторі (на період воєнного стану), а також посилаючись на те, що одноразова допомога при звільненні виплачена позивачу 09.04.2024 в повному обсязі в сумі 116203,28 грн., просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З урахуванням вимог наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 27.03.2024 позивача було знято зі всіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу зазначеної військової частини. Позивач, вважаючи, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до місячного грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні додаткової щомісячної винагороди, установленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, а також дії останньої щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі є протиправними, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у даній справі. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон №2011-XII, у відповідній редакції). За приписами ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-XII). Приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. У пунктах 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту - Постанова №704, у відповідній редакції) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі по тексту - Порядок №260, у відповідній редакції), у п.2 розділу І якого визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. Водночас у п.16 розділу І Порядку №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України, зокрема, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту - Постанова №168), яка застосовується з 24 лютого 2022 року, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту

1. Як встановлено з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в Збройних Силах України, а саме у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 27.03.2024 позивача було знято зі всіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 27.03.2024 (а.с.5). Позивачу була виплачена 09.04.2024 одноразова допомога при звільненні у розмірі 116203, 28 грн., що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 (а.с.18). Спірним питанням у даній справі фактично є питання про те, чи враховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги при звільненні. Відповідно до п.1 розділу XXXII Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до п.5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Приписи ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначати порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України. Такими нормативно-правовими актами є Постанова №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), та Порядок №260. Отже, за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану. Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 року у справі №240/26703/23 зробив правовий висновок про те, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення. Наведене вище також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2024 року у справах №240/25672/23, №240/32125/23, №240/33138/23 та №260/8841/23. Вирішуючи питання, чи враховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги при звільненні, Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 року у справі №240/32125/23 дійшов висновку, що, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв правомірно. Відтак, відповідно до вже сформованих Верховним Судом правових висновків, передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не враховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги при звільненні. Оскільки передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги при звільненні, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі. Наведене вище узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.11.2024 року у справі №240/23909/23. Стосовно посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.10.2019 у справі №520/3505/19 в подібних, як на думку скаржника, правовідносинах, то колегія суддів відхиляє такі посилання, оскільки з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі. Також, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 року №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Окрім того, колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі щодо необхідності застосування правового підходу, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17, оскільки висновки у цій справі зроблені у неподібних до даної справи, а саме з приводу обчислення розміру пенсії, та є нерелевантними для цієї справи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що винагорода, передбачена Постановою №168, має систематичний характер та виплачувалася щомісяця по момент звільнення позивача, є такими, що не впливають на вирішення даної справи, оскільки, як вже зазначалося вище, вказана вище додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги при звільненні. Відтак, з огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про те, що Військовою частиною НОМЕР_1 було протиправно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування до місячного грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168, є необґрунтованими. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було доведено (доказано) правомірність власних дій, що є предметом оскарження у даній справі. При цьому, незважаючи на те, що наведеною вище нормою КАС України визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність, як в даному випадку, своєї бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, передбаченого ч.1 ст.77 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Всупереч наведеному вище, позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги у даній справі є безпідставними та необґрунтованими, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №520/11347/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»