Постанова Львівський апеляційний суд № 450/2331/24

Справа № 450/2331/24 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В. Є. Провадження № 22-ц/811/2007/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2024 року м.Львів Справа № 450/2331/24 Провадження № 22-ц/811/2007/24 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. з участю: ОСОБА_1 розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області, постановлену у м. Пустомити 27 травня 2024 року у складі судді Мусієвського В.Є. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , про визнання удаваним попереднього договору, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру,- встановив: 23 травня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_2 про визнання удаваним попереднього договору, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру. Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, із заявами щодо реєстрації будь-якого речового права на вказану квартиру, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо вказаної квартири. В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120. На вказаній земельній ділянці побудований, однак ще не введений в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок, у якому позивач придбав квартиру у відповідності до попереднього договору № 3322, посвідченого 14 листопада 2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бабій О.В. Позивач повністю виконав умови договору, сплатив за умовами такого кошти в розмірі 1 415 681,60 грн., однак житловий будинок на даний час не здано в експлуатацію та квартира не передана йому (позивачу) у приватну власність. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки та має чинний дозвіл на виконання будівельних робіт, він матиме реальну можливість відчужити квартиру, яка знаходиться на об`єкті незавершеного будівництва. Відтак, існують обґрунтовані ризики, що ОСОБА_2 зможе вільно розпоряджатись майновими правами на квартиру АДРЕСА_1 , яка належать йому (позивачу), оскільки перевірити майнові права у жодних реєстрах не видається за можливе. Зазначає, що ОСОБА_5 , як уповноважений представник простого товариства, створеного відповідачами, також має право вчиняти будь-які правочини та укладати договори від імені такого, зокрема, відносно вищезгаданої спірної квартири. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення у справі. Просить заяву задовольнити. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року частково задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову. Постановлено заборонити ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини з іншими особами щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , а також звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, з заявами щодо реєстрації будь-якого речового права інших осіб на вищевказану квартиру, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120. Ухвалу суду через свого представника ОСОБА_3 оскаржив ОСОБА_2 . Зазначає, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою. Вважає висновки суду про наявність підстав для забезпечення позову помилковими. Просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказує, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували звернення чи підготовку до звернення ОСОБА_2 до державних реєстраторів з заявами щодо реєстрації будь-якого речового права інших осіб на вищевказану квартиру, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4623693300:01:001:0120, тим більше з урахуванням того, що багатоквартирний будинок не введений в експлуатацію та, відповідно, на даний час такої квартири не існує. Стверджує, що посиланняпозивача на можливість ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду є припущенням. Вказує, що позивачем до позовної заяви долучено роздруківки об`єкта будівництва з розміщенням оголошення щодо продажу з веб сайтів, однак такі не свідчать про наявність підстав застосування до ОСОБА_2 відповідних заходів забезпечення позову у конкретній справі, оскільки такі матеріали не містять інформації саме про продаж майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначає, щоОСОБА_2 не має жодного відношення до створення, функціонування та наповнення вказаних веб сайтів, а також публікацій оголошень щодо продажу нерухомості на інших інтернет ресурсах. Інформація щодо об`єкта будівництва на веб сайтах була розміщена ОСОБА_5 під час дії укладеного між ним та ОСОБА_6 (попереднім власником земельної ділянки з кадастровим номером 4623683300:01:001:0120 та попереднім замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ) договору простого товариства від 16 жовтня 2020 року, який розірвано 30 вересня 2021 року на підставі нотаріально посвідченого договору.Матеріали справи не містять жодного доказу, яким би підтверджувалося реальне вчинення, або підготовка до вчинення ОСОБА_2 будь - яких несумлінних дій, зокрема, спрямованих на розпорядження майновими правами, обтяжування, укладення будь-яких правочинів з іншими особами щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , які у разі задоволення позову можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду може бути утрудненим або взагалі неможливим. Висновки суду щодо наявності підстав для забезпечення позову в частині, що стосується ОСОБА_2 , є помилковими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи. Окрім наведеного, забезпечення позову шляхом накладення заборони звертатися до державних реєстраторів, будь-яких органів, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, з заявами щодо реєстрації будь-якого речового права інших осіб на вказану квартиру не відповідає принципу співмірності та адекватності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та виходить за їх межі. Посилається на те, що предметом позову є визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , тобто майбутній об`єкт нерухомості. Позивач визначив відповідачами у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , однак позовні вимоги пред`явлено до ОСОБА_5 . Позовна заява не містить позовних вимог до ОСОБА_2 , як і належного обґрунтування з посиланням на докази порушення ОСОБА_2 будь-яких суб`єктивних прав позивача, існування між ними будь-яких юридичних відносин, а тому слід вважати, що спір між ними відсутній. Зазначає, що ОСОБА_2 не є учасником правовідносин, з яких виник спір.Вказує, що спір виник у зв`язку з неналежним виконанням попереднього договору купівлі - продажу квартири від 14 листопада 2021 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_5 , за яким сторони зобов`язалися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири. ОСОБА_2 не є стороною цього попереднього договору купівлі-продажу квартири. З огляду на наведене, у ОСОБА_2 відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем. У позовній заяві позивач зазначає, що ОСОБА_5 при укладенні попереднього договору купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2021 року діяв на підставі договору простого товариства від 13 жовтня 2021 року, як учасник простого товариства та уповноважена особа на ведення спільних справ учасників такого товариства. Стверджує, що договір простого товариства від 13 жовтня 2021 року був припинений станом на дату укладення між позивачем та ОСОБА_5 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2022 року. Відповідно до п.5.1. договору простого товариства, перебіг строку дії цього договору починається з моменту його підписання всіма учасниками і діє до досягнення мети, передбаченої п. 1.1. договору, але в будь - якому випадку, - до 12 жовтня 2022 року. Вказує, що в попередньому договорі купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2022 року відсутні будь - які посилання на договір простого товариства від 13 жовтня 2021 року, а окремі його положення свідчать на користь того, що ОСОБА_5 при його укладенні діяв від свого імені та в своїх особистих інтересах.З абзацу 1 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2022 року вбачається, що ОСОБА_5 при його укладенні діяв від свого власного імені, а не від імені учасників простого товариства відповідно до договору простого товариства. З пункту 3 попереднього договору та нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_5 вбачається, що позивач сплатив кошти за вказаним договором безпосередньо ОСОБА_5 , а не на поточний рахунок простого товариства, відкритого його учасниками у банківській установі. Будь-яких коштів ОСОБА_5 не передавав ОСОБА_2 . Згідно пункту 4 попереднього договору для укладення договору купівлі - продажу квартири ОСОБА_5 зобов`язався отримати Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або будь-який інший документ, який підтверджує його право власності на квартиру, в той час як ч.1 ст.1134 ЦК України визначено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників. Вказує, що до подання позовної заяви зі сторони позивача не було здійснено жодних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору, якщо такий наявний. На адресу ОСОБА_2 не направлялись жодні вимоги, претензії чи листи. В позовній заяві та заяві про забезпечення позову позивач зазначав лише про те, що з кінця грудня 2023 року ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у доступі до вказаної квартири. Однак, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин суду також не надав.Стверджує, що на будівельному майданчику ведуться будівельні роботи з використанням спецтехніки, а відповідно до пункту 4.28 ДБН А.3.2-2-2009 допуск на будівельний майданчик сторонніх осіб забороняється. ОСОБА_2 не оскаржує ухвалу в частині накладення заборони ОСОБА_5 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини з іншими особами щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 та вважає, що оскаржуване судове рішення в цій частині ухвалене за наявності реальних ризиків щодо можливого вчинення зі сторони ОСОБА_5 дій, які в разі задоволення позову можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення. 13 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір простого товариства, відповідно до п. 1.1. якого сторони зобов`язалися шляхом об`єднання своїх вкладів і зусиль спільно діяти у формі простого товариства без створення юридичної особи з метою будівництва і прийняття в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120, яка розташована у АДРЕСА_2 , в порядку, передбаченому законодавством, та отримання в особисту приватну власність квартир, приміщень та доходу у вигляді грошових коштів, отриманих в результаті виконання спільних дій, передбачених цим Договором. Відповідно до п. 5.1. договору простого товариства від 13 жовтня 2021 року перебіг строку дії цього договору починається з моменту його підписання всіма учасниками і діє до досягнення мети, передбаченої п. 1.1. Договору, але в будь якому випадку - до 12 жовтня 2022 року. В зв`язку з недосягненням мети, передбаченої п. 1.1. договору простого товариства від 13 жовтня 2021 року, вказаний договір був припинений 12 жовтня 2022 року. Відповідно до п.5.2. договору простого товариства, сторони визначили, що у випадку не досягнення мети, передбаченої п.1.1 цього договору в строк до12 жовтня 2022 року, незавершений об`єкт будівництва вважається власністю ОСОБА_2 , а ОСОБА_5 гарантує, що не претендуватиме на нього. Посилається на те, що при укладенні попереднього договору купівлі-продажу квартири від 14 листопада 2022 року ОСОБА_5 не міг діяти на підставі договору простого товариства від 13 жовтня 2021 року як учасник простого товариства та уповноважена особа на ведення спільних справ учасників такого товариства та, відповідно, у нього не було повноважень та права укладати будь-які договори щодо належного ОСОБА_2 майна, в тому числі укладати попередні договори купівлі-продажу квартир.Стверджує, що ОСОБА_5 уклав близько 50 цивільно-правових угод щодо квартир та майнових прав на квартири в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , в тому числі з позивачем. В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться близько 50 судових справ, предметом позову у яких є визнання майнових прав на квартири у зазначеному багатоквартирному будинку на підставі укладених саме з ОСОБА_5 цивільно-правових угод. Створення та наповнення веб сайту ЖК «Зубра Дім», а також розміщення інформації щодо продажу нерухомості на інших інтернет ресурсах було здійснено ОСОБА_5 , який позиціонує себе забудовником ЖК «Зубра Дім», проте таким не є. Він вводив в оману потенційних покупців та укладав з ними попередні договори купівлі-продажу квартир, в результаті чого шахрайським шляхом заволодів коштами вказаних осіб, за фактом чого 28 листопада 2023 року відносно ОСОБА_5 було відкрите кримінальне провадження №2023140000001202 за ч.3 ст. 15. ч.4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене у великих розмірах). Постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управлінням Національної поліції у Львівській області від 15 лютого 2024 року ОСОБА_2 визнано та залучено як потерпілого у цьому кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023140000001202 28 листопада 2023 року. На даний час ОСОБА_5 в межах вказаного кримінального провадження оголошено підозру у вчинені кримінальних правопорушень та оголошено його в розшук. Вважає, що на сьогоднішній день існують реальні ризики укладення ОСОБА_5 цивільно - правових угод щодо квартири під вказаним номером з іншими особами. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Встановлено, що п. 4.3.2 Договору простого товариства, укладеного 13 жовтня 2021 року між відповідачами, передбачено, що вони можуть вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, необхідні для досягнення мети, передбаченої п. 1.1 цього Договору. У п. 1.1. Договору цього простого товариства зазначено, що сторони зобов`язуються шляхом об`єднання своїх вкладів і зусиль спільно діяти у формі простого товариства без створення юридичної особи з метою будівництва і прийняття в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці площею 0,4167 га, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , в порядку, передбаченому законодавством та отримання в особисту приватну власність квартир, приміщень та доходу у вигляді грошових коштів, отриманих в результаті виконання спільних дій, передбачених цим Договором. У попередньому договорі № 3322, посвідченому 14 листопада 2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бабій О.В., укладеному між відповідачем ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_4 , передбачено, що сторони зобов`язуються укласти у строк до 12 липня 2023 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Згідно з розділом 2 Договору простого товариства (Договору про спільну діяльність) для досягнення мети договору, вклади сторін були розподілені наступним чином: ОСОБА_2 як вклад у спільну діяльність вносить право користування земельною ділянкою площею 0,4167 га, яка розташована у с.Зубра Пустомитівського (тепер - Львівського) району Львівської області, кадастровий номер 4623683300:01:001:0120, цільове призначення земельної ділянки 02.03-для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; ОСОБА_5 як вклад у спільну діяльність вносить грошові кошти, необхідні для будівництва будинку та здачі його в експлуатацію, професійні знання та вміння у галузі будівництва. Відповідно до п.2.4 Договору простого товариства визначення розміру частки права спільної часткової власності сторін на майно, грошові кошти, отримані в результаті спільної діяльності, та розподіл отриманого в результаті спільної діяльності майна (квартир, нежитлових приміщень, грошових коштів) здійснюється сторонами відповідно до Додатку №1 цього Договору. Згідно з п.4.1 Договору простого товариства ведення справ за цим Договором за спільною згодою Учасників товариства, що засвідчується їх підписами на цьому Договорі, доручається Уповноваженій особі - ОСОБА_5 . Відповідно до п.4.2 Договору простого товариства уповноважена особа діє на підставі цього Договору. Уповноважена особа є повноважним представником Учасників товариства та здійснює керівництво всією спільною діяльністю в межах наданих йому повноважень для досягнення поставленої цим Договором мети. У пункті 4.3.2 Договору простого товариства зазначено, що уповноважена особа, зокрема, має право вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, необхідні для досягнення мети, передбаченої п.1.1 цього Договору. 14 листопада 2022 року ОСОБА_5 (продавець) було укладено з ОСОБА_4 (покупець) Договір купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру. Відповідно до Договору купівлі-продажу майнових прав сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором, є квартира АДРЕСА_1 . За змістом п.2. попереднього договору купівлі-продажу майнових прав загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним Договором, складає 1 415 681,60 грн., що станом на момент укладення цього Договору відповідно до комерційного курсу обміну валют еквівалентно 35 808 доларів США. Згідно з Договором купівлі-продажу загальну вартість майнових прав, яка зазначена у п.2.2 цього Договору, покупець сплатив 892 100 грн., продавцеві, що еквівалентно 22 000 доларів США до моменту укладення цього договору. Станом на 3 лютого 2023 року ОСОБА_4 здійснив повний розрахунок відповідно до умов попереднього договору. Станом на січень 2024 року багатоквартирний будинок був збудований та готовий до прийняття в експлуатацію, проте, до цього часу не прийнятий в експлуатацію, придбані майнові права на квартиру реалізовані, однак, передача квартири та право власності на таку позивач не отримав, хоча до 27 грудня 2023 року він мав безперешкодний доступ до квартири. Після 27 грудня 2023 року відповідач ОСОБА_2 змінив замки у вхідних дверях до під`їзду, де знаходиться квартира, встановив огорожу навколо будинку та не допускає до користування спірною квартирою. Позивач посилається на те, що позбавлення його права на квартиру, яка йому належить згідно проектної документації, та яка при укладенні Договору купівлі-продажу майнових прав була визначена сторонами під № 12, зумовлено непорозуміннями та судовими спорами між учасниками простого товариства (відповідачами). Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору є вимоги позивача, які мають майновий характер, оскільки стосуються майнових прав на квартиру. Крім цього, між сторонами виник спір щодо майнових прав на майно, за яке позивачем сплачено кошти та з метою реального та ефективного виконання можливого судового рішення, якщо спір буде вирішено на користь позивача, забезпечення позову сприятиме попередженню потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду. З такими висновками суду колегія суддів погоджується з врахуванням наступного. Згідно ч.1,2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Види забезпечення позову визначені ч.1ст.150 ЦПК України. Необхідність застосування заходів забезпечення позову виникає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Враховуючи обставини, які склалися, зокрема те, що між сторонами у справі виник спір щодо невизнання відповідачами майнових прав позивача на квартиру, заборона вчинення дій щодо розпорядження, обтяження, укладення будь-яких правочинів відносно майнових прав на квартиру, що знаходиться в об`єкті незавершеного будівництва, не дозволить ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вільно розпоряджатися такими майновими правами до вирішення цього спору у суді, що не призведе до утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача. Забезпечуючи позов, суд першої інстанції дотримався принципу співмірності обраного виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Колегія суддів виходить з того, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та зберігають юридичну силу до вступу прийнятого по суті спору судового рішення в законну силу. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 стосуються суті спору, що не є предметом розгляду скарги на ухвалу про забезпечення позову, оскільки застосовуючи заходи забезпечення позову, суд вирішує чи дійсно між сторонами виник спір, а обґрунтованість позову буде предметом перевірки під час розгляду справи по суті. Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки запропонований позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Невжиття таких заходів може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення, порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки між сторонами існує спір. Відповідно до постанови Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись у кількості або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала відповідає вимогам закону. Висновки суду першої інстанції про необхідність застосування заходів забезпечення позову не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскарженої ухвали не встановлені. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процессуального права (ст.375 ЦПК України). Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2024 року. Головуючий -______________________Т.І.Приколота Судді:____________Ю.Р. Мікуш ___________Р.В. Савуляк