Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/7572/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6755/24 Справа № 216/7572/23 Суддя у 1-й інстанції - ЧИРСЬКИЙ Г. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М., за участю секретаря Лідовської А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/7572/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», на заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та додаткове рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року, встановив: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі по тексту ТОВ «Вердикт Капітал»), треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позов обґрунтований тим, що 14 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65440794, якою розпочато примусове стягнення заборгованості за виконавчим написом № 91383, виданого 09 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. Відповідно постанови про відкриття виконавчого провадження №65440794 боржником є ОСОБА_1 , стягувачем є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість у розмірі 174 667,69 гривень. Позивач не підписував жодних кредитних договорів із відповідачем, не отримував від відповідача повідомлень про відступлення права вимоги. Зазначає, що заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 174 667,69 гривень не є безспірною, тому вважає, що виконання стягнення на підставі виконавчого напису № 91383 виданого 09 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. є неправомірним. У зв`язку з викладеним, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 91383, вчинений 09 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В., стягнути з відповідача понесені судові витрати. Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Базалицький Р.В., до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволені. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 09 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В., зареєстрований в реєстрі за №91383, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 174667,69 гривень. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1610,40 гривень. Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 749 гривень. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2024 року заява ТОВ «Вердикт Капітал» про перегляд заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та додаткового рішення від 20 лютого 2024 року залишена без задоволення. В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал», посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року та додаткове рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити включаючи вимоги про стягнення витрат на надання правничої допомоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачу не було направлено позовну заяву разом з додатками, що унеможливлювало подачу відповідачем своїх заперечень проти вимог позовної заяви. Також не було направлено документів щодо стягнення витрат на правничу допомогу, що також унеможливило подачу клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, а також подачу заперечень щодо стягнення витрат на надання правничої допомоги взагалі, що є порушенням процесуального закону. Посилається, що виконавчий напис вчинено у відповідності з вимогами Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, згідно яких для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Ним було подано нотаріусу всі належні документи, які підтверджують безспірність заборгованості, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172, а висновки суду щодо ненадання ним таких документів є помилковими. Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію їх реальності у зв`язку з відсутністю факту їх дійсності та необхідності, а також і те, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають критерію розумності, оскільки справа не є складною та віднесена до малозначних справ, стягнута судом першої інстанції сума витрат на правову допомогу є неспівмірною сумою з наданими адвокатом послугами, а також відсутні докази фактичної оплати таких послуг. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Базалицький Р.В., посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, зазначає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, узгоджуються та підтверджуються матеріалами справи. Просить апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Стягнути з відповідача понесені витрати в суді апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Вердикт Капітал» підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09 квітня 2021 року за № 91383 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 00835/0010XSGF від 14 жовтня 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заборгованість за кредитним договором 00835/0010XSGF від 14 жовтня 2013 року за період з 03.11.2020 року по 31.03.2021 року в сумі 174 017,69 гривень та плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 ЗУ «Про нотаріат» в розмірі 650 гривень. Загальна сума, що підлягає стягненню - 174 667,69 гривень. На підставі виконавчого напису № 91383 виданого 09 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. відкрито 14 травня 2021 року виконавче провадження № 65440794 про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал». Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з того, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при вивченні матеріалів справи, оскільки позивачем доведено наявність спору між сторонами з приводу наявності і розміру заборгованості за кредитним договором. При цьому, суд зауважив, що приватним виконавцем при вчиненні виконавчого напису не було дотримано вимоги статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, що є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі щодо вирішення судом першої інстанції позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з огляду на таке. Відповідно ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно п.п 1.1, 1.2 п. 1, п.п 3.1, 3.2, 3.5 п. 3 гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, окрім того також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Боржник у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Подібний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі №645/1979/15-ц (провадження №14-706цс19). Згідно з частинами 1-4 ст. 12, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, об`єктивно виходив з того, що приватним нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису не було дотримано вимоги статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, зокрема, не звернуто увагу на те, що кредитний договір нотаріально не посвідчений, а відтак, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є правильним. Доводи відповідача про те, що стороні відповідача не було направлено позовну заяву разом з додатками, що унеможливлювало подачу відповідачем своїх заперечень проти вимог позовної заяви, не направлено документів щодо стягнення витрат на правничу допомогу, що також унеможливило подачу клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, а також подачу заперечень щодо взагалі стягнення витрат на надання правничої допомоги, не приймає, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана представником позивача 16 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд», при цьому стороною позивача до позову у відповідності з нормами ЦПК України долучено докази направлення позовної заяви з додатками, зокрема відповідачу ТОВ «Вердикт Капітал», які були направлені відповідачу ТОВ «Вердикт Капітал» з трекінгом поштового відправлення 2105025587263 (а.с. 14). Також копія ухвали Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2024 року про прийняття справи до розгляду та відкриття провадження у справі була надіслана ТОВ «Вердикт Капітал». (а.с. 24-25, 27) Про отримання вказаної ухвали суду першої інстанції свідчить заява ТОВ «Вердикт Капітал», надана на виконання ухвали суду від 20 листопада 2024 року. (а.с. 48) Отже, відповідач був обізнаний про подачу позовної заяви, до якої був доданий орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач понесе у зв`язку з розглядом справи, мав достатньо часу для подання на нього відзиву, а також заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу, його розміру, однак своїм правом не скористався, відзиву на позов не подав, клопотань, заперечень, заяв щодо зменшення судових витрат на правничу допомогу також не подавав. Крім того, заява про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 749 гривень подана представником позивача 11 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд», при цьому стороною позивача до вказаної заяви у відповідності з нормами ЦПК України долучено докази направлення заяви з додатками, зокрема, відповідачу ТОВ «Вердикт Капітал», які були доставлені до «Електронного кабінету» ТОВ «Вердикт Капітал» 11 лютого 2024 року, про що свідчить квитанція №570084. (а.с. 88) Таким чином, відповідач, починаючи з 11 лютого 2024 року будучи обізнаним про подачу заяви позивачем, в якій була заявлена вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 12 749 гривень, мав достатньо часу для подання заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу, його розміру, однак своїм правом не скористався, заперечень не подав, клопотань щодо зменшення судових витрат на правничу допомогу також не подавав. Перевіряючи доводи апеляційної скарги ТОВ «Вердикт капітал» в частині вирішення судом першої інстанції питання про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу розмірі 12 749 гривень, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно п. 5 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні. За змістом ч. 8 ст. 259 ЦПК України усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На судове рішення, викладене в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії). Паперова форма додаткового рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року наявного в матеріалах справи не підписана суддею Чирським Г.М., що є підставою для скасування додаткового рішення і ухвалення нового судового рішення по суті вирішення заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Базалицький Р.В., про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків в потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що нормами ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. З матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі ОСОБА_1 09 листопада 2023 року було укладено з адвокатом Базалицьким Р.В. Договір про надання професійної правничої допомоги № 09/11-1. (а.с. 83) З ордеру серії АВ № 1087230 від 13 листопада 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 09/11-1 від 09 листопада 2023 року, уповноважує адвоката Базалицького Р.В. у Центрально-Міському районному суді міста Кривого Рогу, Дніпровському апеляційному суді. (а.с. 213) Представником позивача також надано до суду першої інстанції Акт наданої правничої допомоги до договору про надання правової допомоги № 09/11-1 від 09 листопада 2023 року, яким підтверджується факт надання послуг адвокатом Базалицьким Р.В. та їх отримання (прийняття) клієнтом на суму, що становить 12 749 гривень та складається з: узгодження правової позиції по справі, отримання та ознайомлення з документами 1,5 години 2 013 гривень; підготовка подання до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню 5 годин 6 710 гривень; підготовка, подання до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу заяви про забезпечення позову 1,5 годин 2 013 гривень; підготовка, подання адвокатського запиту, отримання відповіді на запит, подання заяви про долучення доказів від 29.11.2023 року із дорученням заяви стягувача, анкети позичальника, договору, виконавчого напису 1,5 годин 2013 гривень, всього 12 749 гривень. Вирішуючи питання про стягнення понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи документи є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним відповідних витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції. Натомість, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з розміром витрат, визначених позивачем до стягнення та вважає, що в даному випадку є підстави для застосування частини 5 статті 137 ЦПК України. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі 686/31892/19. Відповідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Відповідно правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Апеляційний суд при цьому враховує позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19, згідно з якою законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, а тому адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. За таких обставин, надаючи оцінку обставинам, щодо яких відповідач має заперечення, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги з приводу стягнення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції є частково обґрунтованими. З урахуванням встановлених обставин та того, що справа не представляє значної складності, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Враховуючи вищезазначене, принцип співмірності, складність справи, фактично надані послуги, а також час, витрачений на виконання робіт, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з 12 749 гривень до 6 000 гривень. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Базалицький Р.В., порушено питання про відшкодування понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції та надано орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач понесе у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 12 798 гривень. 15 серпня 2024 року до Дніпровського апеляційної суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Базалицький Р.В., надано заяву про здійснення розподілу судових витрат. У запереченнях на подану заяву відповідач ТОВ «Вердикт Капітал», посилаючись на необґрунтованість поданої заяви та недоведеність розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу, просить відмовити позивачу у стягненні судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Відповідно ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача. Відповідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; Як зазначено раніше апеляційним судом, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч.8 ст. 141 ЦПК України). Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду, прийнявши до уваги, що наданими до суду документами підтверджено надання адвокатом правової допомоги обґрунтованість, необхідний фактичний обсяг наданих адвокатом Базалицьким Р.В. юридичних послуг ОСОБА_1 в Дніпровському апеляційному суді, виходячи з засад цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності судових витрат на правничу допомогу, врахувавши незначну складність справи, яка відноситься до категорії справ по якій існує усталена судова практика, фактично надані послуги, а також час, витрачений адвокатом на виконання робіт, приходить до висновку про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1 000 гривень. Оскільки апеляційну скаргу по суті пред`явлених позивачем позовних вимог залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 376 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково. Заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року залишити без змін. Додаткове рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року скасувати. Заяву адвоката Базалицького Романа Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції сумі 6 000 гривень. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції сумі 1 000 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року. Головуючий О.І. Корчиста