Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/4816/24

19.11.24 33/812/549/24 Провадження №33/812/549/24 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Головуючий у першій інстанції Паньков Д. А. Доповідачка апеляційного суду ОСОБА_1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі: головуючої - судді Ямкової О. О. за участю: секретаря Травкіної В. Р. захисника Ремського Є. В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ремського Є. В. на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2024 року, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови судді, 26 серпня 2024 року о 23 годині 21 хвилині в місті Первомайську по вулиці Богопільській, 41-Б водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер ARAM 2290 за своєю згодою і з фіксацією події під відеозапис. Результат тесту встановив у водія стан сп`яніння з показником в 0.41 проміле, з яким водій погодився. Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані як порушення вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху України за частиною 1 статті 130 КУпАП. Постановою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисник Ремський Є. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити. Апелянт вважає, що постанова є необґрунтованою, не відповідає вимогам закону, а у справі містяться докази, яким суддя не надав належну оцінку. Посилається на норми КУпАП, практику ЄСПЛ та положення Закону України «Про національну поліцію» і Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 тощо. При складанні протоколу представниками поліції не зафіксовано законні підстави для зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 , має місце зазначення неправильної дати події 26 травня замість 26 серпня. Відеозапис події не є безперервним та у протоколі і постанові немає посилань на технічні характеристики засобу, яким була здійснена її фіксація, що є порушенням положень статті 283 КУпАП. Процедура проведення огляду також викликає сумніви, так як відсутня фіксація засобу, яким здійснено тестування водія на стан сп`яніння, що не дає можливості достовірно встановити, що ОСОБА_2 був використаний мундштук, який не був у використанні. Тому усі зібрані докази у справі не є належними та достовірними, які б свідчили про порушення ОСОБА_2 вимог ПДР України. На жаль, суддя першої інстанції вищезазначеним фактам у своїй постанові оцінку не надав, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. До судового засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 не з`явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином, заяв про її відкладення не подав, слухання справи відбулося без його участі, у присутності його захисника, у відповідності до статті 294 КУпАП. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, у їх межах, заслухавши пояснення захисника Ремського Є. В., а також вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, так як висновки судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою усіх наявних доказів, що містяться у справі та є будь-якими фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Сам розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, у якій повинен міститися опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Відповідно до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. За наведеного, суддя першої інстанції, як на доказ вини водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, обґрунтовано послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, чек-тест до протоколу та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, відеофіксацію самої події, згідно яких ОСОБА_2 за наявністю ознак алкогольного сп`яніння та за своєю згодою пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, внаслідок чого стан сп`яніння підтверджено за допомогою алкотестеру Драгер, яким встановлено результат в 0.41 проміле. Заперечень або незгоди з результатами огляду водій не висловив, побажань пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі не заявив. Внаслідок цього дії водія ОСОБА_2 кваліфіковані як керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим за складеним адміністративним протоколом ним порушено положення пункту 2.9а ПДР України. У відповідності до пункту 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За положеннями статті 266 КУпАП та пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І, положень розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, та у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3розділу I цієї Інструкції. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції). Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, чеку-тесту до протоколу, відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ та самостійно його зупинив на автомобільній заправній станції, а коли вийшов з автомобіля був зупинений працівниками поліції, оскільки координація його рухів викликали підозру щодо перебування його у нетверезому стані. За наявності різкого запаху алкоголю з порожнини роту поліцейські запропонували водієві пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_2 погодився. Після отримання позитивного результату водій погодився з його показниками та відмовився від проведення огляду у медичному закладів, лише спитав скільки потрібно буде заплатити штрафу. При проходженні огляду заперечень в неправильності його проведення або видачі йому мундштука, який вже перебував у використанні, не висловлював (а.с.1-8). Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП, та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписі, здійсненому працівниками поліції на спеціальний технічний засіб, та письмових доказах, доданих до протоколу. Не міститься такої неузгодженості у зазначенні дати події, яка у всіх письмових доказах відповідає даті, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме 26 серпня 2024 року. Щодо змісту постанови судді, то наявність явної описки у її тексті не впливає на правильність судового рішення. Тому посилання захисника на відсутність у справі про адміністративне правопорушення належних та допустимих доказів, які б підтверджували об`єктивну сторону правопорушення, не є слушними. За положеннями статті 251 КУпАП докази у справах про адміністративні правопорушення не поділяються на допустимі та не допустимі, а досліджуються усі в своїй сукупності та на їх підставі встановлюється наявність чи відсутність самого адміністративного правопорушення, а також винність даної особи в його вчиненні. Таким же безпідставним є твердження про відсутність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у випадку відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу, яким він керував. Сам факт порушення водієм пункту 2.9а ПДР України є підставою для накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого нормами КУпАП, і не залежить від підстав зупинки ним транспортного засобу, так як лише вимагає від уповноважених осіб встановлення факту керування цією особою таким засобом. Відеофіксація події є безперервною, але міститься у двох файлах, так як перша відеофіксація здійснена на відеореєстратор патрульного автомобіля, який не має аудіо, а інший на нагрудну камеру поліцейського. Доводи захисника про процесуальне порушення, яке стосується відсутності вказівки на технічні характеристики засобу за допомогою, якого здійснений відеозапис події, що впливає на законність постанови згідно до статті 283 КУпАП, є помилковими, оскільки, по-перше, такі дані стосуються виключно постанов про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, що зафіксовано в автоматичному режимі, та не є складовою змісту постанови суду, яка виноситься за наслідками розгляду протоколів про адміністративне правопорушення, які складені уповноваженими особами у відповідності до статті 256 КУпАП. І по-друге, посилання на практику КАС в складі ВС з розгляду адміністративних справ, тобто справ розглянутих в порядку іншої судової юрисдикції, не є преюдиціальним при розгляді судами справ про адміністративні правопорушення за іншими нормами права. Усі процесуальні права ОСОБА_2 під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення представниками поліції дотримано. Водієві роз`яснені, як права, передбачені статтею 268 КУпАП, так і статтею 63 Конституції України. З огляду на наведене, встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновки судді суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності доказів, які знаходяться в матеріалах справи, та спростовують доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі. Тому прийняте суддею рішення є законним та не підлягає скасуванню, про що просить апелянт. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_2 з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, а вид стягнення та розмір штрафу визначений відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника - адвоката Ремського Є. В. залишити без задоволення, а постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О. О. Ямкова