Постанова Харківський апеляційний суд № 638/11709/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/11709/23 Головуючий суддя І інстанції Тимченко А. М. Провадження № 33/818/340/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2024 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Третьякової Н.Ю. на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець м. Харкова, - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАПта на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, 25 серпня 2023 року о 16:52 год. у м. Харкові по в`їзді Балакірєва, буд. 3 керував транспортним засобом «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість, блідість шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у відповідного лікаря фахівця в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, відмовився. Свідки не залучались, проводилась відеофіксація на бодікамеру. В своїй апеляційній скарзі захисник Третьякова Н.Ю. просила скасувати судову постанову та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилалася на те, що працівники поліції поставились до ОСОБА_1 упереджено, та не з`ясували всіх обставин події на місці, що, на її думку, призвело до незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . А суд першої інстанції не повно розглянув справу, не встановивши всіх обставин цієї справи. Також посилалась на практику та рішення ЄСПЛ. В судове засідання в суд апеляційної інстанції захисник Третьякова Н.Ю. не з`явилася, про дату, час та місце розгляду її апеляційної інстанції повідомлена належним чином. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що буде захищати себе самостійно та не чекати повторного виклику захисника. Враховуючи наведене, а також положення ст.ст. 268, 271 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги захисника Третьякової Н.Ю. без її участі, однак за участю ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд не дотримався всіх вказаних вимог закону. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом встановлено об`єктивні відомості, які спростовують висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Судом першої інстанції допущена неповнота дослідження фактичних обставин цієї справи, оскільки вимушеність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була обумовлена необхідністю виконання ним його обов`язків лікаря судинного хірурга, від невідкладності виконання яких залежало життя прооперованого ним пацієнта. Зазначене свідчить про формальний підхід суду першої інстанції у з`ясуванні всіх обставин, які мають суттєве значення для повного та об`єктивного розгляду цієї справи. Натомість під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 повідомив, що він з 01.06.2022 року працює в ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України» лікарем-хірургом судинного відділення гострих захворювань судин. Ці пояснення підтверджуються відомостями довідки в.о. директора Інституту Бойко В. та начальника відділу кадрів Т. Рядинської, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює в ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії В.Т. Зайцева НАМН України» на 1,0 ставки посади лікаря-хірурга судинного відділення гострих захворювань судин на 60 ліжок з 01.06.2022 року (наказ № 93-к від 01.06.2022 р.) за основним місцем роботи по дійсний час. Вказані обставини підтверджуються відомостями відеозапису , який міститься в матеріалах справи (арк. 2), з якого вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції, що він є лікарем-хірургом та працює саме у лікарні, яка розташована неподалік від місця події, де він був зупинений працівниками поліції. Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції повідомив, що 25.08.2023 року у нього закінчилось добове чергування і він з роботи повертався додому. Однак приблизно через пів години після того, як він залишив лікарню, йому зателефонував його колега та повідомив, що у хворого, якого він оперував відкрилась сильна кровотеча та йому необхідно повернутись до цього хворого та надати йому невідкладну допомогу. ОСОБА_1 відразу поїхав до лікарні та під`їжджаючи до неї був зупинений працівниками поліції. Також ОСОБА_1 пояснив, що оскільки він перебував на добовому чергуванні та проводив невідкладні операції ургентних хворих, він дійсно мав втомлений вигляд. Працівники поліції помилково вважали, що у нього маються ознаки наркотичного сп`яніння. Проте, оскільки він розумів, що якщо він вчасно не з`явиться на робоче місце до лікарні та не надасть невідкладну медичну допомогу хворому, від чого може залежати життя хворого, він вирішив відмовитись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Поряд з цим він розумів, що процедура оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння займе менше часу ніж процедура проведення огляду на стан сп`яніння, яка вимагає медичного огляду у іншому районі міста. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заявив клопотання про виклик для допиту у якості свідка його колеги лікаря ОСОБА_2 , який змінив його після чергування, а згодом телефонував та повідомив, що необхідно повернутись для надання екстреної медичної допомоги хворому. Суд апеляційної інстанції задовольнив це клопотання та викликав в судове засідання лікаря ОСОБА_2 . 06.11.2024 року ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, однак надав письмові пояснення, в яких зазначив, що він проінформований про те, що повинен з`явитись в судове засідання з приводу розгляду справи за участі ОСОБА_1 , але у зв`язку з завантаженістю на роботі і наявність значної кількості пацієнтів, явитися в судове засідання не може, тому просив розглянути справу без його участі та врахувати його письмові пояснення. Зокрема, в своїх письмових поясненнях свідок ОСОБА_2 , зазначив, що лікар судинний хірург ОСОБА_1 дійсно перебував на добовому чергуванні з 12:00 24.08.2023 до 12:00 25.08.2023. На чергуванні проводив ургентні операції та перев`язки важкохворих пацієнтів. Після завершення робочого часу покинув клініку , але приблизно через 30 хвилин був викликаний у клініку у зв`язку з виникненням кровотечі у прооперованого ним хворого. Відомості цих письмових пояснень. поза розумним сумнівом, свідчать, що ОСОБА_1 дійсно мав невідкладно повертатися до лікарні для надання екстреної медичної допомоги хворому, у якого відкрилась кровотеча, а тому не мав часу проходити огляд на стан сп`яніння та був вимушений відмовитися від проходження такого огляду. Належить врахувати, що працівники поліції в протоколі зазначили, що місцем події є в`їзд Балакірєва, проте цей в`їзд був перейменований у в`їзд Лікарський, саме де і знаходиться ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України», в якій працює лікар ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Оцінюючи відомості, які надав ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній, як лікар, вирішив надати невідкладну медичну допомогу хворому, якого він оперував, оскільки від цього залежало його життя, що поза розумним сумнівом свідчить про наявність крайньої необхідності в його діях. Відповідно до постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Норми Закону щодо крайньої необхідності покликані сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Відповідно до приписів ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Приписами ст. 27 Конституції України встановлено обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань. Таким чином Конституція України встановлює, що жодні правовідносини не можуть вважатися ціннішими за життя людини. Питання рятування життя військовослужбовців, зокрема щодо їх найшвидшого доставлення до закладів охорони здоров`я, не охоплюються діяльністю державних чи комунальних структур та підрозділів охорони здоров`я цивільного призначення, а забезпечуються відповідними підрозділами та посадовими особами військового спрямування, тобто самими військовослужбовцями, які мають спеціальний фах, знання та навички, та на яких покладений відповідний обов`язок. За таких обставин ОСОБА_1 , який є лікарем-хірургом, їхав на власному транспорті до лікарні, в якій він працює для надання екстреної невідкладної медичної допомоги раніше прооперованому ним пацієнту, тобто для виконання своїх безпосередніх обов`язків, які пов`язані із врятуванням життя особи, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП перебуваючи в стані крайньої необхідності, а тому відповідно до вимог ст.ст 17, 18 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно із п. 4 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку вчинення дії особою в стані крайньої необхідності. З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою та належить скасувати, а провадження у даній справі закрити на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП у зв`язку із вчиненням дій ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Третьякової Н.Ю. задовольнити частково. Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у цій справі закрити на підставі п.4 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков