Постанова 4852 № 160/16979/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/16979/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року (суддя Юрков Е.О., повне судове рішення складено 09 вересня 2024 року) в справі № 160/16979/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі ДКСУ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі ГУ ДКСУ), про: визнання протиправною бездіяльності ДКСУ щодо невиконання постанови від 22 листопада 2023 року Верховного Суду по справі № 200/18631/17 (провадження № 61-15774св21); зобов`язання ДКСУ вчинити дії щодо виконання постанови від 22 листопада 2023 року Верховного Суду по справі № 200/18631/17 (провадження № 61-15774св21), а саме виконавчого листа Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2023 року по справі №200/18631/17, протягом одного місяця з дня набрання рішення суду законної сили шляхом перерахування на її користь 200000,00 грн судового збору; зобов`язання ДКСУ відшкодувати моральну шкоду в сумі 100000,00 грн, завдану внаслідок тривалого невиконання виконавчого листа Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2023 року по справі №200/18631/17. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захист своїх права, а питання виконання рішення, що набрало законної сили, має вирішуватися в порядку судового контролю за виконанням рішення. На думку апелянта, відповідачем допущена протиправна бездіяльність при виконанні виконавчого листа, а посилання на відсутність на рахунку боржника (Дніпровської міської ради) коштів, необхідних для погашення заборгованості за судовим рішенням, є незмістовними. Відсутність у відповідача бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні, не може слугувати підставою для невиконання рішення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ДКСУ та у заяві третя особа ГУ ДКСУ просять залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 22 листопада 2023 року по справі № 200/18631/17, провадження № 61-15774св21 ухвалив: стягнути з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 200000,00 грн судового збору за подання касаційної скарги. На виконання Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, 22 січня 2024 року позивач надав до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області заяву про стягнення судового збору з необхідними документами. 31 січня 2024 року (вхідний №10-2848) ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області отримано заяву про стягнення на користь ОСОБА_1 200000,00 грн судового збору з Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) на підставі виконавчого листа Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2023 року по справі №200/18631/17. На запит ОСОБА_1 від 19 лютого 2024 року щодо стадії виконання виконавчого листа ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області повідомило листом № 04-11-11/3320 від 04 березня 2024 року, що після визначення Дніпровською міською радою кодів класифікації видатків бюджету і рахунків, з яких необхідно проводити безспірне списання коштів, встановлення відкритих асигнувань та виконання виконавчих документів, які надійшли раніше, ГУ ДКСУ здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача. Станом на час розгляду справи виконання постанови Верховного Суду від 22 листопада 2023 року по справі № 200/18631/17 на підставі виконавчого листа Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2023 року відсутнє. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові, з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб. Ухвалення нового судового рішення про зобов`язання відповідача здійснити виконання виконавчого документу не може призвести до ефективного захисту права, оскільки обов`язковість відповідного судового рішення, на виконання якого видано вказаний позивачем виконавчий документ, не зміниться, а вимога про визнання бездіяльності протиправною сама по собі не здатна призвести до ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, стосовно яких ним подано цю заяву. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судом встановлено наступне. Додатковою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 200/1863/17 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат та повернення судового збору. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 200000,00 грн судового збору за подання касаційної скарги. ГУ ДКСУ 31 січня 2024 року (вхідний №10-2848) отримано заяву ОСОБА_1 про стягнення на її користь судового збору в розмірі 200000,00 грн з Дніпровської міської ради на підставі виконавчого листа Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2023 року по справі №200/18631/17. На запит ОСОБА_1 від 19 лютого 2024 року щодо стадії виконання виконавчого листа ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області повідомило листом № 04-11-11/3320 від 04 березня 2024 року, що після визначення Дніпровською міською радою кодів класифікації видатків бюджету і рахунків, з яких необхідно проводити безспірне списання коштів, встановлення відкритих асигнувань та виконання виконавчих документів, які надійшли раніше, ГУ ДКСУ здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача. На час вирішення справи в суді першої інстанції рішення не виконане. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України (далі БК України) Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (в редакції постанови від 30 січня 2013 року № 45), (далі Порядок № 845, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Пунктом 25 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Пунктом 31 Порядку № 845 встановлено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою. Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи. Безспірне списання коштів здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань. На період виконання вимоги орган Казначейства здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, лише за платежами, зазначеними в пункті 25 цього Порядку. Орган Казначейства забезпечує облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу. Судом встановлено, що на виконання виконавчого документу про стягнення на користь позивача судових витрат з Дніпровської міської ради ГУ ДКСУ неодноразово направлялись на адресу боржника Дніпровської міської ради листи з вимогою вжиття заходів для встановлення наявності коштів на рахунках або здійснення інших дій, направлених на виконання судового рішення (а.с. 49-56). Дніпровська міська рада повідомила ГУ ДКСУ про затвердження рішенням міської ради від 21 лютого 2024 року № 68/47 бюджетної програми «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпровською міською радою та її виконавчими органами» на 2024 рік, відповідно до якої затверджені планові призначення у сумі 60 000,00 грн, касові видатки склали 600000,00 грн. Отже, на рахунку боржника на час розгляду справи в суді першої інстанції відсутні планові показники та кошти, необхідні для погашення заборгованості за судовим рішенням на користь позивача. Відтак, ГУ ДКСУ здійснювались заходи щодо виконання виконавчого документу про стягнення на користь позивача судового збору, проте у зв`язку з відсутністю відповідних коштів на відкритому у казначействі рахунку рішення не виконане. Разом з тим, суд звертає увагу, що позовні вимоги позивачем пред`явлені не до ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, а до ДКСУ, яким не здійснювалось виконання судового рішення. Пунктом 24 Положення № 845 передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника). У розумінні пункту 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Боржник Дніпровська міська рада обслуговується в ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, в ДКСУ відсутні відкриті рахунки Дніпровської міської ради. Відтак, ДКСУ не є належним відповідачем у справі. Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин відсутні будь-які повноваження ДКСУ на виконання судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору з органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради, а такі повноваження має виключно ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, проте позивачем не заявлено позовних вимог до цієї особи, ця особа має статус третьої особи в цій справі. Одним з основних принципів адміністративного судочинства відповідно до статті 9 КАС України є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає у тому, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта). Частинами третьою п`ятою статті 48 КАС України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Відповідачем ДКСУ у відзиві на позовну заяву вказано про пред`явлення позову до неналежного відповідача, а суд першої інстанції не звернув на це увагу, не здійснив заміну відповідача належним або не залучив до участі у справі ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області як співвідповідача. Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції позбавлений компетенції на здійснення заміни неналежного відповідача в силу того, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (частина п`ята статті 308 КАС України). Відтак, враховуючи приведені обставини, відсутність у суду апеляційної інстанції компетенції на притягнення належного відповідача до участі в справі на стадії апеляційного перегляду справи, позовні вимоги у будь-якому випадку на стадії апеляційного перегляду справи не можуть бути задоволені як такі, що звернуті до особи, яка не може відповідати за позовом. Суд відхиляє доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з таких підстав. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання визначає Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI, застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. За приписами частин першої другої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відтак, дія Закону № 4901-VI не розповсюджується на спірні правовідносини, позаяк боржником є орган місцевого самоврядування, а не державний орган, державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди як таких, що звернуті до неналежної особи. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року в справі № 160/16979/24 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року в справі № 160/16979/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії скасувати. Ухвалити в справі № 160/16979/24 нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 13 листопада 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.. Повне судове рішення складено 13 листопада 2024 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко