Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2533/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 жовтня 2024 року м.Дніпросправа № 280/2533/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 280/2533/24 (суддя Чернова Ж.М., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач-1) від 22.01.2024 № 083950020159 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за вислугу років позивачу відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-2) здійснити призначення та виплату пенсії за вислугу років позивачу відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, із зарахуванням до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, та до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1995 по 30.06.2001 в одинарному розмірі, а також періодів роботи з 01.08.2001 по 01.08.2002, з 02.08.2002 по 03.05.2012, з 04.05.2012 по 29.08.2014, з 01.09.2014 по 01.01.2024 в подвійному розмірі, починаючи з 15.01.2024. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржене рішення є протиправним, оскільки позбавляє її права на пенсійне забезпечення. Стверджує, що нею надано достатньо підтверджуючих документів про наявний трудовий стаж у спірний період. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Так, суд: - визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 22.01.2024 № 083950020159; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 02.08.2002 по 03.05.2012 на посаді лікаря-бактеріолога та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, та розглянути питання щодо зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення періодів роботи: з 01.08.2001 по 01.08.2002, з 02.08.2002 по 03.05.2012, з 04.05.2012 по 29.08.2014, з 01.09.2014 по 01.01.2024, із урахуванням висновків суду. В задоволені решти позовних вимог суд відмовив. Із рішенням суду не погодився відповідач-1, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, відповідач-1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В скарзі відповідач-1 зазначає, що за результатом розгляду наданих позивачем документів встановлено, що її страховий стаж становить 27 років 11 місяців 22 дні, стаж за вислугу років на 11.10.2017 становить 10 років 10 місяців 12 днів. До спеціального стажу позивача не зарахований період роботи на посаді лікаря-бактеріолога з 02.08.2002 по 03.05.2012, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу. У зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу і було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Таким чином, рішення відповідача-1, що оскаржила позивач є вірним та обґрунтованим, а у суду не було законних підстав для його скасування і, відповідно, для задоволення позовних вимог. Позивач та відповідач-2 своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача-1 не скористалися. В свою чергу, позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позовних вимог. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 15.01.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок), заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. Пунктом 4.2 вказаного Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. З урахуванням зазначеного Порядку заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 22.01.2024 № 083950020159 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 22.01.2024 № 083950020159 вік заявниці 46 років 1 місяць 16 днів. Страховий стаж становить 27 років 11 місяців 22 дні. Спеціальний стаж роботи на 11.10.2017 з урахуванням кратності згідно статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення становить 10 років 10 міясців 12 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди. До спеціального стажу не зарахований період роботи на посаді лікаря-бактеріолога згідно трудової книжки від 01.08.2001 НОМЕР_1 з 02.08.2002 по 03.05.2012, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу, у зв`язку з чим неможливо визначити спеціалізацію закладу. Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась до суду з даним позовом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в оскарженій відповідачем-1 частині рішення суду, та вважає за необхідне зазначити наступне. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV). Відповідно до ст. 51 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Відповідно до статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту е статті

55. Відповідно до пункту е частини першої статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців -які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року. Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року №911-VIII. Враховуючи Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 року, стаття 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII підлягає застосуванню у редакції до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII. Згідно з вимогами п. е ч. 1 ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII, у редакції до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п.ест.55 Закону України Про пенсійне забезпечення 15.01.2024, тобто, після прийняття рішення від 04.06.2019 Конституційним Судом України, тому до спірних правовідносин мають бути застосовані положення п.е ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення в первісній редакції, до внесення змін Законом №911 від 24.12.2015. Судом встановлено, що на день звернення позивача із заявою від 15.01.2024 про призначення пенсії за вислугу років, її страховий стаж становить 27 років 11 місяців 22 дні, спеціальний стаж роботи на 11.10.2017, з урахуванням кратності згідно статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, становить 10 років 10 місяців 12 днів. Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 22.01.2024 № 083950020159, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано всі періоди. До спеціального стажу не зарахований період роботи на посаді лікаря-бактеріолога згідно трудової книжки від 01.08.2001 НОМЕР_1 з 02.08.2002 по 03.05.2012, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу, у зв`язку з чим неможливо визначити спеціалізацію закладу. Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший. Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Судом досліджено трудову книжку позивача (від 01.08.2001 серії НОМЕР_1 ) та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться такі записи: 02.08.2002 зарахована на посаду лікаря-бактеріолога в Державному закладі Світловодська районна санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров`я України (наказ №33-к від 30.07.2002); 03.05.2012 звільнена з займаної посади за власним бажанням (наказ №37-к від 03.05.2012). Відмовляючи у зарахуванні до спеціального стажу позивача періоду роботи з 02.08.2002 по 03.05.2012, відповідач посилається на наявність недоліків при заповненні трудової книжки, а саме на не зазначення назви підприємства при прийнятті на роботу. Як вірно вказав суд першої інстанції, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, отже наявність виявлених відповідачем недоліків при заповненні трудової книжки позивача не може позбавити її права на належне пенсійне забезпечення. Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист. Із записів у трудовій книжці позивача можливо встановити період, протягом якого позивач перебувала у трудових відносинах, місце роботи та посаду, підставу звільнення, документи (накази), на підставі яких здійснено записи у трудовій книжці. З урахуванням наведеного, є вірними висновки суд про те, що період роботи з 02.08.2002 по 03.05.2012 підлягає зарахуванню до спеціального стажу позивача. Разом з тим, судом встановлено, що питання визначення спеціального стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення періоду роботи позивача з 02.08.2002 по 03.05.2012 на посаді лікаря-бактеріолога відповідачем взагалі не розглядалось. Що стосується вимог позивача про зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи: з 01.08.2001 по 01.08.2002, з 02.08.2002 по 03.05.2012, з 04.05.2012 по 29.08.2014, з 01.09.2014 по 01.01.2024 в подвійному розмірі. За висновками пенсійного органу, періоди роботи в інфекційному закладі охорони здоров`я до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу в подвійному розмірі, а починаючи з 01.01.2004 - у календарному обчисленні. Таким чином, періоди роботи з 01.08.2001 по 31.12.2003 не зараховано до загального стажу у подвійному розмірі, оскільки ст. 60 Закону № 1788 цього не передбачено. Періоди роботи з 04.05.2012 по 29.08.2014, з 01.09.2014 по 01.01.2024 не можуть бути зараховані до загального стажу у подвійному розмірі, оскільки Законом № 1058 цього не передбачено. Згідно стажу для розрахунку права (форма РС-право), страховий стаж враховано по 30.09.2023. За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України № 1788-XII, згідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. При цьому, редакція статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України Про пенсійне забезпечення та не зупиняє її дію. Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону № 1058-IV та статті 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17. Таким чином, є вірними висновки суду першої інстанції, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року. Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із копії трудової книжки позивача, встановлено, що записи у ній виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені. Відповідно до записів трудової книжки від 01.08.2001 серії НОМЕР_1 позивач працювала: -з 01.08.2001 по 01.08.2002 на посаді лікаря-інтерна з гігієни харчування в Державному закладі Світловодська районна санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров`я України; -з 02.08.2002 по 03.05.2012 на посаді лікаря-бактеріолога в Державному закладі Світловодська районна санітарно-епідеміологічна станція Міністерства охорони здоров`я України; -з 04.05.2012 по 29.08.2014 на посаді лікаря-бактеріолога в бактеріологічному відділі клініко-діагностичної лабораторії Комунальної установи Запорізький протитуберкульозний диспансер № 1 Запорізької обласної ради; -з 01.09.2014 по 01.01.2024 на посаді лікаря-бактеріолога в Комунальній установі Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер Запорізької обласної ради. Відповідно до довідки від 10.01.2024 №06/08/09, виданої КНП Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр ЗОР, позивач дійсно працювала на посаді лікаря-бактеріолога у протитуберкульозних закладах: КУ Запорізький протитуберкульозний диспансер №1 ЗОР з 04.05.2012 (наказ від 04.05.2012 №11) по 29.08.2014 (наказ від 29.08.2014 №23), КУ Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер ЗОР з 01.09.2014 (наказ від 01.09.2014 №236/о) по 01.01.2024 (наказ від 26.12.2023 №254/о). Відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення робота в протитуберкульозних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, тому позивач має право на цю пільгу. Відпустка без збереження заробітної плати не надавалася. Відпустка для догляд за дитиною до досягнення нею трирічного та шестирічного віку не надавалася. КУ Запорізький протитуберкульозний диспансер №1 ЗОР припинила свою діяльність шляхом приєднання до КНП Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр ЗОР (рішення ЗОР від 12.12.2019 №23 та від 27.02.2020 №9). КУ Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер ЗОР припинила свою діяльність шляхом перетворення в КНП Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр ЗОР (рішення ЗОР від 12.12.2019 №23 та від 27.02.2020 №9). Для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав. Відповідно до ст. 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до змісту правового висновку Верховного Суду у постанові від 27.04.2023 року у справі № 160/14078/22, положення ст. 60 Закону №1788-XII застосовуються як до періодів трудової діяльності до 01.01.2004, так і до періодів трудової діяльності після 01.01.2004. За змістом правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 року у справі №214/3705/17, особа, яка отримує пенсію за віком згідно Закону №1058-ІV, має право заявляти вимоги про зарахування стажу роботи в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону №1788-XII. Із роз`яснень Міністерства охорони здоров`я України №05.03-18-54/973 від 27 січня 2010 року слідує, що інфекційний заклад (відділення) це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія). Отже, стаж роботи на посаді лікаря-бактеріолога має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-XII. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №688/2916/17. Відповідно до розділу ПРОФЕСІОНАЛИ В ГАЛУЗІ МЕДИКО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ СПРАВИ випуску №78 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Охорона здоров`я розділу Лікар з гігієни харчування оцінює санітарно-гігієнічну ситуацію на підконтрольній території. Вивчає показники здоров`я населення і захворюваності, пов`язаної з аліментарним фактором, розробляє профілактичні заходи по їх зниженню; проводить запобіжний санітарний нагляд при відведенні земельних ділянок під будівництво, при проектуванні, будівництві, реконструкції, введенні в експлуатацію нових харчових об`єктів, технологічних ліній. Здійснює державний санітарний нагляд за використанням обладнання, тари, пакувальних матеріалів, нових видів харчових продуктів і кулінарних виробів. Здійснює контроль за якістю та безпекою харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів. Проводить поточний державний санітарний нагляд за дотриманням гігієнічних і протиепідемічних санітарних норм і правил на харчових об`єктах, а також за умовами зберіганням та реалізації харчової продукції. Контролює своєчасність профілактичних медичних оглядів (обстежень) робітників харчових об`єктів. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Керує роботою середнього медичного персоналу. Бере активну участь в поширенні санітарних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень. З аналізу ст. 60 Закону №1788-XII вбачається, що для пільгового обчислення стажу необхідною умовою є саме робота у відповідних закладах. Зважаючи на специфіку роботи лікаря з гігієни харчування, яка також передбачає взаємодію з потенційно шкідливими для здоров`я об`єктами, положення ст. 60 Закону №1788-XII поширюються і на періоди трудової діяльності позивача також. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення відповідача-1 від 22.01.2024 № 083950020159. Головне управління ПФУ в Черкаській області, як структурний підрозділ, що визначений за принципом екстериторіальності, розглядало заяву про призначення пенсії та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу. Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції обгрунтовано зобов`язав саме Головне управління ПФУ в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період її роботи з 02.08.2002 по 03.05.2012 на посаді лікаря-бактеріолога та повторно розглянути заяву від 15.01.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, та розглянути питання щодо зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення періодів роботи з 01.08.2001 по 01.08.2002, з 02.08.2002 по 03.05.2012, з 04.05.2012 по 29.08.2014, з 01.09.2014 по 01.01.2024. І такий спосіб захисту порушеного права не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача-1. Доводи апеляційної скарги відповідача-1 висновків суду першої інстанції не спростовують. Судом першої інстанції рішення оскарженій частині ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 280/2533/24 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак