Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2686/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2686/24 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Вівдиченко Т.Р., Штульман І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт 1/ ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі -відповідач/апелянт 2/ГУ НП в Чернігівській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період служби в Державному Департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 по 01 листопада 2005 року; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період служби в Державному Департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 01 листопада 2005 року; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області внести станом на 07 листопада 2015 року до довідки про отримані види грошового забезпечення, на які нараховувався єдиний соціальний внесок, відомості про щомісячну додаткову грошову винагороду у виді надбавки за стаж роботи, з урахуванням періоду служби в Державному Департаменті України з питань виконання покарань; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області передбачені діючим законодавством документи для перерахунку його пенсії у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зарахуванням до його стажу в поліції станом на 07 листопада 2015 року стаж за період служби в Державному Департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 01 листопада 2005 року та включенням до довідки про отримані види грошового забезпечення, на які нараховувався єдиний соціальний внесок, відомостей про щомісячну додаткову грошову винагороду у виді надбавки за стаж роботи. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем протиправно не зараховано до вислуги років період проходження служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 01 листопада 2005 року. При цьому, відповідно до чинного на момент проходження служби законодавства України усі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності були визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Тобто, служба в органах внутрішніх справ є аналогічною службі персоналу органів і установ виконання покарань, а тому спірний період має бути зарахований до стажу служби в поліції. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Чернігівській області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 01 листопада 2005 року. Зобов`язано ГУ НП в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 01 листопада 2005 року. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги щодо зобов`язання ГУ НП в Чернігівській області внести станом на 07 листопада 2015 року до довідки про отримані види грошового забезпечення, на які нараховувався єдиний соціальний внесок, відомості про щомісячну додаткову грошову винагороду у виді надбавки за стаж роботи, з урахуванням періоду служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань та підготувати і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документи для перерахунку його пенсії, із включенням до неї відомостей про отримані види грошового забезпечення. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. ГУ НП в Чернігівській області у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову у їх задоволенні. Мотивами такої позиції є те, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу. У вказаному переліку служба в органах Державної кримінально-виконавчої та Державної пенітенціарної служби відсутня, тому спірний період не може бути зарахований позивачеві до стажу його служби в поліції. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУ НП в Чернігівській області та наказом від 05 жовтня 2020 року № 279 о/с його звільнено зі служби в поліції через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 рік 01 місяць 22 дні, в пільговому обчислені - 26 років 11 місяців 09 днів, для виплати надбавки за вислугу років - 14 років 11 місяців 06 днів, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 21 рік 01 місяць 22 дні (т.1, а.с. 65). В грошовому атестаті позивача № 109 надбавку за стаж служби зазначена у розмірі 30 % - 1 740, 00 грн, яка визначена з розрахунку 14 років 11 місяців 6 днів (т.1, а.с. 28). Разом з тим, позивач з 15 серпня 1999 року по 01 листопада 2005 року проходив службу в Державному департаменті України з питань виконання покарань, що підтверджується трудовою книжкою позивача від 15 березня 1999 року НОМЕР_1 та розрахунком вислуги років для призначення пенсії, проведеним ГУ НП в Чернігівській області (т.1, а.с. 21-22, 72-73). На звернення позивача ГУ НП в Чернігівській області листом від 21 вересня 2023 року № 3-471/124/05/20-2023 повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань до стажу служби в поліції, оскільки останній відсутній в переліку відомств, служба в яких дає право на включення відповідного періоду до стажу служби в Національній поліції згідно зі статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію». Вказано, що зарахування періоду служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань до стажу служби в національній поліції може відбутися за рішенням суду (т. 1, а.с. 26). Не погоджуючись із таким діями, 17 лютого 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Також заявив клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою. В обґрунтування зазначив про необізнаність щодо можливості зарахування до його вислуги років в органах Національної поліції період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Лише після покращення стану здоров`я, яке стало підставою для звільнення зі служби, випадково дізнався про існування рішення Верховного Суду у справі № 826/16143/18 стосовно наявності підстав для зарахування спірного періоду служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до вислуги років в поліції. Крім того, об`єктивною причиною, яка слугувала пропуску строку, стало введення в Україні воєнного стану. Судом першої інстанції, з підстав зазначених у клопотанні, вирішено поновити позивачу строк звернення до суду з позовом. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, оскільки здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а тому така служба повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, відповідачем безпідставно не було зараховано стаж служби позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 15 серпня 1999 року по 01 листопада 2005 року. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. У свою чергу, приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду (пункту 3). У той же час, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року № 1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. При цьому, частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом № 580-VIII, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які урегульовують порядок і умови проходження служби працівниками міліції та органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби. У даному випадку, сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV. Згідно із преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Крім того, частиною першою статті 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі дія статей 22, 23 Закону № 565-XII та відповідні норми Закону № 580-VIII, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Як наслідок, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Така правова позиція викладена Верховним Судом у своїй постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/11127/20 та підтримана у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 240/30024/21, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі. Таким чином, правильною є мотивація суду першої інстанції, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право, зокрема на встановлення надбавки за вислугу років. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування позивачу періоду служби в Державному Департаменті України з питань виконання покарань до стажу служби в поліції та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу цей період, а саме: з 15 серпня 1999 по 01 листопада 2005 року. Правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 520/903/19, від 31 березня 2020 року у справі № 520/2067/19, від 22 липня 2020 року у справі № 520/5960/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 820/6656/16 та від 15 грудня 2021 року у справі № 520/11545/19, на які посилається ГУ НП в Чернігівській області, не є подібним до спірних правовідносин, оскільки предметом спору у цих справах є зарарахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі. Твердження цього апелянта про те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону № 580-VIII, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, суд апеляційної інстанції відхиляє, так як чинним на час проходження позивачем служби в органах Державної пенітенціарної служби України та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в цій структурі, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, які мають такий самий правовий статус які в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби). Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ НП в Чернігівській області внести станом на 07 листопада 2015 року до довідки про отримані види грошового забезпечення, на які нараховувався єдиний соціальний внесок, відомості про щомісячну додаткову грошову винагороду у виді надбавки за стаж роботи, з урахуванням періоду служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань та підготувати і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документи для перерахунку його пенсії, із включенням до неї відомостей про отримані види грошового забезпечення Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, надбавка за стаж служби в поліції поліцейським виплачується у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах згідно з додатком 11 до постанови №

988. Обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби поліцейським проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи поліцейського та оголошується відповідним наказом керівника органу поліції в разі призначення на посаду, крім випадків призначення на іншу посаду в одному органі Національної поліції та за умови наявності обчисленої вислуги за попередньою посадою. До вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII. Поліцейським, яким відповідно до цих Порядку та умов передбачено підвищення посадового окладу, надбавка за стаж служби нараховується з нового посадового окладу в підвищеному розмірі та окладу за спеціальним званням. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. В матеріалах справи наявні довідки від 11 жовтня 2023 року № 582/124/21/01-2023 та від 11 жовтня 2023 року № 583/124/21/01-2023 про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески (т.1, а.с. 27), в яких відображені загальні місячні розміри грошового забезпечення позивача за періоди з 2015 по 2017 та з 2018 по 2020 роки відповідно. Зазначені довідки видані відповідно до Порядку розрахунку сум грошового забезпечення, якщо документи про його нарахування та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або знищено, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 04 лютого 2021 року № 3-1. Крім того, в матеріалах справи наявний грошовий атестат позивача № 109, в якому встановлено надбавку за стаж служби у розмірі 30 % - 1 740, 00 грн, визначеної, виходячи з 14 років 11 місяців 6 днів (т. 1, а.с. 28). В цій спірній ситуації колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання за позивачем права на зарахування до його стажу служби в поліції періоду служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 01 листопада 2005 року не є автоматичною підставою для зазначення в довідках про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески нових сум грошового забезпечення позивача за період його служби в поліції з 2015 по 2020 роки, а також в грошовому атестаті на момент звільнення зі служби. Натомість такою підставою може бути вирішення спору про нарахування та виплату грошового забезпечення за вказаний період в належному розмірі з відповідним відрахуванням зборів, податків та інших обов`язкових платежів, що не є предметом спору у даній справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. Також, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача підготувати і направити територіальному управлінню Пенсійного фонду України документи для перерахунку його пенсії, оскільки згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком вислуга років для призначення пенсії позивачу станом на 08 жовтня 2020 року складала 26 років 11 місяців 09 днів, тобто була зазначена в повному обсязі, з урахуванням стажу служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань та в пільговому обчисленні, а тому права позивача в цій частині позовних вимог не порушені. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційних скарг залишає їх без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Вівдиченко Т.Р. Штульман І.В.