Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/3241/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9296/24 Справа № 205/3241/24 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2024 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Бізяєва Н.О. повний текст рішення складено 25 липня 2024 року), В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 76021,12 грн. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2024 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився представник Банку ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій наголошував на тому, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Мотивує скаргу тим, що 08.07.2021 року між Банком та відповідачем шляхом подання Заяви-Договору № 2021/І_С007-Z2125566-01 укладено договір про приєднання до Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк» та договір №2021/ОВР/007-00553. Вказує, що при поданні позовної заяви було надано додатки до позову з іншою цивільною справою. ОСОБА_2 просив заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить 76021,12 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30 =90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено що матеріали справи містять Заяву-Договір №2021/І_С/007-Z2125549-01 від 08.07.2021 року підписану заявником ОСОБА_3 . З вказаного документу вбачається, що в ньому зазначені персональні дані заявника щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, дата та підпис. Програма кредитування: Медиум ДРАЙВ ЗКП новий та «Домовичок», строк дії ліміту дозволеного овердрафту (строк кредитування) - 12 місяців, з можливою пролонгацією відповідно до умов Правил; максимальна сума кредиту - 300000,00 грн.: процентна ставка - 36 % річних, процентна ставка за простроченим кредитом - 48 % річних. На виконання умов Договору, 08.07.2021 року клієнту було відкрито субрахунок № 26205131580605.100101.980 та №26205131580605.50010.980, та видано платіжну картку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . На підтвердження позовних вимог суду надано копія паспорту та ІНН ОСОБА_3 , Тарифи, кредитний договір №2021/І_С/007-Z2125549-01 від 08.07.2021, Розрахунок заборгованості, Виписка за рахунком Клієнта, Копія правил та відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АТ «Укргазбанк». З розрахунку заборгованості на ОСОБА_3 , наданого позивачем до позову, станом на 28.12.2023 року вбачається, що заборгованість становить 50 044,41 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надані належні та допустимі в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України докази щодо укладання договору 08.07.2021 ОСОБА_1 , шляхом подання Заяви-Договору №2021/І_С/007-Z2125566-01 про приєднання до Правил відкриття обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АТ «Укргазбанк» та договір №2021/ОВР/007-000553, також як і наявності заборгованості по вказаному договору за ОСОБА_1 , кредиту, його розміру та користування кредитними коштами відповідачем Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ Приватбанк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З матеріалів справи вбачається, що звернувшись із вказаним позовом до суду, ПАТ АБ Укргазбанк у позовній заяві просили суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 08 липня 2021 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 шляхом подання Заяви-Договору №2021/І_С/007-Z2125566-01 у розмірі 76021грн. коп., що утворилася станом на 26 грудня 2023 року. Слід зазначити, до позовної заяви до суду першої інстанції ПАТ АБ Укргазбанк надали Заяву-Договір №2021/І_С/007-Z2125549-01 від 08 липня 2021 року, яка підписана іншою особою - заявником ОСОБА_3 . З вказаного документу вбачається, що в ньому зазначені персональні дані ОСОБА_3 щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, дата та підпис. Програма кредитування: Медиум ДРАЙВ ЗКП новий та «Домовичок», кредитний договір №2021/І_С/007-Z2125549-01; строк дії ліміту дозволеного овердрафту (строк кредитування) - 12 місяців, з можливою пролонгацією відповідно до умов Правил; максимальна сума кредиту - 300000,00 грн.: процентна ставка - 36 % річних, процентна ставка за простроченим кредитом - 48 % річних. На виконання умов Договору, 08.07.2021 року клієнту було відкрито субрахунок № 26205131580605.100101.980, 26205131580605.500101.980 та видано платіжну картку № НОМЕР_3 та НОМЕР_2 (а.с.4-6). Також до суду першої інстанції позивачем ПАТ АБ Укргазбанк надано копію паспорту ОСОБА_3 , Тарифи, кредитний договір №2021/І_С/007-Z2125549-01 від 08 липня 2021 року, розрахунок заборгованості за договором №2021/І_С/007-Z2125549-01 від 08 липня 2021 року ОСОБА_3 , виписку за рахунком клієнта ОСОБА_3 копія правил та відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АТ Укргазбанк (а.с.4-31). Слід зазначити, ОСОБА_3 не є стороною у цій справі, з позовними вимогами до ОСОБА_3 . ПАТ АБ Укргазбанк у цій справі до суду не зверталися. Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Таким чином, позивач ПАТ АТ Укргазбанк не надав до суду першої інстанції жодних доказів щодо укладання заяви-договору №2021/І_С/007-Z2125566-01від 08 липня 2021 року саме з ОСОБА_1 про приєднання до Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АТ Укргазбанк, також як і наявності заборгованості по вказаному договору відповідачу. До апеляційної скарги, поданої до апеляційного суду ПАТ АБ Укргазбанк, були долучені банком заява-договір №2021/І_С/007-Z2125566-01від 08 липня 2021 року, укладена між ПАТ АТ Укргазбанк та ОСОБА_1 про приєднання до Правил відкриття обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АТ Укргазбанк, однак колегія суддів не може взяти до уваги зазначені документи, які не були надані до суду першої інстанції, з огляду на наступне. У п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення вказаних норм права свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Банком в апеляційній скарзі не наведено жодних поважних причин про ненадання належних доказів щодо укладання Заяви-договору№ 2021/І_С/007-Z2125566-01від від 08 липня 2021 року між ПАТ АТ Укргазбанк та ОСОБА_1 про приєднання до Правил відкриття обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АТ Укргазбанк до суду першої інстанції, а тому такі докази, надані до апеляційної інстанції, за вказаних обставин, не можуть братися до уваги апеляційним судом. Доводи апеляційної скарги ПАТ АТ Укргазбанк, що додатки до позовної заяви були переплутані між собою позивачем не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у цій справі. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв`язку з недоведеністю належними доказами у цій справі, оскільки відповідні докази не були надані до суду першої інстанції. У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення заборгованості відхиляються. Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення Керуючись ст.374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2024 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України Судді: О.В. Халаджи Т.В. Космачевська Ж.І. Максюта