Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/4351/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8745/24 Справа № 201/4351/24 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І,, секретар Піменова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів (суддя першої інстанції Батманова В.В.), В С Т А Н О В И В: 16 квітня 2024 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якому просив стягнути аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 28000 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі по 12000 (гривень 00 копійок на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, Стягнуто аліменти на користь батька дітей ОСОБА_2 , починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, а саме з 16 квітня 2024 року до досягнення дітьми повноліття. Рішення у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 гривень 20 копійок Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць. В задоволенні інших вимог відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу, в якій наголошує на тому, що суд першої інстанції під час розгляду справи не надав належної оцінки матеріалам справи та вважав, встановленими обставини, які не доведені жодними доказами. Також відповідачка вказувала на те, що суд розглянув і задовольнив позов, в якому викладені обставини щодо переміщення дітей, поїздок позивача і відповідача, обставини проживання дітей за кордоном не підтверджені жодним доказом, всі перелічені у позові обставини, крім факту наявності спільних дітей у сторін спору голослівні твердження представника позивача, який підписав позов. Наведені в позові обставини представник викладає від першої особи, що додатково доводить сумнівність таких тверджень. Зазначає, що факт утримання дітей батьком суд взагалі нічим не обґрунтовує і не зазначає в цій частині жодного доказу. Належно облаштовану і організоване місце проживання дітей знаходиться саме за адресою їхньої реєстрації - АДРЕСА_1 . Інших адрес постійного місця проживання дітей не існує. Належний доказ доходу відповідача інформація ДПС залишений без аналізу з боку суду. Суд не дослідив зміст такого доказу, що призвело до ухвалення свавільного рішення, яке залишає відповідача без засобів до існування. Відповідно до даних ДПС середньомісячний дохід відповідача становить близько 4000 грн. До позову не додано жодного доказу витрат батька на дітей, які б могли пояснити суму, стягнуту судом. ОСОБА_1 , просила рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 . Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що матір`ю дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 . Діти на даний час мешкають зі своїм батьком ОСОБА_2 та знаходяться на його утриманні. Даний факт підтверджується, зокрема Актом обстеження умов проживання за заявою ОСОБА_1 від 05.06.2024, в якому зазначено, що з 06.10.2023 діти мешкають окремо від неї, разом з батьком. Окрім того сторонами спору підтверджено, а тому не підлягає доказуванню, що проживання дітей разом із батьком визначено за рішенням Жовтневого районного суду від 15.03.2024 року, яке набрало законної сили. Відповідач ОСОБА_1 має сталий дохід, що підтверджується довідкою про доходи, наданою ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Крім того, про наявність доходу відповідач також наголошувала під час обстеження умов проживання, що зазначено в Акті від 05.06.2024. Окрім постійного заробітку позивачка є засновником та єдиним власником Приватного Підприємства «Доктор Хелсі), яке займається торгівлею фармацевтичними товарами з розміром статутного капіталу у 3 020 880 грн. (а.с 22). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, та стягуючи з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 12000 на кожного, суд першої інстанції виходив з принципів розумності та справедливості, а також врахував те, що відповідачка є працездатною, не має на утриманні інших дітей. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Так, статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина. Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Згідно ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в ч.1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до п.20 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров`я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання дітей по 12000 грн. на кожного, місцевий суд установив, що в матеріалах справи наявні докази, які не спростовані відповідачкою і підтверджують, що вона має дохід, достатній для виплати аліментів у визначеній сумі на утримання неповнолітніх дітей. Колегія суддів наголошує на тому, що посилання відповідачки на довідку з ДПС, як на підтвердження її майнового стану не можу бути належним доказам, оскільки неплатоспроможність визначеної суми аліментів, ОСОБА_1 іншими доказами не спростувала, а саме: відсутністю рахунків у банках або відсутністю у власності рухомого чи нерухомого майна. Окрім постійного заробітку позивачка є засновником та єдиним власником Приватного Підприємства «Доктор Хелсі), яке займається торгівлею фармацевтичними товарами, та має значний статутний капітал. Врахувавши обставини, визначені статтею 182 СК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 12 000,00 грн. щомісячно, на кожну дитину, до досягнення ними повноліття, оскільки на неї, як на мати, покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх двтец, які проживають разом із батьком. Обґрунтовуючи розмір аліментів, суд, оцінивши надані сторонами докази, правильно виходив із того, що майновий стан відповідачки дозволяє їй сплачувати аліменти у зазначеному розмірі. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України). Доводи скарги, що позивачем не надано доказів того, що діти проживають разом з батьком, спростовуються рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2024 року залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дітей з батьком, а тому в силу ст. 82 ЦПК України, обставину проживання разом з дітьми у межах даної справи ОСОБА_2 доводити не зобов`язаний. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними. Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою-шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст.ст. 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві. Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О. В. Халаджи Т.В. Космачевська Ж.І. Максюта Повний текст судового рішення складено 14 листопада 2024 року. Головуючи суддя О. В. Халаджи