Постанова 4824 № 757/18750/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №22-ц/824/8833/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2024року місто Київ справа № 757/18750/15-ц Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні скарги, постановлену під головуванням судді Остапчук Т.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) та зобов`язання вчинити дії, стягувач: ОСОБА_3 ,- В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльністьВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), в якій просила: визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), яка полягає у незнятті арештів на майно боржника - ОСОБА_1 , накладеного постановами Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 21 липня 2015 року НОМЕР_1, від 01 жовтня 2015 року НОМЕР_1, від 01 грудня 2015 року НОМЕР_1; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) зняти (скасувати) арешт на майно боржника - ОСОБА_1 , накладений постановами Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 21 липня 2015 року НОМЕР_1, від 01 жовтня 2015 року НОМЕР_1, від 01 грудня 2015 року НОМЕР_1. В мотивування вимог посилалася на те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2015 року у справі №757/18750/15-ц стягнуто з неї на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 5 595 100,00 грн. Вказувала, що на виконання рішення 15 липня 2015 року Печерським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист, виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання рішення суду відкрито Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ). Зазначала, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 постановами від 21 липня 2015 року, від 01 жовтня 2015 року, від 01 грудня 2015 року було накладено арешт на нерухоме майно боржника. Посилалася на те, що 25 травня 2021 року вона звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про скасування арештів, накладених у виконавчому провадженні, у зв'язку із поверненням виконавчого документа стягувачу, однак листом від 28 травня 2021 року №7602 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) повідомив, що відсутні підстави для скасування (зняття) арештів. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник боржника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що посилання суду першої інстанції на постанову приватного виконавця Мойсенко Д.П. від 12.01.2023 року не має будь-якого відношення до даного спору, оскільки за обставинами даної справи оскаржується бездіяльність органу державної виконавчої служби - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) за виконавчим провадженням НОМЕР_1, яке було розпочате у 2015 році. Вказував, що враховуючи факт повернення виконавчого документа стягувачу, арешти, накладені на майно боржника, повинні були зняті одночасно із повернення виконавчого документа 23 листопада 2016 року. При цьому, у разі якщо державний виконавець не вчинив таких дій одночасно із поверненням виконавчого документа, то на момент звернення боржника із заявою про скасування арешту, факт знищення виконавчого провадження не повинен впливати на обсяг прав позивача, які порушуються внаслідок несвоєчасних дій чи бездіяльності державного виконавця. 16 жовтня 2024 року від ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява, в якій останній вказував, що він вимоги апеляційної скарги визнає. Представник заявника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) та стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2015 року у справі №757/18750/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 5 595 100,00 грн. На примусове виконання вказаного рішення 15 липня 2015 року Печерським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист. Виконавче провадження з примусового виконання рішення суду від 16 травня 2015 року у справі №757/18750/15-ц було відкрито Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ). Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 21 липня 2015 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 01 жовтня 2015 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 вдруге накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20 листопада 2015 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 втретє накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 . Листом від 08 лютого 2021 року №1511 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) повідомив ОСОБА_1 про те, що 23 листопада 2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно акту від 20 березня 2020 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2015 року №757/18750/15-ц знищено за закінченням строків зберігання. 25 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) з заявою, в якій просила скасувати арешти, накладені у виконавчому провадженні, у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу. Листом від 28 травня 2021 року №7602 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у м. Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) повідомив, що відсутні підстави для скасування (зняття) арештів, оскільки виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2015 року №757/18750/15-ц знищено за закінченням строків зберігання. Згідно зі статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 18 вказаного Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. За змістом статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», що регулює питання арешту і вилучення майна (коштів) боржника, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника надається сторонам виконавчого провадження. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно з ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 статті 37 Закону визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Обгрунтовуючи вимоги скарги ОСОБА_1 не зазначала чи пред`являвся виконавчий лист повторно до виконання та чи вирішувалося питання поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Доказів того, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали стягувач не пред`явив повторно виконавчий лист до виконання, матеріали справи не містять. Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення вимог боржника ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), яка полягає у не знятті арештів з майна боржника та зобов`язання зняти (скасувати) арешт з майна ОСОБА_1 , оскільки в діях державного виконавця в даному випадку відсутні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», а звернення зі скаргою є передчасним. Заяву ОСОБА_3 від 07 жовтня 2024 року, яка надійшла на адресу суду апеляційної інстанції, в якій останній вимоги апеляційної скарги визнає, колегія суддів не бере до уваги, оскільки підпис ОСОБА_3 належним чином не засвідчений. Доводи апеляційної скаргифактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на постанову приватного виконавця Мойсенко Д.П. від 12.01.2023 року не має будь-якого відношення до даного спору. А відтак, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року підлягає зміні шляхом виключення з її мотивувальної частини ухвали посилання суду на те, що постанова приватного виконавця Мойсенко Д.П. від 12.01.2023 р. свідчить про те, що при її винесенні вона керувалася статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», врахувала ті обставини, що станом на 12.01.2023 р. відсутня інформація про виконання рішення, що у боржника наявне майно. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року - змінити. Виключити з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року посилання суду на те, що постанова приватного виконавця Мойсенко Д.П. від 12.01.2023 р. свідчить про те, що при її винесенні вона керувалася статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», врахувала ті обставини, що станом на 12.01.2023 р. відсутня інформація про виконання рішення, що у боржника наявне майно. В решті ухвалу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року. Головуючий: Судді: