Постанова Київський апеляційний суд № 753/25887/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 753/25887/21 провадження № 22-ц/824/4578/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Кошель К. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Короті Романа Олександровича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року в складі судді Колесника О. М., встановив : 15.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». Свої вимоги мотивував тим, що Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-1258/10 від 06.09.2010, що був виданий Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з нього грошових коштів в сумі 804 981,98 грн на користь ПАТ «Укрсиббанк», було накладено арешт на все його нерухоме майно. 12.12.2011 між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №1, за яким останнє набуло статус кредитора за договором споживчого кредиту №11152222000 від 08 травня 2007 року для забезпечення якого було укладено договір іпотеки №54014 від 08.05.2007. Зазначав, що він повною мірою виконав зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №11152222000 від 08 травня 2007 року перед кредитором ТОВ «Кей-Колект», що підтверджує довідка про відсутність заборгованості №22/11/21/733651/2 від 22.11.2021, видана ТОВ «Кей-Колект». 06.12.2021 його представник направив заяву до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просив закрити виконавче провадження НОМЕР_1 та зняти арешт із нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі виконання зобов`язання належним чином. 09.12.2021 отримана відповідь, в якій зазначалося, що 21.06.2013 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, завершення виконавчого провадження та знищення його матерів у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Оскільки арешт з майна боржника залишився не скасованим, тому заявник просив зобов`язати уповноважених осіб Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із усього нерухомого майна ОСОБА_1 , що був накладений згідно постанови ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-1258/10 від 06.09.2010, виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 боргу 804 981,98 грн на користь ПАТ «Укрсиббанк». Також просив поновити строк на подання скарги та рахувати строк на оскарження з моменту отримання відповіді з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - 09.12.2021 , коли боржник дізнався про порушення своїх прав. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 січня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду задоволено. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач ТОВ «Кей-Колект» про зобов`язання зняти арешт з майна відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. 01.11.2022 представник ОСОБА_1 - адвокат Коротя Р. О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року та ухвалити постанову, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Свої доводи обґрунтовує тим, що наведені в оскаржуваній ухвалі мотиви для відмови в знятті арешту з майна не відповідають нормам матеріального права та висновкам Об`єднаної палати касаційного цивільного суду в справі №712/12136/18 від 24 травня 2021 року, постанові касаційного цивільного суду в справі №645/6694/15-ц від 22 грудня 2021 року. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Представник ОСОБА_1 - адвокат Коротя Р. О. надіслав до суду заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу у відсутність боржника та його представника. Представник стягувача ТОВ "Кей-Коллект" в заяві від 07.04.2023 просив провести судове засідання без його участі. Апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2020 року (справа №2-1258/10) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за договором споживчого кредиту від 08.05.2007 в розмірі 101 573 долари США 50 центів, що на день ухвалення рішення складає 803 161 грн 98 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 1 820 грн судових витрат. Вказане судове рішення виконувалося у примусовому порядку ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, виконавче провадження № НОМЕР_1. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 наявне обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10358036, накладене за постановою державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві 13 жовтня 2010 року. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2020 року (справа №2-1258/10) задоволено заяву ТОВ «Кей-Колект» про заміну сторони її правонаступником за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.07.2010 у справі №2-1258/2010 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Допущено заміну стягувача: ПАТ «Укрсиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект». Відповідно до довідки ТОВ «Кей-Колект» № 22/11/21/733651/2 від 22.11.2021, товариство підтверджує, що станом на 22.11.2021 зобов`язання ОСОБА_1 по кредитному договору № 11152222000 від 08.05.2007 припинені, жодних фінансових претензій та матеріальних претензій ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 немає (а.с.5). 06.12.2021 представник ОСОБА_1 - адвокат Коротя Р. О. звернувся до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про зняття арешту з належного ОСОБА_1 майна. За змістом листа Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.12.2021, державним виконавцем 21 червня 2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження. Додатково повідомлено, що надати більш детальну інформацію з приводу вищевказаного виконавчого документа не виявляється можливим, оскільки дане виконавче провадження знищено за закінченням строку зберігання (а.с.6). 19.10.2022 представник ТОВ «Кей-Колект» надіслав суду першої інстанції заяву, в якій проти задоволення скарги не заперечував (а.с.42). Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1258/10 було завершене постановою державного виконавця 21 червня 2013 року, матеріали знищені у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Якщо вимога боржника про зняття арешту з майна пред`являється після завершення виконавчого провадження, а її підстави не пов`язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності виконавця, то така вимога підлягає розгляду за правилами позовного провадження, за якою належним відповідачем є особа, в інтересах якої накладено арешт. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що підстави даної скарги не пов`язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності виконавця. Разом із тим, як вбачається зі скарги ОСОБА_1 , останній звернувся до виконавчої служби із заявою про зняття арешту із майна 06 грудня 2021 року і отримав відмову у вчиненні таких дій 09 грудня 2021 року, а тому саме з цього моменту між сторонами виникли спірні правовідносини. При цьому ОСОБА_1 оскаржує саме бездіяльність виконавчої служби за наслідками відмови у задоволенні його заяви про зняття арешту. Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Аналогічні положення містяться і у чинній редакції Закону. Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні. У справі, що переглядається, встановлено, що боржник повідомив виконавчу службу про припинення зобов`язань за кредитним договором та просив зняти арешт із належного йому майна. При цьому виконавчою службою не оспорювався факт погашення боржником заборгованості за виконавчим документом після повернення виконавчого документа стягувачу у червні 2013 року (а.с. 6). Саме у зв`язку із цим ОСОБА_1 просив зняти арешт з його майна. Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення. Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказав, що він виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Відмовляючи у знятті арешту, державний виконавець посилався на відсутність інформації з приводу виконавчого документа, оскільки виконавче провадження знищено. При цьому державним виконавцем не надано доказів щодо винесення та примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 . За умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, подальше збереження арешту на майно заявника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що незняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна боржника. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 03 листопада 2021 року (справа №161/14034/20). Крім того, відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції вказав, що арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду за наслідком розгляду справи у позовному провадженні. Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду з таких підстав. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року (справа № 712/12136/18) дійшов висновку, що позивач, який є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19. Таким чином, за обставинами цієї справи заявник ОСОБА_1 обрав єдиний можливий спосіб захисту своїх прав, а суд першої інстанції, не урахувавши вказаних положень закону, позбавив його можливості їх захистити. Ураховуючи зазначене, наявні підстави для задоволення скарги. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Короті Романа Олександровича задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Зобов`язати уповноважену особу Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 , що був накладений згідно постанови державного виконавця від 13 жовтня 2010 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-1258/10 від 06 вересня 2010 року, виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу 804 981,98 грн на користь ПАТ «Укрсиббанк». Стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 квітня 2023 року. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк