Постанова Київський апеляційний суд № 753/2080/25

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 лютого 2026 року місто Київ справа № 753/2080/25 апеляційне провадження № 22-ц/824/5524/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Цимбал І.К. від 27 листопада 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : Короткий зміст обставин справи У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересована особа: ОСОБА_2 . Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Дарницькому ВДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року про забезпечення позову у цивільній справі № 753/7718/21. Постановою від 9 серпня 2021 року виконавче провадження закінчено. Однак, після закінчення виконавчого провадження, не відновлюючи його, 27 лютого 2024 року державний виконавець виніс постановe про зняття арешту з коштів та майна боржника ОСОБА_3 . Постановою від 20 червня 2024 року № 38 начальник управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Управління) за результатами перевірки встановив, що дії державного виконавця Дарницького ВДВС, а саме винесення постанов про зняття арешту з коштів та майна боржника вчинені у відповідності до вимог законодавства. 13 серпня 2024 ОСОБА_1 подала на ім'я директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) скаргу на постанову начальника Управління від 20 червня 2024 року №

38. У відповідь на скаргу отримала лист від 27 вересня 2024 року, у якому повідомлено, що у скарзі не зазначено резолютивної частини виконавчого документа, змісту оскаржуваних рішень та посилання на порушену норму закону саме начальником Управління, тому скарга була розглянута відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Зазначає, що 3 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала скаргу на постанову начальника Управління в уточненій редакції з урахуванням зауважень, викладених у листі Департаменту від 27 вересня 2024 року. На дану уточнену скаргу отримала лист від 21 січня 2025 року, в якому вказано, що в уточненій скарзі так само не зазначено зміст оскаржуваних рішень та посилання на порушену норм закону саме начальником Управління, а також зазначено про те, що положення статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають подання уточненої скарги. Зауважує, що в уточненій скарзі від 3 грудня 2024 року були враховані та виправлені всі недоліки, зазначені у листі Департаменту від 27 вересня 2024 року, однак така уточнена скарга безпідставно не була розглянута у відповідності до вимог статті 74 Закону України "Про виконавче провадження". На думку скаржника, неправомірна бездіяльність директора Департаменту полягає у тому, що він розглянув уточнену скаргу від 3 грудня 2024 року не у процесуальному порядку, передбаченому статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження", а як звернення. Директор Департаменту повинен був оформити результати розгляду скарги у виді постанови, а не листа. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати протиправною бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у не вчиненні процесуальних дій з розгляду скарги від 3 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Зобов`язати директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути скаргу від 3 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 у порядку, визначеному статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження". Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності директора Департаменту, оскільки подана ОСОБА_1 скарга не відповідала вимогам статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак правомірно розглянута, як звернення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що скарга від 3 грудня 2024 року не містить змісту оскаржуваних рішень та посилання на норму права, порушену саме начальником Управління, ґрунтується на суб`єктивних доводах директора Департаменту і не відповідає фактичному змісту скарги. Судом не враховано, що положення статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" не забороняють подання уточненої скарги. Крім того, звертає увагу, що попередня скарга від 13 серпня 2024 року не була розглянута у процесуальному порядку, а строк на оскарження станом на 3 грудня 2024 року не був пропущений. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Колесник А.С. у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ухвала постановлена відповідно до вимог законодавства, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними. ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не подав. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Колесник А.С. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що на виконанні у Дарницькому ВДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року про забезпечення позову у цивільній справі № 753/7718/21, яке 9 серпня 2021 року закінчено. 27 лютого 2024 року державний виконавець у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 виніс постанову про зняття арешту з коштів та майна боржника ОСОБА_3 . Постановою від 20 червня 2024 року № 38 начальник управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за результатами перевірки установив, що дії державного виконавця Дарницького ВДВС, а саме винесення постанов про зняття арешту з коштів та майна боржника, вчинені у відповідності до вимог законодавства. 13 серпня 2024 ОСОБА_1 подала на ім'я директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скаргу, у якій просила скасувати постанову начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 червня 2024 року № 38 про результати перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов'язати начальника Управління провести повторну перевірку матеріалів виконавчого провадження на підставі скарги від 15 квітня 2024 року. Листом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27 вересня 2024 року № 121013/Н-25595/20.3.2 повідомлено ОСОБА_1 про те, що оскільки у скарзі від 13 серпня 2024 року не зазначено резолютивної частини виконавчого документа, змісту оскаржуваних рішень та посилання на порушену норму Закону України "Про виконавче провадження" саме начальником Управління, то звернення від 13 серпня 2024 року розглянуто у відповідності до положень Закону України "Про звернення громадян". Також у листі ОСОБА_1 повідомлено, що начальником Управління, відповідно до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), проведена перевірка законності матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, щодо законності вчинення виконавчих дій. За результатами перевірки винесена постанова, якою дії державного виконавця відділу щодо винесення постанов про зняття арешту з коштів та майна боржника визнано такими, що вчинені у відповідності до вимог закону. 3 грудня 2024 року ОСОБА_1 подала до Департаменту уточнену скаргу на постанову начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20 червня 2024 року № 38, у якій просила скасувати дану постанову та зобов'язати начальника Управління провести повторну перевірку матеріалів виконавчого провадження на підставі скарги від 15 квітня 2024 року. Листом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21 січня 2025 року № 8481/Н-35112/20.3.2 повідомлено ОСОБА_1 про те, що зміст та форма скарги від 3 грудня 2024 року не відповідають вимогам статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме не зазначено змісту оскаржуваних рішень та посилання на порушену норму Закону України "Про виконавче провадження" саме начальником Управління, то скаргу розглянуто як звернення. Крім цього, ОСОБА_1 проінформовано про те, що положеннями статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено подання уточненої скарги Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Статтею 447? ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина 1 статті 451 ЦПК України). Частинами 2-3 статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Згідно з частиною 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги (частина 4 статті 74 Закону). Установивши, що подана ОСОБА_1 3 грудня 2024 року (уточнена) скарга не відповідає вимогам частини четвертої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а також що цією нормою не передбачено подання уточненої скарги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність неправомірної бездіяльності директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час її розгляду як звернення. Так, зі змісту скарги (уточненої) від 3 грудня 2024 року убачається, що остання не містить в собі змісту оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності, як і не містить посилання на порушену норму Закону начальником управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Натомість, у скарзі ОСОБА_1 описує хід та дії, що були вчинені державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, але які саме порушення, на думку скаржника, мали місце в діях начальника Управління скарга не містить. При цьому, стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає можливості подання уточнень, доповнень або змін до скарги після її подання. Зміст даної норми Закону вказує на те, що скаржник має подати нову скаргу, якщо не сплив десятиденний строк, або розглядати початкову скаргу. Таким чином, оскільки скарга ОСОБА_1 не відповідала вимогам статті 74 Закону, у директора Департаменту не виникло процесуального обов'язку щодо розгляду такої скарги в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", що відповідно виключає його бездіяльність. Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що у скарзі Нікітіна Н.О. просила директора Департаменту скасувати постанову начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про результати перевірки законності виконавчого провадження, тоді як у відповідності до положень пункту 7 розділу ХІІ Інструкції директор Департаменту не наділений такими повноваженнями. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги, правильно встановив обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та за своїм змістом є аналогічними доводам, які були предметом дослідження суду першої інстанції. Вказані доводи отримали належну оцінку у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, яка є достатньою, повною та відповідає вимогам процесуального закону, у зв`язку з чим підстави для їх повторного аналізу відсутні. Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, колегія суддів не встановила обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права або про неповне з`ясування обставин справи. З огляду на викладене, ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону, а тому підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: