Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/8242/24

14.11.24 33/812/529/24 Справа № 33/812/529/24 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Головуюча у першій інстанції Демінська О. І. Доповідачка апеляційного суду ОСОБА_1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2024 року м. Миколаїв Миколаївській апеляційний суд у складі: головуючої судді Ямкової О. О., за участю: секретаря - Горенко Ю. В., захисника Федоринського В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисниці Луців М. С. на постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, - В С Т А Н О В И В: Згідно постанови судді, 8 вересня 2024 року близько 12 години 34 хвилини по вулиці Одеське шосе у місті Миколаєві водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом «Mercedes-Benz GLE 3500», державний номерний знак НОМЕР_1 . У зв`язку з наявністю явних ознак алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, про що складено протокол з відеофіксацією події. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисниця ОСОБА_2 адвокатка Луців М. В. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Апелянтка вважає, що постанова не відповідає вимогам закону, так як суддя розглянула справу формально. Зазначає про те, що у справі відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом. Поліцейськими порушено порядок огляду ОСОБА_2 на стан наркотичного сп`яніння, а у протоколі не правильно зазначена об`єктивна сторона правопорушення, внаслідок чого неможливо встановити, що саме ставить у провину водієві чи керування з ознаками наркотичного сп`яніння чи відмову від проходження огляду на стан сп`яніння без зазначення виду сп`яніння. Не надано судом оцінки наявним в матеріалах справи акту огляду та направленню на огляд. Працівниками поліції ОСОБА_2 непоінформований про порядок застосування спеціального технічного засобу та не надано сертифікат відповідності разом зі свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки. Крім того водія не відсторонювали від керування транспортним засобом. Не враховано судом сімейний та фінансовий стан ОСОБА_2 , оскільки позбавлення права керування транспортним засобом призведе до неможливості виконання ним обов`язків опікуна. На жаль, суддя першої інстанції вищезазначеним фактам у своїй постанові оцінку не дала, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Справа у суді апеляційної інстанції розглянута за відсутністю ОСОБА_2 та його захисниці Луців М. В., якою подана апеляційна скарга, за їх належним повідомленням про дату та час розгляду справи та відсутністю клопотань про відкладення судового засідання з поважних причин, та з огляду на участь в засіданні захисника Федоринського В. М. у відповідності до положень статті 294 КУпАП. Перевіривши наведені захисницею Луців М. В. в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення захисника Федоринського В. М. та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, так як висновки судді про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні вимог пункту 2.5 ПДР України, а саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними. Ці висновки суду ґрунтуються на сукупності усіх доказів, які містяться у матеріалах справи та спростовують доводи апелянтки, викладені нею у апеляційній скарзі. За цими твердженнями підстав для поділу доказів на належні та неналежні у відповідності до положень статті 251 КУпАП немає, з огляду на те, що особою, яка приймає рішення у справі враховується уся їх сукупність, яка дозволяє з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП). Так, відповідно до вимог статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, зокрема, відеозапису реєстратора поліцейського патрульного автомобіля та нагрудних камер поліцейських, водій ОСОБА_2 перебував за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, та на вимогу поліцейських відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі. Поліцейськими водієві декілька разів роз`яснювалися ознаки його сп`яніння, порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, наслідки відмови від проходження огляду, що відбувалося достатньо тривалий час. Водій спочатку відмовився від проходження огляду, оскільки не керував автомобілем, при тому інших осіб з автомобіля, після його зупинки, не виходило, ключі від автомобіля ОСОБА_2 постійно носив з собою, декілька разів поводився та висловлювався, як водій транспортного засобу, що був зупинений патрульною поліцією, а саме: о 12.49 годині відеозапису пояснював жінці, яка підійшла до поліцейських та автомобіля з боку будинків, та яку він назвав дружиною, що «його час не пропускають»; о 12.55 години запису під час розмови по телефону зазначив, що «мене перекрили», «авто перекрили»; о 13.05 годині погоджується щодо складання відносно нього постанови та сплати ним штрафу за непред`явлення документів на право керування автомобілем та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; о 13.06 годині при появі іншого чоловіка, вказав на нього, як сусіда, який тверезий і може перегнати його автомобіль; о 13.19 годині звертається до поліцейських та прохає їх дати йому проїхати далі; о 13.22 годині вимагає приїзду адвоката, для того щоб він перегнав його автомобіль додому та вказує на те, що він своїм автомобілем блокує проїзд патрульному автомобілю (а.с.6). При роз`ясненні порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 відмовився, як на місці зупинки, так і у лікарні, надання технічного засобу для проходження огляду та документів на його відповідність не вимагав, бажав вирішити питання за допомогою інших осіб приватним чином, тобто усією своєю поведінкою, зокрема шляхом глузування з поліцейських та позначення себе, як «бомж» на «мерседесі», засвідчив своє небажання пройти огляд на стан сп`яніння в будь-який спосіб (а.с.6). Тому посилання апелянтки ОСОБА_3 на відсутність даних про керування ОСОБА_2 транспортним засобом та надання ним таких пояснень поліцейським, не відповідає не лише відеофіксації руху автомобіля та його зупинки, а ще і поведінці водія під час розмови з поліцейськими. В той же час, посилаючись на відсутність доведення факту керування ОСОБА_2 автомобілем в належний спосіб, щось на кшталт його фото за кермом транспортного засобу, захисники не навели жодної зрозумілої версії події, що зафіксована за допомогою відеозапису, зокрема відсутності будь-якої іншої особи, яка могла б асоціюватися з водієм автомобіля, окрім самого ОСОБА_2 з ключами від цього транспортного засобу. Не є слушними доводи ОСОБА_3 про відсутність факту відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, які не відносяться до обставин цієї справи, внаслідок чого не потребують надання оцінки, як твердження, що суперечить не лише обставинам справи, а і доказам, які в ній містяться та належним чином досліджені судом першої інстанції. Таким же є посилання на не відсторонення водія від керування транспортним засобом, що не узгоджується з відеозаписом події, де поліцейські неодноразово вказували ОСОБА_2 про його відсторонення від керування автомобілем та необхідність пошуку тверезого водія або евакуації автомобіля за допомогою виклику евакуатора (а.с.6). Тобто сам зміст апеляції вказує на те, що особа, яка її подала не знайомилася з матеріалами справи та відеозаписом події, а свої доводи використала із примірників інших апеляцій, що подані у інших справах за іншими обставинами, які не мають відношення до справи, що розглянута судом, а отже, не вимагають від суду апеляційної інстанції викладення мотивів їх відхилення. Твердження адвокатки про неналежність доказів в частині акту огляду та направлення не мають правового значення, оскільки огляд на стан сп`яніння не проводився, внаслідок чого наявність чи відсутність вказаних документів у матеріалах справи не виключає кваліфікацію дій водія при відмові від проходження ним огляду на стан сп`яніння та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Так, у відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І і положеннями розділу ІІ «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, із застосуванням технічних засобів відеозапису або у присутності двох свідків, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції). Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп`яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку не згоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі. Натомість ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, та ці обставини підтверджені усією сукупністю доказів, що додані до матеріалів справи, та не спростовані змістом поданої апеляції. Основним доводом апеляційної скарги є посилання на відсутність у матеріалах справи підтвердження факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом, який не маючи водія невідомим чином, без жодного пояснення, перемістився у просторі, а також порушення порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Разом з тим ці обставини є надуманими, та спростовуються відеозаписом, як з реєстратора, так і з нагрудної камери поліцейського. Тому при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків суддя правильно послалася на відеозапис та дані протоколу про адміністративне правопорушення, хоча і не підписаного ОСОБА_2 , але складеного за його присутністю, у відповідності до яких ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, чим за складеним протоколом порушив пункт 2.5 ПДР України. Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП та його зміст щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у доданих до нього матеріалів. На підставі наведеного, суддя першої інстанції надала правильну оцінку усім наданим доказам, та дійшла обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 перебував за кермом автомобіля, а при виявлені ознак, що можуть свідчити про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі. Посилання на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння не впливає на таку кваліфікуючу ознаку під час визнання особи винною, у зв`язку з її відмовою від проходження огляду, внаслідок чого вимагає доведення іншої об`єктивної сторони та передбачає порушення особою іншого нормативного акту, який встановлює відповідальність за вчинення таких дій, і кваліфікується за іншими ознаками. Отже, ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено водію ОСОБА_2 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його сімейний та фінансовий стан не є обставинами, які впливають на пом`якшення покарання, призначеного в межах санкцій статті. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисниці Луців М. С. залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О. О. Ямкова