Постанова Харківський апеляційний суд № 643/3732/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2024 року м. Харків справа № 643/3732/23 провадження № 22-ц/818/3431/24 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 червня 2024 року ухвалене у складі судді Крівцова Д.А.,- ВСТАНОВИВ: В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визначити спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення часів побачень з нею у формі систематичних побачень за місцем проживання позивача або шляхом відвідування з дитиною місць дитячих розваг та відпочинку в загальнодоступних громадських місцях кожної суботи з 10-00 до 20-00 год, кожного вівторка та четверга з 16-00 по 20-00 год; в кожен день народження дитини з 11-00 до 15-00 год, у свята Новий рік (1 січня), Різдво Христове (7 січня та 25 грудня), Великдень та Трійця (згідно з календарем на поточний рік) протягом 5 год. без участі матері дитини ОСОБА_2 (відповідач) без обмеження місця прогулянок; три дні протягом осінніх, зимових та весняних канікул; в літній період щороку 1 місяць для відпочинку та оздоровлення на території України з можливістю виїзду з населеного пункту, де проживає дитина, без супроводу відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наприкінці 2013 року позивач познайомився з відповідачем. З травня 2014 позивач та відповідач почали проживали сумісно та вели спільне господарство, мали фактичні шлюбні стосунки. Під час стосунків народилася дитина. Шлюб у органах РАЦС між позивачем та відповідачем зареєстрований не був. Після народження доньки сторони у справі посварилися, тому реєстрація народження дитини відбулася лише за заявою відповідача. Рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/16838/19 за позовом ОСОБА_1 його було визнано батьком дівчинки. У подальшому позивачем отримано свідоцтво про народження, видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 3760 від 25.10.2017, де позивач зазначений батьком дитини. З моменту народження і дотепер Аміра мешкає з матір?ю. Позивач постійно визнавав і визнає її своєю дочкою, приймав та хоче приймати участь у вихованні, бачити та піклуватися про неї. Коли почались військові дії на території м. Харкова, відповідач звернулась за допомогою саме до позивача, щоб останній допоміг перевезти її з донькою та їх речі у безпечне місце - м. Миргород, оплачував житло у м. Миргород, за проханням відповідача доглядав за помешканням у м. Харкові, де дитина та відповідач жили до воєнних дій, переправляв необхідні речі дитини та матері до м. Миргород за проханням відповідача. Коли відповідач повернулась до м. Харкова, то знову припинила спілкування з позивачем. Мати дитини постійно чинить перепони для побачень з донькою, звинувачує позивача у нанесенні тілесних ушкоджень їй та у інших неправомірних діях, які він не робив, безпідставно викликає поліцію, коли позивач намагається прибувати для спілкувань з дитиною. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 24 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : побачення ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в першу і третю суботу та другу і четверту неділю кожного місяця з 11:00 год. до 13:00 год., ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року, 31 грудня кожного року, на Різдво Христове, Великдень та Трійцю кожного року з 11:00 год. до 15:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_2 з визначенням місця спілкування за домовленістю батьків з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн. Рішення обґрунтовано тим, що позивачем доведено підстави позову, проте запропонований ним спосіб участі у спілкуванні з дитиною є надмірним та не відповідає інтересам дитини. При цьому судом враховані вимоги законодавства України та правові висновки щодо застосування норм права Верховного Суду про те, що наявність конфліктних відносин між сторонами не може бути підставою для відмови позивачу в спілкуванні з дитиною. Одночасно суд вважав, що спосіб участі позивача у вихованні дитини, запропонований відповідачем, непропорційно обмежує право позивача на участь у вихованні дитини. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення змінити та ухвалити нове, яким визначити наступний спосіб участі позивача у вихованні дитини, а саме: побачення або першу і третю суботу або другу і четверту неділю кожного місяця з 11:00 години до 13:00 години, ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року, 31 грудня кожного непарного року На Різдво Христове, Великдень та Трійцю кожного непарного року з 11:00 години до 15:00 години. Рішення суду в частині визначення побачень ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - в присутності матері дитини ОСОБА_2 з визначенням місця спілкування за домовленістю батьків з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини - залишити без змін, лише доповнивши «за згодою та бажанням дитини - строком до закінчення слідства у кримінальному провадженні 12023221170002110, внесеного до ЄРДР 17.06.2023, кваліфікація ч.2 ст. 156 КК України, в якому дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має статує потерпілої, але не менше одного року з моменту набуття законної сили рішенням суду про спосіб участі батька у вихованні дитини». Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не повною мірою враховано інтереси дитини, яка заслуховувалась засіданні 24.06.2024 в присутності представника служби у справах дітей та в присутності психолога. Скаржник зазначив, що при обранні способу участі позивача у спілкуванні з дитиною, судом не враховано, що порушуються права та інтереси дитини у вигляді обмеження часу спілкування з матір?ю у вільні від навчання дні (вихідні дні) та можливості матері і дитині виїхати для відпочинку та різностороннього розвитку на вихідні дні за місто, або в інше місто відмінне від місця знаходження батька дитини. Крім цього, суду надавались 2 висновка психолога за 2021 рік, 2023 рік та висновок експерта здійснений під час досудового слідства у кримінальній справі за змістом яких та під час допиту у суді першої інстанції дитина категорично заперечувала своє бажання та можливість бачитись і спілкуватись з ОСОБА_4 , окрім цього неодноразово психолог, що була присутня у судовому засіданні (у якої дитина під час допиту заходилась на руках, так як саме так дитина відчувала себе більш спокійно під час питань про позивача) звертала увагу суду та учасників справи, що були присутні у залі суду під час надання пояснень дитиною - на реакції саме організму дитини на питання про позивача. Так психолог звернула увагу, що питання про позивача - викликають моментальні фізіологічні реакції у дитини, а саме: дитина починала зжимати долоні в кулаки, та йшла вібрація її тілом, що відчувалось по спині дитини, яка під час відповідей та питань суду та інших учасників справи притулялась до психолога сидячи в неї на руках. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.01.2021 у справі № 643/16838/19, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20.12.2021, позивача визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даними повторного свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 підтверджується, що сторони у справі є батьками ОСОБА_5 . Відповідно до побутової характеристики позивача від 23.04.2023, виданої ОСББ «Леонова-2», за місцем проживання позивач зарекомендував себе з позитивного боку. Згідно з довідкою-інформацією на позивача, складеною ст. ДОП Чугуївського РУП, за місцем проживання позивач зарекомендував себе з посереднього боку, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушував, порушень в побуті не допускав, скарг на його адресу не надходило. З подяки, виданої командиром ІНФОРМАЦІЯ_2 , подяки, виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_2 , а також посвідчення волонтера, виданого благодійним Фондом «Щасливе майбутнє України», вбачається, що позивач займається волонтерською діяльністю, допомагає ЗСУ. Позивачем надані квитанції, згідно з якими він здійснював численні перекази грошових коштів на ім`я відповідача. Згідно з Актом обстеження умов проживання від 15.09.2023, за адресою місця проживання позивача склались доброзичливі відносини. Для перебування дитини створені належні умови. Відповідно до висновку за результатами психологічного дослідження дитини від 07.07.2021, у Дитини занижений рівень психосоціального функціонування. У дитини спостерігається підвищений рівень тривоги та ознаки стресової реакції на ситуації взаємодії та спілкування з батьком. Також ймовірно Дитина є свідком фізичного та психологічного насильства. До матері у Дитини спостерігається позитивне ставлення. Особа батька викликає тривогу і страх. Згідно з висновком психологічного дослідження від 14.07.2023, особа позивача викликає у Дитини гострі негативні переживання, страхи та побоювання зустрічі з ним. Дитина є очевидцем сексуальної розбещеності батька. Згідно з висновком експерта № 16 за результатами проведення судової психологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження від 17.01.2024, під час проведення психодіагностичного обстеження у Дитини вираженої схильності до надмірного фантазування не виявлено. Категоричних висновків з приводу оцінки показань Дитини експертом не зроблено. Відповідно до довідки за результатами опитування позивача із застосуванням поліграфа, яке проведене спеціалістом-поліграфологом, який є працівником поліції, у ході опитування із застосуванням поліграфа у позивача виявляються значимі фізіологічні реакції, які свідчать про те, що позивач навмисно не показував статеві органи донці. У ході опитування із застосуванням поліграфа у позивача виявляються значимі фізіологічні реакції, які свідчать про те, що позивач не вчиняв розпусні дії відносно своєї дочки. Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради надано висновок щодо встановлення порядку участі позивача у вихованні дитини № 377 від 30.10.2023, згідно з яким Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає доцільним встановити наступний графік зустрічей позивача у вихованні Дитини, визначивши час: 1, 3 субота місяця з 10-00 до 14-00; 2, 4 неділя місяця з 10-00 до 14-00; кожного вівторка та четверга з 16-00 до 18-00. Святкові дні, дні народження та канікули дитини за домовленістю між батьками. Перші шість місяців зустрічі батька із донькою у присутності матері, з метою налагодження контакту батька із дитиною. Батькам рекомендуємо звернутись до психолога, з метою налагодження стосунків між собою, щоб не допустити формування невротичних станів у дитини. Згідно пояснень допитаного в судовому засіданні в якості свідка позивача, останній пояснив суду, що любить дитину та бажає приймати активну участь у її житті. Заперечував показання відповідача щодо вчинення ним протиправних дій відносно позивача та дитини, в тому числі заперечував вчинення ним розпусних дій відносно дівчинки. Зазначив, що між ним та відповідачем склались конфліктні відносини, внаслідок яких відповідач заблокувала його телефонний номер та він не має можливості спілкування ані з відповідачем, ані з Амірою. Допитана в якості свідка відповідач пояснила суду, що позивач вчиняв численні неправомірні дії відносно неї. Після того, як вона від дитини дізналась, що відповідач демонстрував останній свої статеві органи, вона звернулась з відповідною заявою до органів поліції. За вказаною заявою на даний час триває досудове розслідування. Ураховуючи поведінку позивача, вона заблокувала його телефонний номер та припинила спілкування позивача з донькою. Зазначила, що дівчинка відчуває страх перед позивачем, що, крім пояснень самої дитини підтверджується численним висновками психологів. Дитина в судовому засіданні надала пояснення, згідно з якими вона бачила статеві органи позивача. Зазначила, що відчуває страх перед позивачем та не хоче з ним спілкуватись. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав послався на те, що він приймає активну участь в утриманні дитини, проте відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дочкою. Предметом спору у справі, що переглядається, з урахуванням меж та підстав апеляційного оскарження, є визначення способу участі батька у вихованні дитини. Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини). Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною є реалізацією матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства). Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йогансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року). Таким чином, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема змагальність сторін, диспозитивність. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У цій справі суд установив, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дочки з батьком відповідає інтересам дитини. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із дочкою, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування батька з дочкою, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, суд не встановив. Визначаючи способи участі батька з дитиною, врахувавши позовні вимоги, суд врахував обставини цієї конкретної справи, вік дитини та її якнайкращі інтереси, які взяв до уваги і зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, оцінив докази в сукупності та в цілому, врахував інтереси дитини, поведінку батька та його активне бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою, та керуючись закріпленим у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принципом рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, встановив спосіб участі позивача у вихованні дочки та спілкуванні з нею, який відповідає віку дитини, його ставленню до батька та передбачає дотримання розпорядку дня дитини, підтримання стану її здоров`я та дотримання її інтересів. Доводи апеляційної скарги щодо обмеження права матері на участь у вихованні дитини та позбавлення матері та доньки можливості належним чином організувати відпочинок та дозвілля у вихідні дні є не обґрунтованим, оскільки відповідно до рішення суду реалізація встановленого судом способу участі позивача у вихованні доньки залежить від домовленості батьків з урахуванням стану здоров`я, потреб та інтересів дитини. Визначення порядку такої участі в залежності від згоди та бажання малолітньої дитини враховуючи її вік, повну опіку від народження лише з боку матері та відсутність у дитини сталого психо - емоційного зв`язку з батьком є недоцільним, оскільки, враховуючи ставлення дитини до батька, запропоновані апелянтом уточнення не усунуть проблеми у спілкуванні та вихованні дитини двома батьками. При вирішенні справи суд обґрунтовано виходив з того, що будь - яких доказів притягнення відповідача до відповідальності ( кримінальної, адміністративної, тощо) суду не надано. Проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12023221170002110, в якому дитина має статус потерпілого не може бути підставою для відмови у задоволені позову батька про визначення порядку участі у вихованні дитини та визначення такого способу його участі у вихованні дитини, що залежить лише від згоди та бажання самої дитини. За умови зміни обставин у справі, батьки можуть визначити інші способи участі позивача у вихованні дочки. За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 листопада 2024 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П.Пилипчук