Постанова Київський апеляційний суд № 756/17992/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2024 року м. Київ Справа № 756/17992/21 Провадження № 22-ц/824/10267/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А. М., суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва в особі начальника підприємства Кулікова Олега Михайловича, на рішення Оболонського районного суду м. Києва 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, третя особа - комунальна корпорація «Київавтодор», про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями, бездіяльністю юридичної особи,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києвапро відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями, бездіяльністю юридичної особі. Позов мотивований тим, що 14.07.2021 року о 23.35 год. в темний час доби позивач рухався на своєму автомобілі «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_1 по проїжджій частині вул. О. Теліги в напрямку пр. С. Бандери зі швидкістю 30-35 км/год. Позивач зазначає, що вказана частина дорожнього полотна була погано освітлена, а перешкода посеред дороги у вигляді каналізаційного люка, який виступав висотою біля 10 см. над дорожнім полотном, жодним чином не була огороджена, що потягло наїзд на неї. В результаті цієї події транспортний засіб позивача був пошкоджений, йому було завдано матеріальні збитки. Позивач вказує, що на місці ДТП співробітники УПП у місті Києві зафіксували факт відсутності дорожніх знаків та знаходження кришки люку з відхиленням близько 10 см від норми. Водночас, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №211683 відносно позивача за ст. 124 КУпАП. 10.09.2021 року Оболонський районний суд м. Києва постановою у справі №756/11245/21 закрив адміністративне провадження відносно позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку із відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення. Для встановлення розміру матеріальних збитків, позивач уклав угоду із суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕКЛІС», на підставі якої оцінювачем ОСОБА_2 був складений Звіт №292 від 31.07.2021 про оцінку автомобіля Hoda Civic держномер НОМЕР_1 . Відповідно до висновку, що міститься у вказаному звіті, та ремонтної калькуляції №292/2021, матеріальний збиток, завданий позивачу становить 59 581,20 грн., що становить вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля. ДТП сталася внаслідок незадовільного утримання дороги, яка перебуває на балансі КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, тому вважає, що підприємство має нести відповідальність за завдані йому збитки. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва 29 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, та призначено розгляд справи. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва 28 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, третя особа - комунальна корпорація «КИЇВАВТОДОР», про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями, бездіяльністю юридичної особи задоволено частково. Стягнуто з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва (місцезнаходження: 04073, місто Київ, провулок Куренівський, буд. 15-А; ЄДРПОУ: 05465258) на користь ОСОБА_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у сумі 59 581 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) гривню 02 копійки, моральну шкоду у сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 908 (одну тисячу дев`ятсот вісім гривень) 00 копійок. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що обставини на які посилається позивач знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є обґрунтованими, доведеними, тоді як, доводи відповідача судом не приймаються до уваги та спростовуються встановленими обставинами справи. 29 березня 2024 року КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва звернулось до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва 28 лютого 2024 року за позовом ОСОБА_1 до КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, третя особа - комунальна корпорація «КИЇВАВТОДОР», про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями, бездіяльністю юридичної особи у якій просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва 28 лютого 2024 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідно до договору підряду № 12-11 від 24 лютого 2021 року, ця ділянка дороги була передана на ремонт ТОВ «Укртрансміст» , а вказане підприємство в свою чергу мала забезпечити безпеку дорожнього руху на вказаній ділянці дороги. Отже належним відповідачем у справі є ТОВ «Укратрансміст». Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув моральну шкоду з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва. Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеус А.М. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва в особі начальника підприємства Олега Кулікова, на рішення Оболонського районного суду м. Києва 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, третя особа - комунальна корпорація «Київавтодор», про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями, бездіяльністю юридичної особи. Ухвалою Київського апеляційного суд увід 01 серпня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва в особі начальника підприємства Олега Кулікова, на рішення Оболонського районного суду м. Києва 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, третя особа - комунальна корпорація «Київавтодор», про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями, бездіяльністю юридичної особи. 29 квітня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Дрижакової Д.Ю. , в якому вона просила апеляційну скаргу КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва в особі начальника підприємства Олега Кулікова залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку. Встановлено, що 14.07.2021 року о 23.35 год. позивач рухаючись на автомобілі «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Києві по проїжджій частині вул., О. Теліги в напрямку пр-ту С. Бандери здійснив наїзд на перешкоду посеред дороги у вигляді каналізаційного люка, який виступав над дорожнім полотном висотою біля 10 см., при цьому не був огороджений жодним чином. В результаті цієї події транспортний засіб позивача зазнав пошкоджень. На місці ДТП співробітники УПП у місті Києві зафіксували факт відсутності дорожніх знаків та знаходження кришки люку з відхиленням близько 10 см. від норми і склали протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №211683 відносно позивача за ст. 124 КУпАП. 10.09.2021 року Оболонський районний суд м. Києва постановою у справі №756/11245/21 закрив адміністративне провадження відносно позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку із відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові суд дійшов до висновку, що враховуючи встановлені умови дорожньої обстановки (ДТП сталася в темну пору доби о 23.35 год., ділянка дороги, де сталася ДТП, знаходиться під мостом, наявність штучного освітлення на відстані 20 метрів, що не забезпечило достатньої видимості, відсутність передбачених ПДР тимчасових дорожніх знаків, які свідчили б про наявність перешкоди, під час проведення ремонтних робіт дорожнього полотна), позивач не мав технічної можливості завчасно побачити перешкоду та відповідно відреагувати та вчасно зупинити транспортний засіб. Причиною ДТП став незадовільний стан дорожнього покриття на ділянці дороги, яка не була огороджена відповідними попереджувальними дорожніми знаками. При цьому, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача закрита у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Судом першої інстанції було встановлено і не заперечувалося представником відповідача, що балансоутримувачем відрізку шляху по АДРЕСА_2 , на якій було вчинено ДТП є КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Відповідно до статті 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про дорожній рух» при виконанні робіт в смузі відведення автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, якщо це загрожує безпечному чи безперебійному руху транспорту і пішоходів, організації, що відповідають за утримання автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, можуть закрити чи обмежити рух на основі погодженого з Національною поліцією ордера, який видається відповідним дорожнім органом, а в містах - службою місцевого державного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування. У ордері викладаються умови заборони або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи щодо безпеки дорожнього руху і строки проведення робіт. Порушення цих вимог тягне за собою матеріальну відповідальність організацій, що виконують роботи. У пункті 1.10 розділу І «Загальні положення» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) зазначено, що дорожні роботи - роботи, пов`язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом чи утриманням автомобільної дороги (вулиці), штучних споруд, споруд дорожнього водовідводу, інженерного облаштування, встановленням (ремонтом, заміною) технічних засобів організації дорожнього руху. Про проведення дорожніх робіт попереджає тимчасовий дорожній знак 1.37 ПДР України «Дорожні роботи», який встановлюється перед місцями проведення будь-яких робіт на дорозі на відстані 10-15 м від місця проведення робіт. Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками. Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Стандарту Укравтодору 45.2-00018112-006:2006 «Порядок огородження та організація руху в місцях проведення дорожніх робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг», затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) від 01 березня 2006 року № 76, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - СОУ 45.2-00018112-006:2006), цей стандарт установлює порядок огородження та організацію безпеки дорожнього руху на ділянках та місцях проведення робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування. Основні положення та типові схеми організації дорожнього руху цього стандарту застосовують під час будівництва, реконструкції, ремонті і утриманні доріг, штучних споруд, проведенні аварійних та інших робіт у межах смуги відведення доріг. Проведення робіт на діючій ділянці дороги фізичні та юридичні особи здійснюють після огородження та облаштування технічними засобами ОДР ділянки, місця проведення робіт згідно з тимчасовою схемою ОДР, наданій у: - проектній (технологічній) документації на реконструкцію або ремонт ділянки дороги; - ордері (або дозволі), одержаному в установленому порядку від власника дороги або уповноваженого ним органу. Ділянки дороги, на яких виконують аварійні роботи, роботи з поточного ремонту та утримання доріг, ліквідації недоліків експлуатаційного стану, визначених перевіркою згідно з ДСТУ 3587, операційний контроль якості робіт слід облаштовувати за тимчасовими типовими схемами ОДР (пункт 4.2 СОУ 45.2-00018112-006:2006). Пунктом 4.7 СОУ 45.2-00018112-006:2006 передбачено, що завершена реконструкцією або капітальним ремонтом ділянка дороги підлягає невідкладній передачі організації, що утримує цю дорогу, згідно з установленим ордером порядком, про що складається відповідний акт. До підписання акта передачі ділянки дороги до експлуатаційного утримання, відповідальність за забезпечення безпеки руху на ділянці дороги несе виконроб підприємства, яке виконувало роботи. До початку проведення робіт визначену ділянку або місце виконання робіт слід облаштувати тимчасовими технічними засобами згідно з тимчасовою схемою ОДР. Постійні дорожні знаки, дія яких розповсюджується на ділянку проведення робіт і суперечить прийнятій схемі ОДР, повинні бути зняті або зачохлені на період виконання робіт. Перед ділянкою на період виконання робіт допускається встановлювати транспаранти, які інформують про місце і характер робіт. Транспаранти слід розміщувати за межами узбіччя дороги разом з першим тимчасовим знаком 1.37 (пункт 7.3.1 СОУ 45.2-00018112-006:2006). Згідно з пунктом 7.4.2 СОУ 45.2-00018112-006:2006 відновлення руху транспорту після реконструкції або капітального ремонту на визначеній ділянці дороги здійснюється після передачі її по акту підприємству, яке утримує дорогу. Положеннями пунктів 2, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Єдині правила), передбачено, що ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями. Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно- кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об`єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Згідно з пунктом 25 Єдиних правил власники та користувачі земельних ділянок, а також власники (користувачі) малих архітектурних форм, інженерних комунікацій, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов`язані, зокрема: утримувати в належному стані зелені насадження, охоронні зони інженерних комунікацій, тротуари, обладнані стоянки автомобілів, трамвайне полотно та інші елементи дорожніх об`єктів; забезпечувати належний технічний стан інженерних комунікацій, обладнання, споруд та інших використовуваних елементів дорожніх об`єктів відповідно до їх функціонального призначення та діючих нормативів; у разі виявлення небезпечних умов в експлуатації споруд і об`єктів, їх аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об`єктів, негайно повідомляти власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, а також уповноважений підрозділ Національної поліції; дотримувати вимог діючих норм і правил щодо охорони дорожніх об`єктів. Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ділянки вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що суміщаються з автомобільними дорогами державного значення, належать до Єдиної транспортної системи України і не підлягають приватизації. Питання виробничої діяльності комунальних служб на них, пов`язані із закриттям або обмеженням руху, погоджуються з органом державного управління автомобільними дорогами загального користування та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести: наявність шкоди; неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність усіх зазначених умов є обов`язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. В цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (див. постанову Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху. Таким чином, люки, які знаходяться на проїжджій частині відносяться до вулично-дорожнього покриття. Відтак, відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків має здійснювати відповідне Комунальне підприємство шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них відповідного району, яке відповідає саме за належний стан дорожнього покриття. Як вбачається з матеріалів справи навколо люка, через який сталось ДТП, дорожні знаки які попереджають про небезпеку, встановлені не були. Протиправність поведінки відповідача полягає у невиконанні покладених на нього вказаних обов`язків. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Отже, враховуючи викладене колегія суддів дійшла до висновку, що дії відповідача були протиправними та неправомірними. Відповідно до пункту 1 статті 3 Статуту КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва (зі змінами та доповненнями) підприємство створено з метою забезпечення безпечного руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі. Згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Статуту підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з укладених договорів на виконання робіт та послуг із утримання в належному технічному і санітарному стані міських автомобільних шляхів та споруд на них. Тобто одним із предметів діяльності підприємства є виконання необхідного комплексу робіт із технічного нагляду, утримання та ремонту шляхів, підземних пішохідних переходів, вуличної зливової каналізації, каналів, канав, туалетів та інших споруд. Отже, у розумінні наведених положень відповідальність за належне утримання та ремонт шляхів Оболонського району міста Києва покладено на КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, балансоутримувачем яких воно є. Аналогічні висновки щодо особи, яка повинна здійснювати контроль за забезпеченням безпечного руху на автомобільній дорозі, усувати виявлені недоліки та яка несе цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, містяться в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 686/8458/17 (провадження № 61-4813св18), від 20 грудня 2018 року у справі № 185/8229/16-ц (провадження № 61-27678св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 639/2132/18 (провадження № 61-14133св19). Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва» несе відповідальність за шкоду, яку було завдано позивачу, оскільки вона є балансоутримувачем вказаної ділянки дороги. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя цієї статті). Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При вирішенні судом спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 є правильним, проте суд не погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди стягнутої з відповідача, оскільки позивачем не було доведено її настання в еквіваленті такої грошової суми. Враховуючи докази, що наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно зменшити розмір моральної шкоди на користь позивача з 20000 грн. до 3 000,00 грн. що відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зважаючи на те, що висновок суду першої щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. частково не відповідає фактичним обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року підлягає зміні у відповідній його частині. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва в особі начальника підприємства Кулікова Олега Михайловича - задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва 28 лютого 2024 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди стягнутої з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва на користь ОСОБА_1 з 20000 грн. до 3 000, 00 грн. В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва 28 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна