Постанова 4818 № 642/2605/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 642/2605/23 Номер провадження 22-ц/818/509/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 листопада 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року в складі судді Зуба Г.А. у справі № 642/2605/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди В С Т А Н О В И В : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави в особі Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) в Харківській області, третя особа: Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 січня 2023 року близько 17.30 год. керуючи автомобілем Mercedes-Benz B180 CDI, р.н. НОМЕР_1 по вул. Моторного у м. Лозова Харківської області без жодних на це причин, визначених у ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», він був зупинений патрулем поліції та був звинувачений у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч.1 ст. 130 КУпАП. Щодо нього працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 березня 2023 року провадження щодо нього за ч.1 ст. 130 КУпАП було закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП було скасовано. Діями працівників поліції йому було спричинено моральну шкоду, оскільки близько 3,5 місяців він повинен був доводити свою невинуватість в суді, відчував знущання з боку родини, змушений був відвідувати районне відділення поліції. Також, він вимушений був звернутись за правовою допомогою до адвоката, а тому також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 , просив стягнути з Державного бюджету України 100000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53600 грн. 20 липня 2023 року через систему «Електронний суд» ГУ НП поліції в Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому просило у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив мотивовано тим, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не є обов`язковою підставою для цивільно-правової відповідальності і не є беззаперечним доказом того, що діями та бездіяльністю працівників поліції заподіяно позивачу моральної шкоди. Поліцейські діяли правомірно в межах чинного законодавства, а тому відсутній факт завдання моральної шкоди Посадові особи ГУНП в Харківській області при притягненні позивача до адміністративної відповідальності діяли правомірно в межах чинного законодавства, не вчинялись жодні дії, внаслідок яких відбулось погіршення психологічного стану здоров`я позивача. Позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, відповідні розрахунки матеріали справи не містять. Також відповідачем було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у зв`язку з відсутністю доказів їх оплати та не співмірностю. 24 липня 2023 року через систему «Електронний суд» ДКСУ подано пояснення щодо позову, в яких казначейство просило позов залишити без задоволення. Пояснення мотивовано тим, що оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є порушенням прав особи у розумінні вимог ст. 23 ЦК України. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій працівників відповідача та наявності причинного зв`язку між шкодою та діями. Розмір моральної шкоди не підтверджений належними доказами та є необґрунтованими. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп. В іншій частині позов залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності, час та зусилля, витраченя для відновлення попереднього стану та доведеності своєї невинуватості, ОСОБА_2 має бути відшкодовано 5000 грн моральної шкоди, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа перебувала в провадженні суду з 2023 року, представник позивача був присутнім в одному судового засіданні, а тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог, враховуючи складність даної справи, співмірним розміром судових витрат на надання правничої допомоги, є 5000 грн. 30 листопада 2023 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що протиправні діяння поліцейських Лозівського РВП не обмежилися лише складанням протиправних постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, та протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП. В порушення ст.ст. 291, 299 КУпАП направили до територіального підрозділу ДВС України для примусового виконання вказану постанову від 27 січня 2023 про стягнення з нього штрафу на користь держави у сумі 1 020,00 грн. На підставі документа, який не набрав законної сили, державним виконавцем протягом місяця двічі накладено арешт на його банківські рахунки, що більш ніж на тиждень позбавило його та його родину засобів для існування, у зв`язку з чим він вимушений був звертатися за відновленням своїх прав до керівництва органу ДВС України, банківської установи для скасування арешту коштів на банківських рахунках та зупинення виконавчих дій. Внаслідок протиправних винних діянь поліцейських, постійно був змушений користуватися платною правовою допомогу адвоката, нести збитки. Зважаючи на вказані протиправні діяння та рішення ряду посадових осіб органів Національної поліції України, яка є органом державної влади, протягом тривалого періоду він, зазнавав цілодобових страждань, звичне життя його родини було порушено, його психологічний стан було пригнічено, він змушений був приймати заспокійливі, його авторитет та репутація порядної та законослухняної людини були підірвані, він постійно витрачав час та зусилля на доведення своєї правоти у суді та державних органах, а також на численні консультації з адвокатом. За результатами службового розслідування, проведеного керівництвом ГУНП в Харківській області за його численними скаргами щодо протиправних діянь поліцейських, констатовано ряд порушень останніми службової дисципліни. Також було встановлено, що інспектори ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенанти поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають притягненню до дисциплінарної відповідальності, однак керівництво ГУНП в Харківській області з невідомих причин обмежилось раніше оголошеними зауваженнями без надання копій відповідних наказів. З огляду на викладене, враховуючи положення ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 38 Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а також застосовуючи аналогії закону та права до певних прогалин у національному законодавстві, мінімальний розмір компенсації завданої за вказаних обставин моральної шкоди складає 35 733,335 грн, а саме: - за епізодом за ч.1 ст.130 КУпАП 12 283,35 грн. (період з 27 січня 2023 року (початок притягнення до адміністративної відповідальності) по 20 березня 2023 року (набрання судовим рішенням законної сили), всього 1 місяць та 25 днів х 6700,00 грн.); - за епізодом за ч.2 ст.122 КУпАП 23 450,00 грн. (період з 27 січня 2023 року (початок притягнення до адміністративної відповідальності) по 10 травня 2023 року (набрання судовим рішенням законної сили), всього 3 місяці та 15 днів х 6700,00 грн.). Вказував, що положеннями КУпАП не передбачено можливість стягнення судових витрат, пов`язаних із розглядом справи про адміністративне правопорушення компетентним органом, у тому числі судом та уповноваженої особою Національної поліції, вказану матеріальну шкоду (реальні збитки), окрім як у порядку відшкодування шкоди завданої незаконними діяннями та рішеннями правоохоронців, відшкодувати не вбачається можливим. При складанні документів адвокатом Зеленським М.С. обраховано гонорар виходячи саме з мінімального розміру ставок за надану правову допомогу. Відповідно до даного акту у період з 16 лютого 2023 року та 12 червня 2023 року включно адвокатом Зеленським М.С. витрачено 64 години робочого часу. Усі витрати на правову допомогу, які було ним понесено наслідок протиправних діянь поліцейських починаючи з 27 січня 2023 року по теперішній час є реальними збитками у розумінні ст.ст. 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України, адже їх вимушено зроблено для відновлення своїх порушених прав. Гонорар адвоката у загальному розмірі 53 700,00 грн. є матеріальною шкодою, шо спричинено правоохоронцями за вказаний період. 19 грудня 2023 року через підсистему «Електронний суд» ГУ НП в Харківській області на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинний зв`язок, наявність вини ГУНП. Поліцейськими був встановлений факт адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.122 КУпАП та ч. 1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим позивача правомірно та законно було притягнуто до адміністративної відповідальності за вказані правопорушення. Однак, при вирішенні питання про закриття провадження стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП Лозівським міськрайонним судом Харківської області у постанові від 10 березня 2023 року зазначено, що зважаючи на те, що матеріали справи містять відомості, які викликають сумніви, та унеможливлюють встановлення достовірності фактичних обставин справи, суд вважав за необхідне закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Однак, фактично провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку із порушенням процедури, тобто, внаслідок неякісного збору адміністративного матеріалу було скасовано протокол та не притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак факт правопорушення було встановлено поліцейськими і як наслідок дії поліцейського щодо документування були правомірні. Позивачем не надано до суду висновку судово психологічної експертизи, який підтверджував би завдання моральної шкоди саме у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності, а підстави для відшкодування такої «моральної шкоди ГУНП в Харківській області відсутні. Матеріали справи не містять документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а тому підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні. 30 листопада 2023 року через підсистему «Електронний суд» ГУНП в Харківській області подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій управління просило залишити її без задоволення. Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди саме діями ГУНП в Харківській області та не надано документи, що свідчать про оплату гонорару. ОСОБА_1 не доведено, що негативні події, про які він зазначає обґрунтовуючи позов, відбувалися у зв`язку зі складанням відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення, а не внаслідок інших обставин. 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу ГУНП у Харківській області, в якій просив скаргу управління залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що факт спричинення душевних та психологічних страждань, і як наслідок моральної шкоди, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, окрім іншого: - судовими рішеннями у справах № 629/442/23 та № 629/589/23, що набрали законної сили; - матеріалами справ про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, у тому числі відеозаписами з нагрудної камери поліцейського від 27 січня 2023 року, аудіозаписами судового засідання у справі № 629/442/23 під час якого поліцейських допитано у якості свідків; -матеріалами службового розслідування проведеного ГУНП в Харківській області за його скаргами. та його представника; - матеріалами виконавчого провадження щодо безпідставного стягнення штрафу за постановою, що не набрала законної сили (за ч.2 ст.122 КУпАП). 12 січня 2024 року ДКСУ подано відзив на апеляційні скарги, в якому просило задовольнити апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Харківській області та відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 . Відзив мотивовано тим, що судове рішення про стягнення коштів без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік, не може бути виконане. Стягнення з Казначейства моральної та матеріальної шкоди, оскільки змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів не допускається. Зазначало про неможливість здійснення безспірного списання коштів безпосередньо з ЄКР. Списання коштів здійснюється з відповідних рахунків, відкритих для певної мети і лише після встановлення у законі про Державний бюджет України відповідних бюджетних призначень Водночас Державний бюджет України (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката у цивільній справі. Відповідні судові витрати можуть бути стягнуті саме з суб`єкта, у зв`язку з протиправними діями якого подано позов, а не «шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку через Казначейство» (органу виконання судових рішень. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУНП в Харківській області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав. Судом встановлено, що 27 січня 2023 року інспектором Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області лейтенантом поліції Мороз В.Є. складено протокол про адміністративне правопорушення № 035732, відповідно до якого 27 січня 2023 року о 17:30 год. в м. Лозова на перехресті вул. Кооперативна та пров. Крилова, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MERSEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд на забороняючий червоний сигнал світлофора, чим порушив п.7.2.3(е); при цьому мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, різке почервоніння обличчя. Огляд на стан сп`яніння було проведено за допомогою газоаналізатора Драгер ARCE-0174, результат якого склав 1,05 проміле (том 1, а.с.11 зворот). Також, 27 січня 2023 року інспектором ВРПП Лозівського РВ ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Куштимом В.О. винесена постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6465623, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосоване стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідно до вказаної постанови 27 січня 2023 року о 18:07:26 ОСОБА_1 по вул. Перемоги, м. Лозова Харківської області, керуючи транспортним засобом Мeгсеdеs-Вenz В180 СDI державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (том 1, .а.с.20-21). На підставі зазначеної постанови 02 березня 2023 року державним виконавцем Лозівського ВДВС у Лозівському районі Харківської області СМУ МЮ відкрито виконавче провадження ВП71157217 та накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (том 2, а.с. 45, 46) Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 березня 2023 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Як вбачається з зазначеної постанови, матеріали справи містять відомості, які викликають сумніви, та унеможливлюють встановлення достовірності фактичних обставин справи, беручи до уваги заперечення ОСОБА_1 , зважаючи на не роз`яснення йому прав та обов`язків, відсутність підписів інспекторів в направленні та акті суддя вважав за необхідне закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (том 1, а.с. 18-19). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 скасовано постанову інспектора ВРПП Лозівського РВ ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Куштима В.О. серії ЕАР № 6465623 від 27 січня 2023 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та справу закрито (том 1, а.с.32-34) 30 січня 2023 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУНП в Харківській області було подано скаргу на дії поліцейських Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, яка була залишена без задоволення (том 1, а.с.35-37, 40 зворот). 19 травня 2023 року ОСОБА_1 повторно подано скаргу на протиправні діяння та рішення поліцейських Лозівського РВП ГУНП в Харківській області (том 1, а.с. 42-44). Листом від 24 липня 2023 року ГУНП в Харківській області повідомлено, що за скаргою ОСОБА_1 від 19 травня 2023 року проводилось досудового розслідування, за результатами якого було встановлено, що в діях інспектора відділу реагування патрульної поліції Лозівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенанта Куштима В.О., інспектора відділу реагування патрульної поліції Лозівського ВРП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Мороз В.Є. виявлено порушення службової дисципліни, а саме вимог п. 9 розділу ІІ та ч. 3 пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, що виразилось у тому, що під час складання протоколу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не були роз`ясненні її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП. За порушення службової дисципліни інспектора відділу реагування патрульної поліції Лозівського ВРП ГУНП в Харківській області Мороз В.Є. притягнуто до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи , що наказом Лозівського ВРП ГУНП в Харківській області від 29 травня 2023 року №18 останньому оголошено зауваження, обмежились раніше прийнятим рішенням. За порушення службової дисципліни інспектора відділу реагування патрульної поліції Лозівського ВРП ГУНП в Харківській області Куштима В.О. притягнуто до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи, що наказом Лозівського ВРП ГУНП в Харківській області від 30 березня 2023 року № 9 останньому оголошено зауваження, обмежились раніше прийнятим рішенням (том 1,а.с. 169). Як вбачається з матеріалів службової перевірки за заявою ОСОБА_1 складено висновок від 26 червня 2023 року, який затверджено начальником ГУНП в Харківській області Тимошенко В., відповідно до якого за порушення службової дисципліни до дисциплінарної відповідальності притягнуто інспекторів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (том 1, а.с.172-179). Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналіз наведеної статті дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Отже, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх посадових обов`язків відшкодовується державою. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначав, що підставою для відшкодування моральної шкоди є, зокрема незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності та закриття справ про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення. Системний аналіз положень статті 1 та 2 Закону надає підстави для висновку, що закриття справи про адміністративне правопорушення є підставою для відшкодування особі, відносно якої порушувалась адміністративна справа, а в подальшому така справа була закрита, компенсації моральної шкоди. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Встановлюючи протиправність дій суб`єкта владних повноважень та, відповідно, наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суди не мають своїм обов`язком присуджувати розмір вказаної шкоди виключно в тій сумі, яка зазначена позивачем у позовній заяві. Суди, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, повинні виходити із засад розумності та справедливості (постанова Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №335/5271/17). У постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 13 березня 2024 року у справі № 712/10999/22 Верховний Суд зазначив, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. Із огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди суд оцінює ступінь моральних страждань позивача, враховує короткочасність конфліктної ситуації, наявність психологічного стресу у позивача після подій, а також наявність у позивача моральних (душевних) страждань, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення з метою захисту свого порушеного права. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за реабілітуючих підстав, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу та інше). Виходячи з того, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу працівниками патрульної поліції безпідставно, постанови про накладення адміністративних стягнень скасовані, а провадження у справах закриті у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у приниженні його честі, гідності, моральних переживаннях, які викликані відсутністю справедливого провадження при порушенні питання про складання протоколів про адміністративні правопорушення одразу за декількома статтями КУпАП, що потребувало встановлення справедливості, доведення його невинуватості. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що 5000 грн є достатньою сумою для відшкодування моральної шкоди. Щодо витрат на правничу допомогу, то суд керується таким. 16 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Зеленським М.С. укладено Договір «002/2023 про надання правової допомоги у адміністративному судочинстві, за яким адвокат приймає на себе доручення про надання правової допомоги як представник у судах загальної юрисдикції усіх інстанцій, інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності з приводу правовідносин (спорів, у т.ч. № 629/442/23 та № 629/589/23), які виникли між ним та поліцейськими (іншими правоохоронними та контролюючими органами) під час керування транспортними засобами, складання та розгляду матеріалів у справах про адміністративне правопорушення стосовно нього, а також про поновлення інших порушених прав, свобод та інтересів клієнта внаслідок діянь державних органів (будь-яких, без винятків) (том 1, а.с.8-9). 12 червня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Зеленським М.С. складено акт виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого позивачу надані такі послуги: первина консультація ( з виїздом поза робоче місце адвоката) 8 год, 4500 грн, підготовка до участі та участь у розгляді Лозівським міськрайонним судом Харківської області справи № 629/4428/23 (судові засідання 03 березня 2023 року та 10 березня 2023 року) 6 годин, гонорар фіксований 6700 грн, складання у порядку КАС України позовної заяви до ГУНП в Харківській області про визнання протиправної та скасування постанови пор притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 122 КУпАП (справа №629/859/23) 10 годин, гонорар фіксований 6700 грн, підготовка до участі та участь у розгляді Лозівським міськрайонним судом Харківської області справи № 629/589/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (судові засідання 23 лютого 2023 року та 13 березня 2023 року) 6 годин, гонорар фіксований 6700 грн, консультація ( з виїздом поза робоче місце адвоката), вивчення документів, складання документів про зупинення вчинення виконавчих дій та скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні за № 71157217 від 02 березня 2023 року, що мали місце 03-04 березня 2023 року 4 год, фіксований розмірі - 4500 грн; складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі № 629/589/23 12 годин, гонорар фіксований -13400 грн, консультація ( з виїздом поза робоче місце адвоката), вивчення документів, складання скарги до ГУНП в Харківській області щодо протиправних дій поліцейських під час протиправного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що мали місце 17-18 травня 2023 року 4 год, гонорар фіксований - 4500 грн. Всього адвокатом витрачено 64 години робочого часу у період з 16 лютого та 12 червня 2023 року включно, загальний розмір гонорару 53700 грн (том 1, а.с. 72-73). Додатком до договору № 1 про надання правової допомоги сторонами погоджено порядок оплати послуг адвоката, а саме клієнт зобов`язується сплатити гонорар не пізніше трьох банківських днів після підписання сторонами акту виконання робіт (надання послуг), але у будь-якому разі не пізніше 20 червня та 21 грудня кожного року у якому надано правову допомогу (том 1, а.с. 74-75). Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно з частинами 1-5 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин 1-3,8 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. В пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання. Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Виходячи з обставин по справі, засад розумності та справедливості, вимог співмірності, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, судова колегія погоджується з висновками суду про наявність підстав для стягнення 5000 грн витрат на відшкодування витрат на правничу допомогу. Між тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції помилково зазначив, що грошові кошти на відшкодування моральної шкоди, а також правничої допомоги підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України. Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18). У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 461/9982/19, від 25 січня 2023 року у справі № 753/22826/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що «резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 227/4691/21. Отже, судом першої інстанції не враховано, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину рішення суду першої інстанції необхідно викласти в новій редакції. В іншій частині рішення суду першої інстанцій підлягає залишенню без змін. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в редакції цієї постанови. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд фактично залишив апеляційні скарги без задоволення, витрати по сплаті судових зборів за подання апеляційних скарг відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року змінити, виклавши абзац другий та третій резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат на правничу допомогу». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 12 листопада 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Я. Яцина