Постанова 4807 № 333/8115/24

Дата документу 12.11.2024 Справа № 333/8115/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№333/8115/24 Головуючий у 1-й інстанції: СтоматовЕ.Г. Справа № 22-ц/807/2084/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Кухаря С.В., Полякова О.З., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Комунарський районний у місті Запоріжжя відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції м.Одеса) про встановлення факту смерті, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 інтереси якої представляє адвокат Турчинський Максим Ігорович на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року до Комунарського районного суду м.Запоріжжя звернулася ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Ново-Олексіївка Приморського району Запорізької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Приморськ Запорізької області. В обґрунтування заяви вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена особа померла на тимчасово окупованій території, та органами невизнаної влади було видане свідоцтво про смерть. Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України для подальшого оформлення спадкових прав після померлої та проведення реєстраційних дій. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17 вересня 2024 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_3 . Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі свого представника адвоката Турчинського М.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення її заяви. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що у на думку апелянта, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, вив ноки суду не відповідають судовій практиці та нормам ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявним матеріалами справи. В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи сторони і їх представники не з`явилися. Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін і їх представників. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є онукою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження матері заявника, свідоцтва про одруження та зміну прізвища, свідоцтва про народження заявника (а.с.6 - 11,14,15) Окрім того, ОСОБА_1 надала до суду в якості доказу копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що був складений актовий запис про смерть №170249900001200298004. Видане вказане свідоцтво невизнаною владою «Приморского района Управление ЗАГС Запорожской области» 02 серпня 2024 (а.с.12) Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із її недоведеності. Суд дійшов висновку про те, що достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Приморськ заявником суду не надано. Втім колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції. Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду. Верховний Суд звертав увагу, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки, пов`язані з ним. За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьому статті 19 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Частиною другою статті 294 ЦПК України передбачене право суду з метою з`ясування обставин справи витребувати необхідні докази за власною ініціативою. Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту. Обов`язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію, виняткове юридичне значення факту смерті особи; специфіка розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з`ясуванні обставин справи; об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, при веденні активних бойовий дій, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ. У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко-і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справі, що переглядається, було встановлено, що із заявою про встановлення факту смерті заявницею надано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що був складений актовий запис про смерть №170249900001200298004. Видане вказане свідоцтво невизнаною владою «Приморского района Управление ЗАГС Запорожской области» 02 серпня 2024 (а.с.12) Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України. Водночас держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави. Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян. Принципи «намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, національні суди можуть застосувати у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України) (постанови ВС від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 07.09.2022 у справі №759/5313/21 та від 29.03.2023 у справі №753/8033/22). Аналіз викладеного вище свідчить про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не дав належної оцінки всім доказам у сукупності, що призвело до ухвалення помилкового рішення по справі. Таким чином, колегія суддів визнає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому у відповідності до норм статті 376 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення заяви ОСОБА_1 , а апеляційна скарга, відповідно, також підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Турчинський Максим Ігорович, задовольнити. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2024 рокуу цій справі скасувати та ухвалити нове. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задовольнити. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Ново-Олексіївка Приморського району, Запорізької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Приморськ, Запорізької області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови складено 13 листопада 2024 року. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: С.В. Кухар О.З.Поляков