Ухвала ККС ВС № 127/30741/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2024 року м. Київ справа № 127/30741/22 провадження № 51-4507ск24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2024 року щодо останнього, встановив: За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москви, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави Україна. Суд також вирішив питання щодо запобіжного заходу, обрахування початку строку відбування покарання та продовження заходів забезпечення кримінального провадження. За вироком суду, 15 лютого 2022 року депутат Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації ОСОБА_5 , будучи представником влади Російської Федерації (далі - РФ), уповноваженим приймати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів РФ, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками влади і ЗС РФ, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи, що він порушує встановлений статями 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю РФ над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи, що інші співучасники діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, порушують принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй та Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХIХ), ст. 1-3, 68 Конституції України, за адресою: РФ, м. Москва, вул. Охотний ряд, буд. 1, прийняв участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримав постанову із зверненням до Президента РФ з проханням розглянути питання про визнання РФ самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав. Зазначене рішення Державної думи Федеральних Зборів РФ було частиною злочинного плану, так як сам факт його існування використовувався при створенні приводів для ескалації воєнного конфлікту і був спробою виправдання агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою. Дії РФ призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури. Надалі 22 лютого 2022 року депутат Державної Думи Федеральних Зборів РФ ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, будучи представником влади РФ, уповноваженим приймати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів РФ, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками влади і ЗС РФ, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи, що він порушує встановлений статтями 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю РФ над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи, що інші співучасники діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, порушують принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй та Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХIХ), ст. 1-3, 68 Конституції України, за адресою: РФ, м. Москва, вул. Охотний ряд, буд. 1, прийняв участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримав ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецької народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою. Зазначене рішення Державної Думи Федеральних Зборів РФ було частиною злочинного плану, так як сам факт його існування використовувався при створенні приводів для ескалації воєнного конфлікту і був спробою виправдання агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою. Дії РФ призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення. Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить скасувати оскаржені судові рішення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 закрити у зв`язку з недоведенням винуватості особи. Вважає, що суди попередніх інстанцій не дотримались вимог статей 85, 86, 94 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), ч. 3 ст. 62 Конституції України, а оскаржені судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК. На думку захисника, обвинувачення ґрунтується на припущеннях, які не підтверджено в спосіб, передбачений КПК; висновки судів щодо причетності засудженого до вчинення інкримінованих йому злочинів не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Вказує, що суди безпідставно послалися, як на докази доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, на протоколи огляду з додатками від 04 квітня 2022 року, згідно з якими було оглянуто офіційний сайт Державної Думи РФ, де міститься інформація про те, що депутат ОСОБА_5 від партії «Единая Россия» під час засідання Державної Думи РФ 15 лютого 2022 року підтримав необхідність визнання Донецької та Луганської народних республік, а 22 лютого 2022 року - ратифікацію Договора про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і Донецькою народною республікою. Зазначає, що протоколи огляду офіційного сайту Державної Думи РФ не є належними доказами, які підтверджують підтримання ОСОБА_5 на засіданні Державної Думи РФ вказаних вище рішень і жодним чином не підтверджують факт його особистого голосування за ці питання. Захисник також вказує, що під час судового розгляду достовірно не встановлено джерела походження відеозаписів, на яких зафіксовано висловлювання ОСОБА_5 , не перевірено їх на можливість фальсифікації, а тому вказані докази суд мав визнати недопустимими. Крім того, стверджує, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження, що посилання ІНФОРМАЦІЯ_19 є офіційним сайтом Державної Думи РФ. Мотиви Суду Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії оскаржених судових рішень, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не є підставами для перегляду судового рішення в касаційному порядку. При розгляді скарги Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Таким чином, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційної скарги, які стосуються неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК). Щодо доводів захисника про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 КК, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, з огляду на таке. Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та рішенні від 06 грудня 1998 року у справі «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Відповідно до ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Суди першої та апеляційної інстанцій дотримались вказаних вимог закону. Як убачається з вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 КК, зроблено з дотриманням приписів ст. 23 КПК. Судом з`ясовано всі обставини, що належать до предмета доказування, які підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу та з дотриманням інших вимог кримінального процесуального законодавства. Ці докази в сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК і є обґрунтованим. Так, винуватість засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень була встановлена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, та інших документів, долучених до справи, безпосередньо досліджених судом, серед яких, але не тільки: - інформація Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, яка здобута в ході проведення слідчо-розшукових заходів, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Москва, РФ, генерал-лейтенант ЗС РФ. При цьому використано загальнодоступні дані з офіційного сайту в мережі Інтернет, а саме здійснено дослідження профілю ОСОБА_5 на офіційному сайті Державної Думи РФ ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); - протокол огляду від 15 червня 2022 року та додатки до нього, згідно з яким об`єктом огляду є веб-сторінка сервісу для збереження та публікації відеозаписів в мережі Інтернет «YouTube» « ІНФОРМАЦІЯ_20 » 1 28.04.2022», розміщена 01 травня 2022 року користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_21 » ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ). На вказаному відеоматеріалі ОСОБА_5 розповідає про денацифікацію та демілітаризацію України, тобто підтримує повномасштабне вторгнення РФ на територію України; - протокол огляду та додатки до нього від 04 квітня 2022 року, згідно з яким об`єктом огляду є публікації на офіційному сайті Державної Думи РФ за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . За вказаними посиланнями розміщена інформація, яка викладена російською мовою «Система анализа результатов голосований на заседаниях Государственной думы» та зазначено «Справка о результатах голосования по вопросу, о проекту постановления Государственной Думы № 58243-8 «Об обращении Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации «к Президенту Российской Федерации ОСОБА_16 о необходимости признания Донецкою народной республики и Луганской народной республики». За результатом дослідження вказаної інформації, відображеної на офіційному сайті, встановлено, що депутат Державної Думи РФ ОСОБА_5 від партії «Единая Россия» 15 лютого 2022 року проголосував «За» вказану постанову. Крім того, встановлено, що на сайті Державної Думи РФ, серед іншого, розміщена інформація, яка викладена російською мовою: «Система анализа результатов голосований по заседаниях Государственной Думы » та зазначено «Справка о результатах голосования по вопросу: О проекте федерального закона № 75578-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между Российской Федерацией и Донецкою Народной Республики». За результатом дослідження вказаної інформації, відображеної на офіційному сайті, виявлено, що депутат Державної Думи РФ ОСОБА_5 від партії « Единая Россия » 22 лютого 2022 року проголосував «За» по вказаному питанню; - протокол огляду від 20 грудня 2022 року та додатки до нього, з якого убачається, що об`єктами огляду є веб-сторінки сервісу для збереження та публікації відеозаписів в мережі Інтернет «YouTube», а саме: « ОСОБА_9 : Мне показухи не надо, тех, кто "закладывает за воротник", мы заменим», розміщена 15 жовтня 2022 року користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_23» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14 , та « ІНФОРМАЦІЯ_24 »: генерал ОСОБА_5 - о мобилизации и о том, когда закончиться СВО», розміщена 18 жовтня 2022 року користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_22» ( ІНФОРМАЦІЯ_15 ). Досліджуючи вказані відеозаписи, суд встановив, що редактори та ведучі вказаних відеоматеріалів ідентифікують ОСОБА_5 як депутата Держдуми РФ, генерал-лейтенанта. На вказаних відеозаписах ОСОБА_5 виправдовує та підтримує збройну агресію РФ та підтверджує, що дії РФ призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури, оскільки останній зазначає: «… Причем, намолотили этих бедных хохлов честно-говоря очень приличное количество», « Мы за двое суток разнесли 30 процентов энергетики Украины. Причем сейчас не работает Запорожская АЭС, не работает Новокаховская ГЭС. Мы отжали там часть генерации, то что касается донецкой и луганськой республики. Харьков практически весь без света сидит». На іншому відеозаписі депутат Держдуми РФ ОСОБА_5 зазначає: «За те восемь лет, когда с 14-го года мы забрали Крым, появилась донецкая и луганская народная республика»,тобто останній визнає так звані «ДНР» та «ЛНР» в якості начебто суверенних і незалежних держав та визнає тимчасово окупованої території Криму в складі РФ; - протокол огляду від 20 грудня 2022 року, з якого убачається, що об`єктами огляду були публікації на офіційному сайті Вінницької обласної військової адміністрації, що містяться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16 . На вказаному сайті розміщена наступна інформація: від 12 березня 2022 року: « ОСОБА_15 вперше назвав втрати: У нас загинуло 1300 військових»; від 28 травня 2022 року: «Більше 50 спортсменів загинули з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну»; від 17 червня 2022 року: «Станом на ранок понад 900 дітей постраждали в Україні внаслідок збройної агресії РФ, загинуло - 322 дитини, поранено - понад 581»; - протокол огляду від 20 грудня 2022 року, з якого убачається, що об`єктами огляду були публікації на офіційному сайті Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, що міститься за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17 . На вказаному сайті розміщена наступна інформація від 30 вересня 2022 року: «За 100 днів роботи вдалося повернути 2,5 тисячі загиблих воїнів. У місті Ізюм було знайдено місце масового поховання, де в подальшому ексгумували 447 тіл, серед яких військовослужбовці, цивільні та діти»; від 10 травня 2022 року: «Донеччина. Розбиті церкви, знищені будівлі та історичні пам`ятки. За останню добу російські окупанти обстріляли 13 населених пунктів області. Руйнувань зазнали щонайменше 39 цивільних об`єктів. Від початку широкомасштабного вторгнення на Донеччині загинуло 345 мирних людей, поранено ще понад тисяча. Російська армія зруйнувала і пошкодила майже 70 тисяч будинків. Втрати інфраструктури складають: 30 об`єктів водопостачання, 30 об`єктів електропостачання, 73 об`єкти газопостачання, 87 культурних об`єктів, 122 освітні заклади, 48 закладів охорони здоров`я, 8 котелень, 332 залізничні об`єкти, 22 мости»; від 16 травня 2022 року: «Херсонщина. В області з кожним днем погіршується гуманітарна ситуація. У Борозенський сільській ТГ зруйнований фельдшерський пункт, у 90 пацієнтів відсутні ліки та харчі. Дефіцит продуктів - у 58-ми населених пунктах, медикаментів - у 42-х. Понад 60 населених пунктів залишаються без електроенергії та води»; від 23 травня 2022 року: «Миколаївщина. Терор, залякування і мародерство. Російські війська обстрілюють мирне населення. З початку російського вторгнення пошкоджено частково або повністю 3,6 тис. цивільних об`єктів»; - протокол огляду від 20 грудня 2022 року, згідно з яким об`єктами огляду були публікації, розміщені на офіційному сайті Національної поліції України, що містяться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 . На вказаному сайті розміщена наступна інформація від 09 березня 2022 року: «На жаль, за тринадцять днів війни загинуло 22 поліцейських, 88 отримали поранення, 7 - безвісно зникли, 3 - взяті в полон. Всі під час виконання службових завдань з протидії російському ворогу»; від 20 березня 2022 року «Окупанти обстріляли будинок для літних людей у м. Кремінна. Внаслідок трагедії, яка сталась 11 березня, 56 людей загинуло, ще 15 мешканців будинку окупанти викрали»; від 14 червня 2022 року: «Окупанти обстріляли вісім населених пунктів, є загиблі та постраждалі серед мирних жителів. Ворог вдарив крилатими ракетами, реактивними системами «Град», «Ураган», «Смерч», артилерією, танками. Руйнувань зазнали 60 цивільних об`єктів»; від 15 червня 2022 року: «Поліцейські Луганщини задокументували 42 артобстріли, є поранені місцеві мешканці»; від 12 жовтня 2022 року: «Російські війська завдали ударів по території Запоріжжя, є загиблі та поранені цивільні мешканці». Оцінивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, місцевий суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 підтверджується дослідженими у ході судового провадження доказами, що узгоджуються між собою, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 110 КК, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені особою, яка є представником влади, за попередньою змовою групою осіб, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків. Не погодившись із вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, переважна більшість доводів якої є аналогічними доводам його касаційної скарги, яку ухвалою апеляційного суду залишено без змін. За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. З наданої Суду копії ухвали апеляційного суду вбачається, що під час перегляду вироку суду першої інстанції апеляційний суд дотримався вимог ст. 419 КПК, діючи в межах, передбачених ст. 404 КПК та в порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, дав відповідну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника. Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що всі зібрані докази, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання і оцінив за правилами ст. 94 КПК, свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 110 КК. Апеляційний суд надав умотивовані відповіді на основні доводи сторони захисту, навів належні аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином обґрунтував свої висновки. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Ухвалюючи рішення, апеляційний суд виходив із того, що сукупність досліджених місцевим судом доказів доводить, що ОСОБА_5 , будучи депутатом Державної Думи РФ та представником влади, достовірно знав про незаконність, протиправність зміни меж території та державного кордону України. Протоколами огляду даних про голосування підтверджено, що будучи депутатом Державної Думи Федеральних зборів РФ, під час засідань палати 15 лютого 2022 року, розуміючи, що діє всупереч встановленим національним нормативно-правовим актам та міжнародним правовим актам, підтримав постанову із зверненням до президента РФ з проханням розглянути питання про визнання РФ самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав. Надалі, 22 лютого 2022 року підтримав ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою. Вказане підтверджено даними з офіційного сайту державної установи, де фіксується в автоматичному режимі позиція кожного з депутатів, що унеможливлює вчинення вказаних дій іншими особами. Визнання державних утворень так званих «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки» у межах міжнародно визнаних кордонів України на її території є діями, спрямованими на зміну меж території та державного кордону України. Внаслідок ратифікації 22 лютого 2022 року договорів про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, РФ під приводом допомоги так званим «Донецькій народній республіці» і «Луганській народній республіці» здійснила 24 лютого 2022 року повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочала бойові дії на території України з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки. Загальновідомими в межах даного кримінального провадження є факти того, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування. За оскарженими судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_5 діяв під час голосування, усвідомлюючи можливість голосувати проти, отже зробив усвідомлений вибір при голосуванні, що свідчить про доведеність умислу на вчинення інкримінованих дій під час голосування 15 та 22 лютого 2022 року. Зазначені дії засудженого стали однією з передумов повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, початку бойових дії на території України з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки. При цьому сторона захисту не ставить під сумнів відповідне психічне ставлення засудженого до вказаних наслідків та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в цій частині, які щодо визначення ознак суб`єктивної сторони спиралися на встановлені обставин кримінального провадження та характер вчинених дій. Надаючи оцінку доводам захисника у касаційній скарзі про те, що під час судового розгляду достовірно не встановлено джерела походження відеозаписів, на яких зафіксовано висловлювання ОСОБА_5 , не перевірено їх на можливість фальсифікації, з огляду на що сторона захисту ставить під сумнів їх недопустимість, колегія суддів виходить із такого. Аналогічні доводи були предметом перегляду апеляційного суду, який дійшов висновку про те, що порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено. При цьому у касаційній скарзі захисник не оспорює такого висновку апеляційного суду та не вказує про порушення порядку збирання доказів у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_5 засуджено за кримінальне правопорушення, яке віднесено до злочинів проти основ національної безпеки України. Основними доказами в зазначеній категорії кримінальних проваджень є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграмканали; особисте листування з використанням комп`ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам`яті тощо). Такими доказами у цьому кримінальному провадженні є наведені вище протоколи огляду публікацій на офіційному сайті Державної Думи РФ та веб-сторінки сервісу для збереження та публікації відеозаписів в мережі Інтернет «YouTube», на яких ОСОБА_5 виправдовує та підтримує збройну агресію РФ та підтверджує, що дії РФ призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури. При цьому у протоколах зазначено інформацію про те, ким, коли та за яким посиланням було розміщено відповідні відеозаписи. За змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази. Місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінюючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, визнав їх такими, що перебувають в об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованими злочинами, не спростовані в ході судового розгляду, чинним законодавством передбачені як джерела доказування та зібрані з дотриманням процесуальних норм. З вказаних підстав апеляційний суд обґрунтовано відхилив твердження захисника про те, що достовірно не встановлено джерела походження відеозаписів, на яких зафіксовано висловлювання ОСОБА_5 , а також про те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що посилання ІНФОРМАЦІЯ_19 є офіційним сайтом Державної Думи РФ. Суд зауважує, що виходячи з положень ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, вирішувати питання про їх достовірність, такими повноваженнями наділені суди першої та апеляційної інстанції. Як убачається з касаційної скарги та оскаржених судових рішень, під час судового провадження сторона захисту хоча й ставила питання про недостовірність таких доказів, однак не заявляла будь-яких клопотань про залучення спеціалістів чи експертів, проведення експертизи, а тому колегія суддів погоджується з висновками, зробленими судами попередніх інстанцій. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України», рішення від 06 вересня 2005 року), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти мотивування судами своїх рішень дотримано. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вирок місцевого суду і ухвала апеляційного суду є належно вмотивованими й обґрунтованими, і за змістом відповідають приписам статей 370, 419 КПК, у них наведені мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи рішення. Переконливих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для скасування оскаржених судових рішень у касаційній скарзі не наведено та Судом не встановлено. Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з доводів касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би могли бути підставами для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_5 за змістом оскаржених судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій допущено не було. Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що на підставі приписів п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 необхідно відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2024 року щодо останнього. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3