Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/548/24

Справа № 348/548/24 Провадження № 22-ц/4808/1416/24 Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р. С. Суддя-доповідач Девляшевський В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого Девляшевського В.А., суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є., секретаря Струтинської Д.В., з участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на заочне рішення Надвірянського районного суду в складі судді Солодовнікова Р.С., ухвалене 10 червня 2024 року в м. Надвірна Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини, в с т а н о в и в: В березні 2024 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання у розмірі частки з усіх видів заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною трьох років. В обґрунтування позову зазначила, що вона та відповідач зареєстрували шлюб 21 грудня 2019 року. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 , яка проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Позивачка вказувала, що не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці та отримує державну соціальну допомогу при народженні дитини в розмірі 1032,00 грн. Натомість відповідач працює неофіційно на посаді кочегар у готелі «Вежа», де отримує заробітну плату, яку витрачає на свої потреби. Проте, матеріальної допомоги на утримання дружини не надає. Стверджувала, що відповідач є здоровим, працездатним, не має на утриманні неповнолітніх дітей, тому має змогу сплачувати аліменти на її утримання в заявленому розмірі. Заочним рішенням Надвірнянського районного суду від 10 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі частки від його доходу щомісячно до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохрічного віку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач не повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Судову повістку на його ім`я було отримано іншою особою. Відтак, на думку скаржника, суд не мав передбачених законом підстав для ухвалення заочного рішення. Звертає увагу, що на час ухвалення судового рішення відповідач перебував на військовій службі, що підтверджується довідками ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.08.2024, які були додані до заяви про перегляд заочного рішення. Тому суд повинен був зупинити провадження у справі, навіть без клопотання учасника справи. Не дотримання судом першої інстанції вимог статті 251 ЦПК призвело до порушення його процесуальних прав. Посилається також на те, що його довіритель не отримував копію позовної заяви, оскільки перебував на військовій службі в м. Бахмут та був позбавлений права подати свої заперечення щодо вимог позивачки. Розмір аліментів, визначений позивачкою в сумі частки всіх заробітків, вважає завеликим. Так, згідно рішення Надвірнянського районного суду від 24 квітня 2024 року з відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку. А тому ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дружини призведе до стягнення з відповідача сумарно більше 58% його доходу, що перевищує допустимий загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, встановленого Законом України «Про виконавче провадження». За наведених обставин просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Представником ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого судом строку на його подання і клопотання про продовження строку при цьому не заявлено. В силу вимог статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У зв`язку з наведеним апеляційний суд залишає цей відзив без розгляду. У засіданні апеляційного суду представник апелянта - адвокат Зубченко І.І. доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів. Зазначила, що її довіритель перебуває на військовій службі в зоні ведення бойових дій. Не заперечує щодо утримання дружини до досягнення спільної дитини трирічного віку. Разом з тим заявлену суму аліментів у розмірі всіх доходів вважає необгрунтованою, з підстав викладених в апеляційній скарзі. Додатково повідомила суду, що значну частку свого доходу відповідач витрачає на купівлю предметів військового екіпірування, спорядження та комплектуючих. Відтак, не заперечує щодо стягнення аліментів в розмірі 1/8 частки доходів, який вважає справедливим та необхідним для утримання ОСОБА_2 . Представник позивачки доводів скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду. Представники сторін не заперечили щодо долучення до матеріалів справи роздрукованої з ЄДРСР копії заочного рішення Надвірнянського районного суду у справі №348/547/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає не повністю. Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частини перша, друга та п`ята статті 12 ЦПК України). Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України). Відповідно до статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судові повістки надсилаються учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України). Апеляційним судом встановлено, що у березні 2024 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини. Ухвалою Надвірнянського районного суду від 13 березня 2024 року відкрито провадження за цією позовною заявою та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 10 квітня 2024 року на 09 годину 30 хвилин (а.с. 17). Згідно супровідного листа, копію ухвали про відкриття провадження та повідомлення про розгляд справи направлено ОСОБА_1 на адресу зареєстрованого місця проживання 14 березня 2024 року (а.с.18, 20) та отримано ним 21 березня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.21). Проте, розгляд справи не відбувся та був відкладений спочатку на 20 травня 2024 року на 09:30 та в подальшому на 10 червня 2024 року на 10:00 год. Подальший виклик відповідача у справі у судові засідання на 20 травня та 10 червня 2024 року здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України". Згідно із ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Однак не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що містяться в матеріалах справи, оскільки такий порядок повідомлення розрахований на відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. Натомість з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1 , де він і зареєстрований, про що зазначено в апеляційній скарзі. Отже, відповідач, у порушення норм цивільного процесуального законодавства не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, був позбавлений права довести обставини, на які він посилається заперечуючи проти позову, а відтак судом було порушено його право на справедливий судовий розгляд. За приписами пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі №522/18010/18 (провадження №61-13667сво21)). Відтак, оскільки суд допустив порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті спору. Щодо підстав для зупинення провадження. За положеннями пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Як вбачається з довідки №11987 від 29.08.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 з 06 червня 2024 року відповідно до вимог Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента №272/2024 «Про загальну мобілізацію» призваний на військову службу за призовом під час мобілізації в в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до довідки №6058 від 23.08.2024 військової частини № НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 з 17 серпня 2024 року. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення). Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22). Надані представником відповідача докази не були достатніми для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не підтверджують того, що відповідач на час розгляду справи перебував на службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції. Із матеріалів справи вбачається, що згідно копії ордеру серії АТ № 1077496 від 27 вересня 2024 року інтереси ОСОБА_1 у Івано-Франківському апеляційному суді представляє адвокат Зубченко І.І. Також, із копії ордеру вбачається, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються. Відтак, представник здійснює відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України від імені відповідача необхідні процесуальні дії, захищаючи права та інтереси останнього у справі. При цьому в суді апеляційної інстанції представник відповідача не заявляв клопотання про зупинення провадження з необхідним мотивуванням неможливості подальшого розгляду вказаної справи. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Щодо обґрунтованості вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 21 грудня 2019 року зареєстрували шлюб в Надвірнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 319 (а.с. 6). Від шлюбу в сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.7). Як встановлено з акту обстеження матеріально побутових умов сім`ї, від 27.02.2024 року № 079, ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 перебуває в декретній відпустці. Чоловік ОСОБА_1 не проживає за вказаною адресою, та не бере участі у вихованні дитини (а.с 9). Що стосується особи відповідача, такий є молодого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), даних про утримання ним непрацездатних осіб чи інших неповнолітніх дітей немає. Згідно до частини другої статті 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання у разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Статтею 84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Встановлено, що відповідач є працездатною особою, з 06 червня 2024 року перебуває на військовій службі, тому має змогу надавати матеріальну допомогу позивачці, яка здійснює догляд за їхньою спільною дочкою, яка не досягла трирічного віку, у зв`язку з чим позбавлена можливості працевлаштуватись та отримувати самостійний дохід. Разом з тим, заявляючи вимоги про стягнення аліментів на своє утримання в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, позивачкою не надано суду доказів на підтвердження розміру необхідних витрат на її утримання. Крім того, відповідно до заочного рішення Надвіряннського районного суду у справі 348/547/24 від 24 квітня 2024 року, яке набрало законної сили, із ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.03.2024. Відповідно до частини 1 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів 50 відсотків. В той же час, колегія суддів враховує, що розмір стягнутих судом аліментів на утримання дитини - 1/3 частки доходів, а на своє утримання ОСОБА_2 просить стягнути 1/4 частки, що в сукупності складає більше ніж 50% від доходу (заробітку) платника аліментів. Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів вважає, що вимога ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання в розмірі 1/4 частки доходу відповідача щомісячно є завищеною, та такою, що може поставити ОСОБА_1 в скрутне матеріальне становище. Виходячи з принципу справедливості, розумності та з урахуванням можливостей відповідача щодо надання утримання дружині, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) відповідача. При цьому колегія враховує, що СК України не містить положень щодо мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України). Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, часткове задоволення позову, колегія вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає до відшкодування 2 000,00 грн, понесених на правову допомогу, надану їй в суді першої інстанції. Зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання колегії, є справедливим та обґрунтованим. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Надвірянського районного суду від 10 червня 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частки від його доходу щомісячно до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнення аліментів розпочати з 12 березня 2024 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000,00 грн судових витрат понесених на правову допомогу в суді першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський Судді: В.М. Барков Є.Є. Мальцева Повний текст постанови складено 12 листопада 2024 року.