Постанова 4813 № 522/15966/23

Номер провадження: 22-ц/813/6689/24 Справа № 522/15966/23 Головуючий у першій інстанції Ярема Х.С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С., з участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2024 року, постановленого під головуванням судді Ярема Х.С., повний текст рішення складений 25 липня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, - в с т а н о в и в: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, в якому з урахуванням зменшених заявлених позовних вимог просив: - стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 31769 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; - стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначив, що в лютому 2023 року йому несподівано заблокували платіжні рахунки. Після чого він дізнався, що арешт накладено тому, що відносно нього 26.09.2022 року було відкрито виконавче провадження про стягнення штрафу 850 грн. на підставі постанови про адміністративне правопорушення від 26.09.2022 року (ч. 1 ст. 126 КУпАП). Проте позивач з 04.03.2022 року перебуває на військовій службі та 26.09.2022 року військову службу не залишав, тобто не вчиняв і не міг вчинити правопорушення в цей день. Оскільки позивач є військовослужбовцем, не може залишити службу, він не міг самостійно з`ясувати ці обставини, тому був змушений звернутися за правовою допомогою до адвоката. Адвокатом з`ясовано, що за фактом вчинення 26.09.2022 року ДТП водієм транспортного засобу Suzuki Sky Ware, д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння без права на керування автомобілем, саме відносно ОСОБА_1 , як водія було складено постанову про адміністративне правопорушення від 26.09.2022 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проте, відомості зазначені у постанові та протоколах не відповідали дійсності, оскільки 26.09.2022 року ОСОБА_1 не керував даним транспортним засобом, не є його власником чи користувачем, він не був учасником ДТП, перебував у військовій частині в той день. Важливо те, що особу правопорушника працівники поліції за фактом ДТП встановили на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 від 22.04.2009 року. Це посвідчення водія дійсно раніше належало ОСОБА_1 , але в 2021 році він його втратив і 02.04.2021 року отримав нове, яке є дійсним й досі. За наслідками розгляду вказаних протоколів про адміністративні правопорушення постановою суду від 08.11.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, а постановою суду від 16.12.2022 року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 навіть не знав на той час про розгляд справи відносно нього судом. Внаслідок цього адвокату прийшлось скасовувати в судовому порядку зазначені постанови суду з метою наступного закриття виконавчого провадження щодо нього та зняття арештів з коштів. Згодом рішеннями апеляційного суду було скасовано як постанову за ст.124 КУпАП, так і та постанову за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Виконавче провадження про стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не відкривалось. 06.02.2023 року було відкрито виконавче провадження про стягнення на підставі ст.124 КУпАП, яке закінчено 14.03.2023 року, у зв`язку зі скасуванням постанови в судовому порядку. Позивач сплатив в межах виконавчого провадження (за ст.124 КУпАП) 1204 грн. державний виконавець повернув 935 грн. Отже, залишок 269 грн., які позивач вважає матеріальною шкодою, що завдана саме з вини Департаменту патрульної поліції. Цих витрат позивач би не зазнав, якби відповідач не допустив складення незаконних рішень про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.124, 126, 130 КУпАП. За заявою адвоката було відкрито кримінальне провадження за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки невстановлена особа надала посвідчення водія ОСОБА_1 з ознаками підроблення. Також адвокат звертався до Департаменту патрульної поліції з заявою про проведення службового розслідування стосовно дій інспектора поліції, який склав протокол та постанову про адміністративне правопорушення. Так, лише за результатами розгляду скарги відповідач скасував постанову №413486 від 26.09.2022 року, якою позивача притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Крім того, відносно інспекторів поліції, що склали протоколи та постанову відносно ОСОБА_1 , було проведено службове розслідування, де встановлено вину інспекторів, що вони підлягають притягненню до дисциплінарної відповідальності, однак притягнути їх до дисциплінарної відповідальності не можливо, у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності. УПП звернулось до державного виконавця з листом про повернення стягувачу без виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення №413486 від 26.09.2022 винесену відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з її скасуванням. Однак, 31.07.2023 року ОСОБА_1 було повторно заблоковано всі рахунки. Позивач дізнався про арешт коштів та відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього штрафу на підставі постанови від 26.09.2022 року за ст. 126 КУпАП, яка була скасована самостійно УПП в Одеській області. Позивач вважає, що саме внаслідок винних дій працівників патрульної поліції йому було завдано матеріальну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 зазнав фінансових витрат внаслідок звернення до адвоката за наданням правової допомоги (витрати 31 500 грн.), який займався вирішенням питань про скасування постанов про притягнення до відповідальності за ст.ст. 124, 126, 130 КУпАП, як в судовому порядку, так і зверненням до органу, що їх видав, ініціював питання службового розслідування, подав заяву про вчинення кримінального правопорушення, потім ОСОБА_1 сплатив штраф, який не повинен був платити (поверненню підлягає 269 грн.). Крім того, позивач зазначає, що вся ця ситуація завдала йому моральних страждань, переживань, він зазнав стресових переживань, будучи фактично не винним та в умовах, де він повинен це ще довести. Особливості додало те, що він є військовослужбовцем. На той час зазнав поранень, перебував на лікуванні, а через те, що рахунки були заблоковані не міг собі оплатити потрібного. Крім того, притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП (керування в нетверезому стані, за ст. 126 КУпАП (залишення місця ДТП) негативно відобразилось би на його репутації як військовослужбовця. Крім того, навіть після скасування постанови про притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП, інформація про те, що ОСОБА_1 позбавлений права керування значилась в базі даних «Дія». Позивач знову був вимушений звертатись із заявою про внесення змін до бази даних, хоча це повинен був зробити відповідач. Тобто, усі ці дії та бездіяльність відповідача значно вплинули на життя позивача. Свої моральні страждання позивач оцінює в 100 000 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України матеріальну шкоду в розмірі 31 769 грн. та 20 000 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн. Не погодившись з рішенням суду, Департамент патрульної поліції звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не доведено, що відповідач завдав позивачу матеріальної шкоди у сумі 31500 грн., судом не досліджено докази надані стороною відповідача, висновки суду про недоведеність вини відповідача не відповідають матеріалам справи, судом порушено норми ст.ст. 23, 1166, 1173, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та норми ст.ст. 43, 48, 49, 263 ЦПК України. Не погодившись з рішенням суду, Державна казначейська служба України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині стягнення з Державного бюджету України витрат на правову допомогу скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з Державного бюджету України витрат на правову допомогу, оскільки судове рішення про стягнення коштів, без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік, не може бути виконане. Також апелянт звернув увагу на те, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 15 000 грн. є завищеним так як не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони. У відзиві на апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції, адвокат Губська Х.Ю., представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для його скасування, а рішення суду законним та таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Протоколом автоматизованого розподілу від 05 серпня 2024 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Стахової Н.В. для розгляду справи (а.с. 141 т. 2). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 серпня 2024 року за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції було відкрито апеляційне провадження (а.с. 144 т. 2). Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю ОСОБА_2 було звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 174 т. 2). Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 03 вересня 2024 року цивільна справа для розгляду передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. (а.с. 175 т. 2). Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 11 вересня 2024 року цивільна справа для розгляду передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 180 т. 2). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року цивільна справа за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05 листопада 2024 року (а.с. 183 т. 2). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України (а.с. 184 т. 2). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року цивільна справа за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України призначена до розгляду на 05 листопада 2024 року (а.с. 202 т. 2). В судове засідання, призначене на 05 листопада 2024 року представник Державної казначейської служби України не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 204 т. 2). Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 , представника Департаменту патрульної поліції, адвоката Губської Х.Ю., представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є військовосковослужбовцем та з 04.03.2022 року перебуває на службі у в/ч НОМЕР_3 . 05.06.2023 року в Донецькій області отримав кульове поранення в грудну клітку. 26.09.2022 року інспектором УПП Дондовою Ю. відносного ОСОБА_1 за посвідченням водія НОМЕР_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 019683 за ст. 124 КУпАП. 26.09.2022 року інспектором УПП Ткаченко В.О відносного ОСОБА_1 за посвідченням водія НОМЕР_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 360025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. 26.09.2022 року інспектором УПП відносного ОСОБА_1 за посвідченням водія НОМЕР_5 складено постанову про адміністративне правопорушення серії БАД № 413484 ч. 1 ст. 126 КУпАП. Постановою Київського районного суду м. Одеси (справа №947/23924/22) від 08.11.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, накладено штраф 850 грн. 06.02.2023 року на підставі постанови суду від 08.11.2022 державним виконавцем відкрито виконавче провадження НОМЕР_10, боржник - ОСОБА_1 про стягнення штрафу 850 грн. Постановою ВП НОМЕР_10 від 06.02.2023 накладено арешт на рахунки боржника. З метою з`ясування обставин накладення штрафу, 24.02.2023 адвокат Губська Х.Ю., в інтересах ОСОБА_1 , подала до РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області запит щодо надання інформації про видачу ОСОБА_1 посвідчення водія, на який отримала відповідь 02.03.2023 року про те, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру МВС є інформація щодо видачі посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата видачі - 22.04.2009 року, строк дії посвідчення водія не визначний. Посвідчення було видано замість посвідчення водія серії НОМЕР_6 від 31.08.2001 року з дозволеною категорією «В», після навчання в автошколі з відкриттям категорія «А, С1 ,С». Відповідно до ЄДР МВС є інформація щодо видачі посвідчення водія серії НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_8 , дата видачі - 02.04.2021 року. Строк дії - до 02.04.2051 року, яке він отримав після втрати посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Водночас посвідчення водія серії НОМЕР_2 з 02.04.2021 значиться у базі розшуку та є недійсним. В рамках ВП НОМЕР_10 ОСОБА_1 сплатив державному виконавцю штраф, витрати виконавчого збору, виконавчі витрати, комісію банку, всього разом 1208 грн., що підтверджується банківською квитанцією від 13.03.2023 року. 02.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про повернення коштів, сплачених ним у ВП НОМЕР_10. 08.11.2023 року на банківську карту державним виконавцем було повернуто 935 грн., як сума помилково або надмірно сплачена у ВП НОМЕР_10. Постановою ВП НОМЕР_10 від 14.03.2023 року закінчено виконавче провадження, припинено чинність арешту у зв`язку з виконанням рішення суду. Згодом постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2023 року (справа № 947/23924/22) апеляційну скаргу адвоката Губської Х.Ю., в інтересах ОСОБА_1 задоволено, а постанову суду від 08.11.2022 року скасовано, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито. Постановою Київського районного суду м. Одеси (справа № 947/23908/22) від 16.12.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, накладено штрафу 17 000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 рік, стягнуто судовий збір 496,20 грн. Постанова суду від 16.12.2022 року до виконання не пред`являлась, тому виконавчого провадження щодо її виконання не було. Згодом постановою Одеського апеляційного суду від 19.04.2023 року апеляційну скаргу адвоката Губської Х.Ю. в інтересах ОСОБА_1 , задоволено, скасовано постанову суду від 16.12.2022 року про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення. Скасовуючи постанови суду від 08.11.2022 року у справі №947/23924/22 та від 16.12.2022 року у справі № 947/23908/22, апеляційна інстанція зазначила, що в 2021 році, коли ОСОБА_1 втратив посвідчення водія серії НОМЕР_2 , невідома особа знайшла їх та 26.09.2022 року при вчиненні адміністративного правопорушення надала їх працівникам поліції, які в свою чергу належним чином не встановили особу водія, не впевнилися, що це не він, що призвело до безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 30.03.2023 року за заявою адвоката Губської Х.Ю. в інтересах ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження №12023164480000184 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки невстановлена особа, 26.09.2022 року надала посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 з ознаками підроблення. 07.06.2023 року адвокат Губська Х.Ю. звернулася до Департаменту патрульної поліції з заявою про проведення службового розслідування щодо дій інспектора поліції Ткаченка В.О., який склав протокол ААД №360025 від 26.09.2022р.; інспектора патрульної поліції Дондової Ю.Ф., яка склала протокол серії ААБ№019683 від 26.09.2022р.; інспектора Костенюка С.В., який був у екіпажі патрульної поліції на місці події 26.09.2022р.; інспектора, який склав постанову БАД №413484 від 26.09.2022р. Адвокат також просив скасувати постанову БАД №413484 від 26.09.2022 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Рішенням від 20.06.2023 року проведено перевірку та встановлено, що інспектором взводу Дондовою Ю.Ф. було допущено значну помилку при винесені постанови, а саме вказано не ту особу, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП. Листом УПП в Одеській області ДПП повідомило адвоката, що за результатами розгляду скарги, скасовано постанову про адміністративне правопорушення БАД №413486 від 26.09.2022 за ч.1 ст.126 КУпАП, а справу закрито, відносно інспекторів УПП в Одеській області ДПП ініційовано службове розслідування. Надіслано адвокату копію рішення про скасування постанови про адміністративне правопорушення БАД №413484 від 26.09.2022 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та повідомлено, що до облікових даних інформаційного порталу Національної поліції були внесені відомості щодо скасування даної постанови. Також державному виконавцю направлено лист щодо повернення стягувачу без виконання постанови БАД №413486 від 26.09.2022, у зв`язку з її скасуванням. Висновком службового розслідування встановлено, що капітан поліції Дондова Ю. , старший лейтенант поліції Костенюк С. та старший лейтенант поліції Ткаченко В. під час складання адміністративних матеріалів під час події, яка мала місце 26.09.2022 року в АДРЕСА_1 не вжили необхідних заходів щодо повного, об`єктивного з`ясування обставин адміністративного правопорушення, вчиненого водієм транспортного засобу Suzuki, НОМЕР_1 , який надав чуже посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого 22.04.2009 року на ім`я ОСОБА_1 , що призвело до уникнення винною особою адміністративної відповідальності та притягненню до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла адміністративне правопорушення. Тому Дондова Ю. , Костенюк С. та Ткаченко . підлягають притягненню до дисциплінарної відповідальності. Однак відповідно до ч. 1 ст. 21 Дисциплінарного статуту притягнути їх до дисциплінарної відповідальності не можливо, у зв`язку із закінченням строків притягнення о відповідальності. 20.06.2023 року УПП в Одеській обл. направило поштою Приморському ВДВС заяву про повернення без виконання виконавчого документу - постанови БАД № 413486 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, яка була пред`явлена до виконання 05.12.2022 року. 22.06.2022 року державний виконавець отримав заяву стягувача. 27.07.2023 року державний виконавець відкрив ВП НОМЕР_11 на підставі постанови БАД № 413486 (хоча її № 413484) за ч. 1 ст. 126 КУпАП, що видана ВАП УПП в Одеській обл., про стягнення з ОСОБА_1 штрафу 850 грн. Постановою ВП НОМЕР_11 від 31.07.2023 року накладено арешт на кошти боржника. Представництво інтересів ОСОБА_1 здійснював адвокат Губська Х.Ю. на підставі Договору про надання правової допомоги № 590 від 23.02.2023 року. Додатковою угодою № 1 відповідно до п. 4 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у судові справі №947/23908/22 за апеляційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Одеси від 16.12.2022 року, визначається у фіксованому розмірі 10 000 грн. На підставі рахунку-фактури №48 від 01.03.2023 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок Адвокатського об`єднання 5 400 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.2974071412.1 від 30.04.2023р., платіжною інструкцією №0.0.3072756048.1 від 29.06.2023р. Додатковою угодою № 2 відповідно до п. 4 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у справі №947/23924/22 за апеляційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2022 року, визначається у фіксованому розмірі 10 000 грн. На підставі рахунку-фактури №49 від 01.03.2023 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок Адвокатського об`єднання 4 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3030878727.1 від 05.06.2023р. Додатковою угодою № 3 відповідно до п. 4 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги (представництво інтересів) у кримінальному провадженні №12023164480000184, визначається у фіксованому розмірі 1 500 грн. та на підставі рахунку-фактури №51 від 03.04.2023 року підлягає сплаті. Додатковою угодою № 4 відповідно до п. 4 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги (представництво інтересів) щодо призначення службового розслідування відносно дій працівників УПП в Одеській області ДПП, визначається у фіксованому розмірі та складає 10 000 грн. та на підставі рахунку-фактури №52 від 01.06.2023 року підлягає сплаті. На виконання умов Договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 за послуги адвоката 05.10.2023 року сплатив 7 000 грн., 01.11.2023 року - 8 000 грн., 04.12.2023 року - 7 100 грн. Стягуючи на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 31 769 грн., суд першої інстанції виходив знаступного. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Пунктом 4 частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення, а пунктами 3-5 статті 3, - у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). У вказаних випадках, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, а відшкодування моральної шкоди в такому випадку провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не є у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом (постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 569/1799/16-ц). Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 124, 126, 130 КУпАП саме внаслідок винних дій інспекторів поліції Дондової Ю., Костенюка С. , Ткаченка В. під час складання адміністративних матеріалів під час події, яка мала місце 26.09.2022 року в м. Одеса, вони не вжили необхідних заходів щодо з`ясування обставин адміністративного правопорушення, вчиненого водієм транспортного засобу Suzuki, НОМЕР_1 , який надав чуже недійсне посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 22.04.2009 року видане на ім`я ОСОБА_1 , що призвело до уникнення винною особою адміністративної відповідальності та притягненню до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла адміністративне правопорушення. Винних звільнено від дисциплінарної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності. Провадження у справі за статтями 124, 126, 130 КУпАП було закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з висновками суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог до Департаменту патрульної поліції, оскільки у позивача виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке ініційоване відповідачем. Судом встановлено, що сума у розмірі 31 500 грн. складається з: 10000 грн. перегляд справи №947/23924/22 в апеляційному суді; 10000 грн. перегляд справи №947/23908/22 в апеляційному суді; 10000 грн. вартість послуги за написання заяви про проведення службового розслідування; 1500 грн. - вартість послуги за надання допомоги у поданні заяви в порядку КПК України. Представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювала адвокат Губська Х.Ю. на підставі Договору про надання правової допомоги № 590 від 23.02.2023 року. Додатковою угодою № 1 відповідно до п. 4 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у судові справі №947/23908/22 за апеляційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Одеси від 16.12.2022 року, визначається у фіксованому розмірі 10 000 грн. На підставі рахунку-фактури №48 від 01.03.2023 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок Адвокатського об`єднання 5 400 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.2974071412.1 від 30.04.2023р., платіжною інструкцією №0.0.3072756048.1 від 29.06.2023р. Додатковою угодою № 2 відповідно до п. 4 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у справі №947/23924/22 за апеляційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2022 року, визначається у фіксованому розмірі 10 000 грн. На підставі рахунку-фактури №49 від 01.03.2023 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок Адвокатського об`єднання 4 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3030878727.1 від 05.06.2023р. Додатковою угодою № 3 відповідно до п. 4 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги (представництво інтересів) у кримінальному провадженні №12023164480000184, визначається у фіксованому розмірі 1 500 грн. та на підставі рахунку-фактури №51 від 03.04.2023 року підлягає сплаті. Додатковою угодою № 4 відповідно до п. 4 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги (представництво інтересів) щодо призначення службового розслідування відносно дій працівників УПП в Одеській області ДПП, визначається у фіксованому розмірі та складає 10 000 грн. та на підставі рахунку-фактури №52 від 01.06.2023 року підлягає сплаті. На виконання умов Договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 за послуги адвоката 05.10.2023 року сплатив 7 000 грн., 01.11.2023 року - 8 000 грн., 04.12.2023 року - 7 100 грн. Суд першої інстанції дослідивши надані докази обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки витрати на правову допомогу в розмірі 31 500 грн. сплачені ОСОБА_1 підтверджені належними доказами, зазначені витрати підлягають стягненню як шкода, завдана особі, внаслідок протиправних дій другої особи. Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є наявність шкоди. За відсутності цього не виникають і самі деліктні зобов`язання. Наявність шкоди і її розміри доводить потерпілий; протиправність дій того, хто завдав шкоду. За загальним правилом, шкода, заподіяна правомірними діями, відшкодуванню не підлягає, якщо інше не встановлене законом (до таких винятків відноситься, наприклад, відшкодування шкоди, заподіяної в стані крайньої необхідності); причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла. Для виникнення деліктних зобов`язань необхідний безпосередній причинний зв`язок між цими явищами, тобто протиправні дії повинні породжувати шкідливий результат; вина, того, хто завдав шкоду. При цьому закон виходить із презумпції вини того, хто завдав шкоди. Якщо потерпілий довів наявність шкоди, то той, хто завдав її, повинен довести протилежне - відсутність своєї вини. Статтею 1166 ЦК України передбачено те, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Зобов`язання з відшкодування шкоди є деліктними зобов`язаннями. Деліктні зобов`язання є позадоговірними. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Висновки суду про те, що неправомірні дії відповідача Департамент патрульної поліції, які полягали в безпідставному притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за умови неналежної перевірки посвідчення водія, яке було недійсним, завдали позивачу майнової шкоди у вигляді фінансових витрати, які він поніс внаслідок неправомірних дій відповідача є вірними. Витрати позивача в розмірі 31500 грн. документально підтверджені, причиною їх понесення є саме винні дії відповідача. Щодо витрат в розмірі 269 грн., судом вірно зазначено, що вказані кошти є коштами (штраф, виконавчий збір, виконавчі витрати, комісія банку), які позивач сплатив у виконавчому провадженні (за ст. 124 КУпАП). Державний виконавець повернув стягувачу 935 грн. зі сплачених 1204 грн. Зазначених витрат позивач також зазнав з вини відповідача. З урахуванням викладеного вище, суд на законних підставах стягнув з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 31769 грн. Стягуючи на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., суд першої інстанції виходив з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи ( ч. 2 ст. 23 ЦК України). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Отже, лише негативні емоції та незручності, що не досягли рівня страждання або приниження, не свідчать заподіяння моральної шкоди та, відповідно, не дають підстав для відшкодування. Судом вірно зазначено, що протиправність дій інспекторів патрульної поліїції щодо незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, встановлена висновком службового розслідування. З висновку службового розслідування вбачається, що інспектори поліції Дондова Ю. , Костенюк С. , Ткаченко В. під час складання адміністративних матеріалів під час події, яка мала місце 26.09.2022 року в м. Одеса, не вжили необхідних заходів щодо повного, об`єктивного з`ясування обставин адміністративного правопорушення, вчиненого водієм транспортного засобу Suzuki, НОМЕР_1 , який надав чуже посвідчення водія серії НОМЕР_9 , виданого 22.04.2009 року на ім`я ОСОБА_1 , що призвело до уникнення винною особою адміністративної відповідальності та притягненню до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла адміністративне правопорушення. Тому Дондова Ю. , Костенюк С. , Ткаченко В. підлягають притягненню до дисциплінарної відповідальності. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 21 Дисциплінарного статуту притягнути їх до дисциплінарної відповідальності не можливо, у зв`язку із закінченням строків притягнення о відповідальності. Постанови про притягнення позивача до відповідальності за ст. 124, 130 КУпАП скасовані в судовому порядку. Внаслідок притягнення до відповідальності на позивача було накладено штраф, накладено арешт на його кошти. Позивач є військовослужбовцем, був поранений. Не міг залишити службу, що становило для нього додаткові труднощі в даній ситуації. Розмір моральної шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Судом обґрунтовано було взято до уваги обсяг страждань позивача, витрат особистого часу та ресурсів на вирішення даної ситуації, знаходження позивача на лікуванні, заблокованих рахунків, обсяг змін, що відбулись у житті позивача, з урахуванням чого суд на законних підставах дійшов висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн., оскільки такий розмір є об`єктивним та справедливим. На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції про те, що судом першої інстанції не доведено, що відповідач завдав позивачу матеріальної шкоди у сумі 31500 грн., судом не досліджено докази надані стороною відповідача, висновки суду про недоведеність вини відповідача не відповідають матеріалам справи, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки вказані доводи спростовуються встановленими обставинами у справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів та наданими поясненнями. Доводи про те, що судом порушено норми ст.ст. 23, 1166, 1173, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке ініційоване відповідачем, у позивача виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», також відшкодування передбачено ст.ст. 23, 1166, 1173, 1176 ЦК України. Більш того, посилання на те, що УПП в Одеській області ДПП направлено лист Начальнику Приморського відділу ДВС з проханням повернути виконавчий лист без виконання у зв`язку з її скасуванням, а тому підстав для стягнення моральної шкоди у суду були відсутні, колегія суддів вважає не обґрунтованими, з наступних підстав. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2022 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 14 т. 1). Постановою Одеського апеляційного суду від 28.04.2023 року, постанова Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2022 року скасована, провадження по справі закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення (а.с. 18-19 т. 1). Постановою Київського районного суду м. Одеси від 16.12.2022 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП (а.с. 15 т. 1). Постановою Одеського апеляційного суду від 19.04.2023 року, постанова Київського районного суду м. Одеси від 16.12.2022 року скасована, провадження по справі закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення (а.с. 20-22 т. 1). Закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди та свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові ВС ОП Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц. Перевіряючи розмір шкоди стягнутої у відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує, що мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи судом відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з квітня 2024 року становив - 8000,00 грн. Отже, враховуючи мінімальний розмір заробітної плати (8000,00 грн.) за кожен місяць перебування під судом (більш ніж 5 місяців) мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 становить 40000,00 грн. (8000,00 грн. х 5 міс). Однак, з урахуванням того, що сторона позивача не оскаржувала рішення суду, підстав для зменшення або збільшення моральної шкоди стягнутої на користь ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає. При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з Державного бюджету України витрат на правову допомогу, оскільки судове рішення про стягнення коштів, без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік, не може бути виконане, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (постанова ВП ВС від 12.03.2019 у справі №920/715/17). Оскільки, було доведено, що неправомірними діями Департаменту патрульної поліції, завдано позивачу майнової шкоди, спричинену шкоду необхідно стягнути з Державного бюджету України. Доводи про те, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 15 000 грн. є завищеним так як не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд на законних підставах оцінивши характер наданої правової допомоги за наданими доказами, враховуючи фіксованість розміру гонорару адвоката, відсутність заперечень щодо суми витрат з боку відповідача, враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката предмет спору, складності справи, значення справи для сторін, встановлений обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, обґрунтовано визнав справедливим відшкодування позивачеві його судових витрат на правничу допомогу за представлення його інтересів адвокатом у суді першої інстанції в розмірі 15 000 грн. Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення. Інші доводи апеляційних скарг також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційних скарг є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційні скарги і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 11 листопада 2024 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Є.С. Сєвєрова