Постанова 4807 № 334/83/24

Дата документу 11.11.2024 Справа № 334/83/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/83/24 Головуючий у 1-й інстанції: Бредіхін Ю.Ю. Провадження № 22-ц/807/1133/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Кухаря С.В., Онищенка Е.А. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» Македона Олександра Андрійовича на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг. В обґрунтування позовних вимог представник АТ «Універсал Банк» зазначив, що monobank - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. 13.01.2020 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 13.01.2020 року. Керуючись положеннями ст.ст. 633, 634, 641 Цивільного кодексу України, АТ "Універсал Банк" пропонує необмеженому колу фізичних осіб - резидентів України скористатися банківськими послугами щодо продуктів monobank | Universal Bank, для чого пропонує приєднатись до опублікованих на сайті Банку Умов і правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank (далі - Умови і правила). Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається Банком. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит в розмірі 80 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі). Станом на 30.04.2023 року у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, відбулось істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30.04.2023 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив, та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим кредит 29.05.2023 став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за Договором станом на 02.11.2023 року, складає 97 545,16 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 97 545,16 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 0,00 грн. Посилаючись на зазначені обставини, представник АТ «Універсал Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.01.2020 року у розмірі 97 545,16 грн. станом на 02.11.2023 року, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 97 545,16 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 0,00 грн.; та судовий збір в сумі 2 684,00 грн. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2024 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 13.01.2020 року у сумі 80 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у сумі 2 201,24 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник АТ «Універсал Банк» Македон О.А.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом не враховано специфіку відносин між сторонами у справі, які відрізняються від типових кредитних відносин. Судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Так, відповідач висловив свою згоду з тим, що його ознайомлено з Умовами обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту в електронному вигляді у мобільному додатку, що підтверджено його електронним цифровим підписом. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними документами. Сторони погодили всі істотні умови договору. Тому суд мав стягнути всю розраховану позивачем заборгованість. Також вважає, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 не можуть бути застосовані в межах цієї справи, з огляду на відсутність подібності між ними. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Отже, рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 17 545,16 грн., в іншій частині рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 17 545,16 грн. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення - 11.11.2024 року. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - без змін,з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідає зазначеним вище вимогам закону. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується лише факт отримання відповідачем кредиту у розмірі 80 000 гривень. Будь-яких доказів того, що позивач надав саме 97 545,16 грн., ним не надано. Таким чином наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту у доведеному позивачем розмірі. В іншій частині позову суд вважав за необхідне відмовити. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.01.2020 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. В Анкеті-заяві зазначено, що проставленням свого підпису у Анкеті-заяві відповідач погоджується, що Анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Зазначено, що підписанням цього договору відповідач підтвердив, що ознайомилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та отримав їх примірники у мобільному додатку. До позовної заяви Банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, затверджених Протоколом Правління АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» №46 від 24.11.2021. До вказаних Умов і правил входять наступні додатки: Тарифи Чорної картки monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які в Анкеті-заяві зазначені складовими договору про надання банківських послуг. Додані Умови і правила, а також указані додатки не містять підписів сторін. Наявні у справі Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту не містять відомостей про те, що вони стосуються відповідача Як слідує з посилання, за яким розміщені Умови і правила у редакціях на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 13.01.2020 року (на момент підписання анкети-заяви), були чинними Умови і правила, затверджені Протоколом №48/1 від 09.12.2019, набули чинності з 13.12.2019. Отже, до позовної заяви долучено не ті Умови та правила, які існували на момент підписання відповідачем Анкети-заяви. Таким чином, Банком не додано до матеріалів справи Умов і правил (а також відповідних додатків Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту), які були чинними на момент підписання анкети-заяви від 13.01.2020 року, не підтверджено, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати відсотків саме у розмірах і з порядком нарахування, зазначеному в документах, що додані Банком до позовної заяви. Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості за договором станом на 02.11.2023 року заборгованість складає 97 545,16 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 97 545,16 грн.; загальний залишок заборгованості за відсотками - 0,00 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн. Із зазначеного документу також вбачається, що Банком проводилось списання коштів, зокрема, списання відсотків. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину. Частиною 5 статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В Анкеті-заяві позичальника від 13.01.2020 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 13.01.2020, посилався на Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, які викладені на банківському сайті: https://www.Monobank.ua/terms як невід`ємну частину спірного договору та Тарифи за карткою Monobank. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, надані Витяг з Тарифів за карткою Monobank та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків надані банком Витяг з Умов і правил та додатків до них не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Банку на те, що: відповідач підтвердив свою згоду з Умовами і правилами, які надано до справи, у момент реєстрації, коли Банком згенеровано і відправлено йому на мобільний номер ОТР-пароль, а споживач ввів цей пароль у мобільному додатку «Monobank»; відповідач мав ознайомитися з Умовами і правилами, тарифами та натиснувши у додатку продовжити, погодився з цими умовами і правилами, виходячи з наступного. Надані позивачем Умови і правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Витяг з Умов та правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», розміщені на сайті https://www.мonobank.ua/terms, а також відповідні додатки Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.01.2020 шляхом підписання Анкети-заяви. Крім того, зазначення в Анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»). Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами договір від 13.01.2020 у вигляді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, є підставними вимоги про стягнення з боржника суми непогашеного тіла кредиту. Аналогічну позицію в частині письмової форми договору та підстав врахування додаткових умов, не підписаних боржником, неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема при розгляді справи № 342/180/17-ц (Провадження № 14-131цс19) від 03.07.2019р. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). Таким чином, у справі, що розглядається апеляційним судом, встановлено, що: в Анкеті-заяві від 13.01.2020 відповідач просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов Договору, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена. З розрахунку заборгованості вбачається, що Банком проводилось нарахування процентів, які зараховувались у загальну заборгованість за тілом кредиту. Вимог про стягнення процентів за користування коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, Банк не пред`явив; позивачем не додано до матеріалів справи Умов і правил (а також відповідних додатків Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту), які були чинними на момент підписання Анкети-заяви; матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Апеляційний суд відхиляє посилання заявника на ту обставину, що доказом досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту. Колегія суддів вважає, що Паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання преддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/123/20. Представник AT «Універсал Банк» зазначає, що судом першої інстанції помилково застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 в межах цієї справи, з огляду на відсутність подібності між ними. Так, справа №342/180/17 не є тотожною із цією за критеріями: суб`єктного складу сторін, змісту правовідносин (права і обов`язки) та об`єкту (предмету). Зазначає, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. У справі № 342/180/17, в якій міститься правовий висновок, позивачем є Приватбанк та відповідачем - фізична особа як клієнт банку, час виникнення правовідносин - початок 2011 рік, договір про надання банківських послуг укладено шляхом підписання клієнтом анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (тобто в письмовій формі). В справі, що переглядається, позивачем є АТ «Універсал Банк», відповідачем - фізична особа, клієнт банку, правовідносини вникли починаючі з жовтня 2017 році, договір про надання банківських послуг укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Проте колегія суддів зазначає, що правова позиція щодо належного оформлення кредитних відносин, висловлена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019р., висвітлює саме обставини щодо форми, якої слід дотримуватись при укладенні кредитних договорів, незалежно від найменування банку та часу укладення такого договору. А тому може бути застосована до будь-яких кредитних договорів, укладених між будь-яким банком та клієнтом - позичальником. Дійсно, у тій справі підписання анкети-заяви клієнтом відбувалось у письмовій формі шляхом проставляння письмового підпису, а в цій - шляхом проставляння електронного підпису, але суть полягає в тому, що всі складові договору мають бути підписані в будь-який спосіб, в той час як в обох справах клієнти підписали лише анкети-заяви, а решта документів долучалась в порядку приєднання до них як типової форми, що не можна вважати таким, що узгоджено в письмовій формі, яка підписана клієнтом. Щодо особливостей укладення договору у системі «Monobank», де відбувається певний алгоритм дій клієнта, тобто допуск його до наступного розділу після підтвердження ознайомлення з попереднім, то це не впливає на той факт, що Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» та Тарифи не є підписаними клієнтом навіть електронним підписом у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, як була підписана анкета-заява. Посилання скаржника на визначену Законом України «Про електронну комерцію» спрощену процедуру підписання договорів, не спростовує необхідності дотримання вимог ст. 1055 ЦК України щодо письмової форми договору при узгодженні його умов, що означає, що всі його складові мають бути підписані в належний спосіб (письмово або електронним підписом). З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі з урахуванням стягнення відсотків за користування кредитом. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду в оскарженій частині не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення в оскарженій частині не впливають. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2024 року у цій справі в оскарженій частині залишити без змін. В іншій частини рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко