Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/3303/24

Справа № 345/3303/24 Провадження № 22-ц/4808/1349/24 Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В. суддів: Бойчука І.В., Томин О.О., з участю секретаря Кузнєцова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» - адвоката Корнілова Лева Олександровича на рішення Калуського міськрайонного суду від 01 серпня 2024 року, у складі судді Гапоненка Р.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та стягнення страхового відшкодування, в с т а н о в и в: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.10.2023 приблизно о 23 год 40 хв водій автомобіля марки «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , рухаючись по автодорозі з м. Калуш в напрямку м. Долина Івано-Франківської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . В результаті ДТП пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна», згідно полісу № 214131458. 11 грудня 2023 року на адресу відповідача надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах сина загиблого, ОСОБА_1 , законним представником якого на той момент була матір ОСОБА_4 20 грудня 2023 року відповідачем доведено до відома позивача про зупинення строків розгляду страхової справи до набранням законної сили рішенням у кримінальній справі та повідомлення про даний факт страховика, чим фактично відмовлено у виплаті страхового відшкодування. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 80 400 грн моральної шкоди, 241 200 грн відшкодування на утримання, 27 130,05 грн пені, три проценти річних в сумі 2 937,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 176,66 грн. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 01 серпня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 80 400 грн моральної шкоди, 241 200 грн відшкодування на утримання, 27 130,05 грн пені, три проценти річних в сумі 2 937,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 176,66 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь держави 3542,44 грн судового збору. Представник ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» адвокат Корнілов Л.О. на вказане рішення суду подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не узгоджуються з обставинами справи. Зазначає, що судом стягнено страхове відшкодування поза межами ліміту страхового відшкодування встановленого договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та постанов правління Національного банку України «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими встановлено ліміт страхового відшкодування 320 000 грн за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих. Проте суд стягнув 80 400 грн моральної шкоди та 241 200 грн відшкодування на утримання, тобто страхового відшкодування було стягнуто 321 600 грн, що є більше ніж сума позовних вимог та більше максимального розміру страхового відшкодування, що встановлено лімітами відповідальності. Розмір страхового відшкодування не може бути більшим ніж 320 000 грн, як це зазначалося позивачем у розрахунку сум страхового відшкодування. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику ( у випадках, передбачених ст. 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Зазначає, що 12.08.2023 ПрАТ «СК «Універсальна» повідомило потерпілого про те, що строк розгляду питання про виплату зупинено/припинено до набранням рішенням у кримінальній справі законної сили. На час надання відповіді вина ОСОБА_2 не була доведена (не доведена й на час розгляду даної справи у місцевому суді), тому дані обставини унеможливлювали визнати даний випадок страховим та сплатити страхове відшкодування. Вважає, що відповідач діяв у чіткій відповідності до законодавства, що регулює спірні правовідносини між сторонами, а тому у діях страховика відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, оскільки не настав день виконання зобов`язання. Норми законодавства, що регулюють правовідносини між сторонами, встановлюють, що у випадку якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку у 90-днів припиняється до дати, коли страхувальнику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили, тому в даній справі відсутнє прострочення виконання зобов`язання з боку ПрАТ «СК «Універсальна». Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові № 447/2222/20 від 21.04.2022 року. Просить скасувати рішення суду в частині відшкодування в розмірі 321600 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ПрАТ «СК «Універсальна» страхового відшкодування в розмірі 320 000 грн. Скасувати рішення в частині стягнення 27130,05 грн - пені, 2937,70 грн - три відсотки річних та 4176,66 грн інфляційних втрат та ухвали в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог. Представник ОСОБА_1 адвокат Скочиляс І.М. подала відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що 20 травня 2024 року на адресу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області скеровано позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та стягнення страхового відшкодування з вимогою: стягнути страхове відшкодування моральної шкоди та відшкодування на утримання у загальному розмірі 320 000 грн. Відтак, погоджується із твердженням відповідача щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог та просить стягнути страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 в межах встановлених законодавством лімітів. Разом з тим, не погоджується з аргументами, наведеними в апеляційній скарзі щодо стягнення штрафних санкцій, вимоги апелянта не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що положення статті 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять вимог щодо подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування постанови чи вироку суду, які набрали законної сили, щодо обставин скоєння ДТП. Досудовим розслідуванням встановлено безпосередньо джерело підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди загиблому, а саме автомобіль марки «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_1 , який станом на дату ДТП був застрахований у ПрАТ «СК «Універсальна». Крім того, встановлено, що саме ОСОБА_2 є водієм вказаного транспортного засобу, а отже несе відповідальність за його експлуатацію. Наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика (МТСБУ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Таким чином, оскільки право у позивача на виплату йому суми страхового відшкодування виникло 11 грудня 2023 року, і таку виплату відповідачу необхідно було здійснити до 11 березня 2024 року, чого зроблено не було, вважає, що ПрАТ «СК «Універсальна» не виконало свої зобов`язання своєчасно, що підтверджено рішенням суду першої інстанції. Апелянтом не заперечується факт порушення строків виплати страхового відшкодування в межах строку передбаченого Законом. Зазначає, що рішення про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є похідною позовною вимогою, а тому підлягає задоволенню у зв`язку з ухваленням рішення про стягнення страхового відшкодування як основної позовної вимоги. Вважає, рішення суду містить вмотивовану аргументацію, в тому числі і оцінку аргументів позивача, є законним і обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2024 року у справі №345/3303/24 - задовольнити частково. Рішення скасувати в частині стягнення з Пр АТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 321 600, 00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Пр АТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди та відшкодування на утримання у загальному розмірі 320 000 грн. У решті рішення суду - залишити без змін. Стягнути з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в Івано-Франківському апеляційному суді у розмірі 10 000 грн. Представник ОСОБА_1 адвокат Скочиляс І.М. в судовому засіданні в режимі відео конференції, заперечила доводам апеляційної скарги. Представник відповідача ПрАТ «СК «Універсальна» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди, тому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди та відшкодування на утримання є законними та обґрунтованими. Також обґрунтованими є вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. З таким висновком суду колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 від 24.05.2006, батьками ОСОБА_1 записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.10.2023 у кримінальному провадженні № 12023090000000593 видно, що 07.10.2023 приблизно о 23 год 40 хв водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Toyota RAV-4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Н-10 Стрий-Чернівці-Мамалига, що по вул. Львівській у м. Калуш Івано-Франківської області, в напрямку м. Стрий, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні пошкодження, від яких помер на місці події. Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 від 10.10.2023. Листом № 7630/25-00/03 від 12.12.2023 ПрАТ «СК «Універсальна» повідомила про наявність полісу добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № ЕР-214131458 від 14.04.2023, виданого на автомобіль марки «Toyota RAV-4», р.н. НОМЕР_1 , страхувальник - ОСОБА_2 (поліс діючий на 07.10.2023), а копію полісу додано до листа. З 01 липня 2022 року відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30.05.2022 № 109, страхові суми за внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлені у розмірі: за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 320 000 грн на одного потерпілого, незалежно від кількості потерпілих. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.11.2017 у справі №345/2963/17 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. Як вбачається зі свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4 від 07.06.2011, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_5 від 01.11.2013, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, єдиним утриманцем ОСОБА_3 був ОСОБА_1 , тобто позивач. 11.12.2023 ОСОБА_4 , як законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулась до ПАТ СК «Універсальна» стосовно виплати страхового відшкодування, а саме: моральної шкоди у розмірі 80 400,00 грн та відшкодування на утримання у розмірі 241 200,00 грн. 12 грудня 2023 року листом № 7817/25-00/03 ПАТ СК «Універсальна» доведено до відома позивача про зупинення строків розгляду страхової справи до набранням законної сили рішенням у кримінальній справі та повідомлення про даний факт страховика, чим фактично відмовлено у виплаті страхового відшкодування. У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону). Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком. Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21). Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика. У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), на яку, зокрема посилається заявник у касаційній скарзі, та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20(провадження № 61-19906св21). Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову за відсутності судового рішення у кримінальному провадженні по факту ДТП є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Проте, суд першої інстанції не врахував, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду, та призначив відшкодування в розмірі 321600 грн. Тому рішення суду в частині відшкодування в розмірі 321600 грн слід скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з що ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_7 страхове відшкодування моральної шкоди та відшкодування на утримання у загальному розмірі 320 000 грн. Пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України). Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Тобто відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах. У справі, яка переглядається, листом від 12 грудня 2023 року ПрАТ «СК «Універсальна» повідомило позивача про припинення перебігу строку для прийняття страховиком рішення щодо виплати позивачу страхового відшкодування до дати набрання рішенням у кримінальній справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика, як це передбачено абзацом 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відомості щодо результату розгляду кримінальної справи за фактом ДТП у матеріалах справи відсутні, проте питання про виплату позивачу страхового відшкодування та визначення його розміру було прийнято на підставі рішення Калуського міськрайонного суду від 01 серпня 2024 року, ухваленого в даній справі. Рішення суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку, а тому є таким, що не набрало законної сили. Тобто саме з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції про стягнення з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь позивачів страхового відшкодування, у страховика настане строк для виконання грошового зобов`язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання. Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про їх задоволення з огляду на те, що на момент звернення позивачу до суду з позовом між ним та ПрАТ «СК «Універсальна» не виникло боргових зобов`язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України. Таким чином, суд першої інстанції на вказане вище уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами на час звернення позивача до суду з позовом існували боргові зобов`язання з виплати страхового відшкодування, та, як наслідок, у страховика настав строк для такої виплати, що надає можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання. З огляду на те, що у діях страховика відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, що передбачає можливість застосування штрафних санкцій, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик скористався своїм правом, передбаченим законом, для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, а тому такий строк розпочнеться з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ПрАТ «СК «Універсальна» є обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню. За установлених у цій справі конкретних обставин суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди та відшкодування на утримання у загальному розмірі 320 000 грн, у задоволенні позовних вимогпро стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат - відмовити. Керуючись статтями 374, 376, 381, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» - адвоката Корнілова Лева Олександровича задовольнити частково. Рішення Калуського міськрайонного суду від 01 серпня 2024 року скасувати та постановити нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», (бул. Лесі Українки, 9, м. Київ, код ЄДРПОУ 20113829) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування моральної шкоди та відшкодування на утримання у загальному розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень 00 копійок. У задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення 27 130,05 грн пені, 2 937,70 грн трьох процентів річних, 4 176,66 грн інфляційних втрат - відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: І.В. Бойчук О.О. Томин