Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/1294/24

06.11.24 22-ц/812/1616/24 Єдиний унікальний номер судової справи: 487/1294/24 Номер провадження: 22-ц/812/1616/24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2024 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Локтіонової О.В., Ямкової О.О., із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В., за участю позивачки - ОСОБА_1 її представника - ОСОБА_2 , відповідачки - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді - Кузьменка В.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, в с т а н о в и л а: У лютому 2024 року ОСОБА_1 в інтересах якої діяв адвокат Васеньов Д.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила встановити факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом п`яти років до часу відкриття спадщини. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 була знайома зі школи. У 1997 році у ОСОБА_4 померла мати та з того часу ОСОБА_4 стала зовсім самотньою людиною, інших родичів у неї не було. З часом стан здоров`я ОСОБА_4 істотно погіршився і вона стала потребувати сторонньої допомоги та догляду у зв`язку з чим запропонувала їй проживати разом та допомагати один одному. Враховуючи те, що позивачка також літня самотня людина, наприкінці 2016 року вона переїхала до ОСОБА_4 в будинок АДРЕСА_1 де проживала з останньою разом однією сім`єю до її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та грошових вкладів. 12 липня 2023 року вона звернулася до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження родинних стосунків з померлою спадкодавицею. Посилаючись на викладене та на те, що з 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала з померлою ОСОБА_4 однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, за рахунок спільних коштів несли всі витрати по утриманню та ремонту житла, придбавали побутову техніку, позивачка просила про задоволення позову. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, також остання не представила суду докази ведення спільного господарства з ОСОБА_4 наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Показання свідків не є достатніми доказами у справі на доведення проживання упродовж певного часу однією сім`єю. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, визнання позову відповідачкою та надання усіх належних доказів - квитанцій про сплату комунальних послуг, про сплату ритуальних послуг при похованні та покази свідка. Вказані докази узгоджуються між собою та у своїй сукупності дають можливість зробити висновок про обґрунтованість позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві 16 листопада 2022 року (а.с.6). Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, на квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та грошових вкладів (а.с. 10-13). Першою Миколаївської державною нотаріальною конторою Миколаївської області Миколаївської області, щодо майна померлої ОСОБА_4 06 грудня 2022 року заведено спадкову справу №336/2022. Вказана спадкова справа була заведена на підставі заяв позивачки ОСОБА_1 та відповідачки - ОСОБА_3 . Постановою державного нотаріуса Першої Миколаївської нотаріальної контори Ткаченко Ю.Г. від 12 липня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , 1947 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17). При цьому нотаріусом роз`яснено про те, що позивачем, яка вважає себе спадкоємцем четвертою черги спадкування за законом згідно ст. 1264 ЦК України, тобто є особа, яка проживала зі спадкоємцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини на підтвердження вказаного факту не надано рішення суду, яке набрало законної сили. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Між тим, з таким висновком суду в повній мірі погодитися не можна з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи. Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої. За положеннями статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини ( ст. 1264 ЦК України). Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому залучається до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Разом з тим, ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в позові, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). У справі, яка переглядається належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Звертаючись до суду із даним позовом, позивачка визначила відповідачкою ОСОБА_3 , яка також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги після смерті ОСОБА_4 . Між тим, доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_3 з померлою ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини матеріали справи не містять. До того ж під час апеляційного розгляду відповідачка пояснила, що не претендує на спадщину після смерті ОСОБА_4 із відповідним позовом до суду не зверталася. Отже, встановлене свідчить про те, що на момент розгляду справи ОСОБА_3 , яка є сусідкою померлої ОСОБА_4 не може вважатися спадкоємицею в розумінні статті 1264 ЦК, а відтак не є єдиним належним відповідачем у даній справі. За такого, належним відповідачем у даному випадку є також територіальна громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради. Суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, провадження № 14-178цс18; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, провадження № 14-392цс18; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18; від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, провадження № 14-626цс18; від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, провадження № 14-61цс19; від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, провадження № 14-94цс19; від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, провадження № 14-397цс19). Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу. Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення. Згідно із частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 204/1482/20, провадження № 61-5845св22). За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в позові, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Пред`явлення позову до неналежного відповідача, за відсутності визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 187/385/20 (провадження № 61-4044св23). Також, суд не може вирішувати питання про обґрунтованість/необґрунтованість позовних вимог, оскільки без залучення належного відповідача позовні вимоги не можуть бути вирішені. За такого, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, не можуть бути розглянуті і вирішені судом без залучення територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради відповідачем у справі, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд може вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, а без залучення належного відповідача позовні вимоги судом не можуть бути вирішені. За таких обставин, рішення суду на підставі п.1, 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Водночас колегія суддів зауважує, що позивачка не позбавлена можливості звернення до суду з позовними вимогами до належних відповідачів. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року.