Постанова 4813 № 501/800/19

Номер провадження: 22-ц/813/5361/24 Справа № 501/800/19 Головуючий у першій інстанції Тордія Е.Н. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Булацевської Я.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 представник відповідача - ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Тордія Е.Н, у приміщенні того ж суду, по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області) про позбавлення батьківських прав,- встановив: Короткий зміст позовних вимог та рух справи. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не приділяє належної уваги вихованню, здоров`ю та розвитку дитини, зловживає алкоголем, впродовж спільного життя ухилявся від обов`язку утримувати її та дитину, увесь час після одруження принижував її, підіймав руку на неї та дитину, погрожував їм, вигнав їх з будинку. На даний час з дитиною займається психолог, дитина боїться поведінки батька та не бажає з ним бачитись. Уточнивши позовні вимоги просила: позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 березня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Додатковим рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 березня 2020 року з ОСОБА_3 стягнено аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду 18 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановою Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції змінено. Доповнено мотивувальну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції абзацем такого змісту: «Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на Орган опіки та піклування Чорноморської міської ради Одеської області контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків». Виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на думки філософів та педагогів щодо місця батька у взаємовідносинах із дитиною. В іншій частині судове рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області) про позбавлення батьківських прав задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування рішення зазначено, що під час розгляду справи у судовому засіданні не було встановлено, що відповідачу чинилися перешкоди належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, або, що відповідач не виконує батьківські обов`язки з поважних причин, тому з урахуванням інтересів дитини суд вважає, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, і погоджується з висновками органу опіки та піклування , психологічної експертизи про доцільність , позбавити відповідача батьківських прав. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням першої інстанції, адвокат Дубінчук Ж.М. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач не згодний з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову про позбавлення його батьківських прав, та вважає рішення ухваленим з порушенням норм діючого законодавства. Вказує, що cуд не дав оцінки таким доказам, як відсутність результату по розгляду заяви ОСОБА_1 в поліцію за захистом 22 квітня 2019 року, та не прийняв до уваги довідку поліції про те, що поліція не має свідчень про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за домашнє насильство. Суд першої інстанції не дав оцінки такому доказу, як перешкоди зі сторони позивачки ОСОБА_1 в виконанні рішення суду про встановлення порядку спілкування відповідача ОСОБА_3 зі свої сином. Те, що позивачка ОСОБА_6 не надає можливості провести зустрічі батька з сином в присутності психолога, як це вказано в рішенні суду. Позивач ОСОБА_1 різними способами перешкоджає ОСОБА_3 спілкуватись з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: самовільно змінила місце проживання малолітньої дитини; письмово заборонила зустрічі батька з хлопчиком в дитячому садочку; заборонила відвідування дитиною будь-якого дитячого дошкільного закладу або загально освітньої школи; звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина. Тобто дії позивачки направлені на ізоляцію дитини від спілкування з батьком. ОСОБА_8 створює навколо дитини обстановку емоційно - психологічного тиску, та навмисно корегує відношення дитини до батька як негативні, водночас, позбавляючи батька (позивача ОСОБА_3 ) виправити складену обстановку навколо дитини, налагодити відносини з хлопчиком. Матеріалами справи встановлено, та визнається сторонами, що дитина постійно проживає с грудня 2018 року з матір?ю та її батьками (дідусь та бабуся для дитини). Тобто дитина знаходиться під постійним впливом осіб, з якими у батька ( ОСОБА_3 ) склались негативні стосунки. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьком конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення батьківських прав. Не погоджується із висновком N? 1-17-554 від 25 липня 2019 року виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина, оскільки цей висновок немотивований і суперечить інтересам дитини. Позиція учасників справи. Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник позивача подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що по суті апеляційна скарги зводиться до необхідності переоцінки апеляційним судом зібраних по справі доказів. Аргументи апелянта не відповідають дійсності та не витримують будь-якої критики, направлені на введення суду в оману. Під час розгляду справи повністю доведено , що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків , не приймає жодної участі у вихованні сина, поведінка відповідача під час спілкування з сином носить агресивний характер. Слід зазначити, що апелянт не надає жодних належних доказів перешкоджання позивачкою у спілкуванні відповідача з дитиною. Щодо явки сторін. Позивач та його представник з`явились до судового засідання та надали свої пояснення, відповідач надав заяву в якій просив розглядати апеляційну скаргу без його участі та апеляційну скаргу задовольнити, інші учасники апеляційного провадження повідомлені належним чином про час та дату судового засідання до суду не з`явились, заяв про відкладення не надавали, що не заважає апеляційному перегляду у відповідності до вимог ст.372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Судом встановлено та матеріалами підтверджено, що відповідно до свідоцтва ( серія НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області від 22 лютого 2013 року) між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 укладено шлюб (Т. 1 а. с. 6). Згідно свідоцтва про народження (серія НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області 13 серпня 2018 року ) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т. 1 а. с. 7). Відповідно до заяви від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області стосовно заподіяння їй психологічного, економічного насилля та фізичних побоїв, які спричинили погіршення здоров`я, з боку чоловіка ОСОБА_3 та просила притягнути його до відповідальності за домашнє насилля (т. 1 а. с. 20-21). Згідно з відповіддю на запит суду від ДНЗ (ясла-садок) № 21 «Журавлик» ЧМР Одеської області від 16 травня 2019 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поступив до закладу в жовтні 2016 року в молодшу групу, мати характеризується як спокійна, добра та чуйна людина, батько іноді забирав дитину, дитина скаржилась на дії батька, стосунки між дитиною та батьком були стримані, матір`ю надано письмову заяву, щоб дитину не віддавали батьку, та дозволено спілкування з дитиною батьком на території дитячого закладу, якщо дитина забажає (т.1 а. с. 45). Листом КНП «Чорноморська лікарня» ЧМР Одеської області від 23 травня 2019 року на виконання ухвали суду від 16 травня 2019 року надано відомості щодо перебування дитини на обліку у лікаря педіатра ОСОБА_10 із зазначенням, що ОСОБА_5 проживає з матір`ю ( т.1 а. с. 66-69). Згідно листа ГУНПУ в Одеській області Овідіопольського ВП від 23 травня 2019 року станом на 23 травня 2019 року звернень та повідомлень щодо ОСОБА_1 не надходило (т. 1 а. с. 75). У висновку ВК ЧМР Одеської області як органу опіки та піклування від 25 липня 2019 року щодо неповнолітнього ОСОБА_5 зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 103-106). Згідно довідки Служби у справах дітей ВК ЧМР Одеської області від 16 травня 2019 року про встановлення думки малолітнього ОСОБА_5 , дитину опитано в присутності матері з метою встановлення думки дитини щодо позбавлення батьківських прав. Зі слів дитини батько часто поводився агресивно, пиячить та б`є його матір, розбивав речі об стіну та кидав у дитину коробкою, кричить на них, залякує та виганяє з дому. Дитина залякана та не бажає бачитись з батьком (т. 1 а. с. 107). У психологічному висновку ЧМЦСССДМ № 01-12/452 від 06 вересня 2019 року зазначено про тривожність дитини, батька за час кількох зустрічей не згадував, що свідчить про незадовільні стосунки дитини з батьком, зазначив про погане відношення батька до матері та до нього (т.1 а .с. 127-128). Висновком виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області №42 від 1 березня 2023 року підтверджено доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_5 ( т.2 а.с.204-205). З висновку експерта № 23-2262 від 02 листопада 2023 року за результатами проведення судової психологічної експертизи встановлено наступні рекомендації: відновлення спілкування дитини з батьком повинно відбуватися виключно за бажанням хлопчика та у психологічно безпечних для дитини умовах (таких, які ОСОБА_11 обере самостійно); проживання дитини з матір`ю; мінімізація участі ОСОБА_11 в обговоренні сімейних негараздів та конфліктів для уникнення негативних наслідків на психологічний стан дитини (т. 3 а.с. 46-60). Рекомендовано проживання дитини з матір`ю, мінімізація участі ОСОБА_11 в обговоренні сімейних негараздів та конфліктів для уникнення негативних наслідків на психологічний стан дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, абз. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Частиною 4 ст. 155 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків це є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За приписами ч. 2, ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно до ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Статтею 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Згідно до ч. 1 ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Звертаючись з позовом до суду позивач посилалась зокрема на те ,що відповідач зловживає алкоголем, увесь час після одруження принижав її , в стані алкогольного сп`яніння підіймав руку на неї та сина, погрожував їм , виганяв з будинку. Відповідно до заяви від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області стосовно заподіяння їй психологічного, економічного насилля та фізичних побоїв, які спричинили погіршення здоров`я, з боку чоловіка ОСОБА_3 та просила притягнути його до відповідальності за домашнє насилля (т. 1 а. с. 20-21). На час нового розгляду справ в суді позивач, підтвердила свої пояснення та зазначила, що після розірвання шлюбу син та батько не спілкуються. Син не має бажання спілкуватися з батьком через його поведінку. Не зважаючи на той факт , що відповідач звернувся до суду з позовом про визначення часу спілкування з дитиною та її задоволення судом, спілкування не відбувається взагалі. В примусовому порядку відповідач сплатив заборгованість з аліментів за рішенням суду. В судовому засіданні відповідач наполягав на тому що він має намір спілкуватися з сином але через поведінку дружини немає такої можливості . Після призначення судом психологічної експертизи на виклики до експертної установи не з`явився, сплату послуг експерта не сплатив. Допитаний в присутності психолога ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив ,що йому спокійніше разом з матір`ю. Після переїзду з дому батька він більш впевнений , мати його любить та захищає. В свою чергу він також захищав мати, коли батько в нетверезому стані виганяв їх з будинку. Також зазначає , що батько декілька разів заводив йому руки назад , піднімав до верха , що спричиняло фізичну біль та страх за себе та матір , його ставлення не змінилось , хлопчик не відчуває любові та турботи батька не бажає жодної взаємодії з ним. В результаті діагностичної бесіди під час психологічної експертизи вбачається ,що ОСОБА_11 вказує на ознаки психологічного та фізичного насилля під час спільного проживання з батьком. Дитина відтворює події , як батько виганяв їх з матір`ю і як це вплинуло на його світогляд Відповідно до висновку експерта № 23-2262 від 02 листопада 2023 року за результатами проведення судової психологічної експертизи встановлено наступні рекомендації: відновлення спілкування дитини з батьком повинно відбуватися виключно за бажанням хлопчика та у психологічно безпечних для дитини умовах (таких, які ОСОБА_11 обере самостійно); проживання дитини з матір`ю; мінімізація участі ОСОБА_11 в обговоренні сімейних негараздів та конфліктів для уникнення негативних наслідків на психологічний стан дитини (т. 3 а.с. 46-60). Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю. Враховуючи положення п.8 ст.7 Сімейного Кодексу України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини. При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки. Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов`язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав. Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17). Судом під час розгляду справи у судовому засіданні не було встановлено, що відповідачу чинилися перешкоди належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, або, що відповідач не виконує батьківські обов`язки з поважних причин, тому з урахуванням інтересів дитини суд вважає, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, і погоджується з висновками органу опіки та піклування , психологічної експертизи про доцільність , позбавити відповідача батьківських прав. Відповідно до ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що апелянтом не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в Іллічівському міському суді зібрані чисельні, актуальні на час постановления рішення докази, які прямо об`єктивно відображають відношення батька до дитини, а саме небажання спілкуватися з сином та приймати участь у вихованні сина. При повторному розгляді справи судом першої інстанції були зібрані наступні докази актуальні на час розгляду справи довідки з навчальних закладів, в яких зазначається, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини , не цікавиться успіхами дитини, навчальні заклади не відвідує; докази сплати відповідачем аліментів у примусовому порядку; актуальні на час розгляду справи довідки від психолога , щодо психологічного стану дитини та його відношення до батька , яке ґрунтується на особистих переконаннях дитини (без зовнішнього впливу матері, або інших осіб); за клопотанням позивачки здійснено судом допит дитини у присутності психолога, під час якого дитина розповіла деталі спільного проживання з батьком. Дитина вказала на періодичний нетверезий стан батька, грубе поводження та застосування психологічного та фізичного насильства з боку батька до нього та його матері . Хлопчик зазначив, що захищав мати, коли батько в нетверезому стані виганяв їх з будинку. Всі ці дії відбувались на очах дитини. Хлопчик також вказав , що йому спокійніше разом з матір`ю. Після переїзду з дому батька він більш впевнений , мати його любить та захищає. Хлопчик не відчуває любові та турботи батька не бажає жодної взаємодії з ним;за клопотанням представника відповідача проведено судову психологічну експертизу , яка підтвердила факти неналежної поведінки відповідача під час проживання та спілкування з дитиною; надано обґрунтований висновок органу опіки щодо доцільність позбавлення батьківських прав відповідача. Судом першої інстанції в сукупності досліджено всі докази які містяться в матеріалах справи, яким надано належну оцінку з якою і погоджується апеляційний суд. Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Апелянт не спростував жодні з наведених головних підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог. Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 07 листопада 2024 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко