Постанова 4820 № 688/4533/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2024 року м. Хмельницький Справа № 688/4533/23 Провадження № 22-ц/4820/1904/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретарі судового засідання Шевчук Ю.Г., з участю представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2024 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ) про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. ОСОБА_3 зазначила, що 5 березня 2021 року ОСОБА_5 керуючи під час виконання трудових обов`язків належним ФОП ОСОБА_4 автобусом «VAN HOOL ALTANO TD921» реєстраційний номер НОМЕР_1 по автостраді А4, поблизу Центру обслуговування мандрівників у м. Кашице (Підкарпатське воєводство, Республіка Польща), не був уважним, вчинив небезпечний і недопустимий маневр правого повороту на швидкості, втратив контроль над транспортним засобом і з`їхав у кювет. Внаслідок інциденту пасажир автобуса ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та загинув на місці пригоди. Вироком Окружного суду у м. Пшемислі (Республіка Польща) від 22 липня 2022 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди та засуджено до 2 років 6 місяців позбавлення волі з забороною керувати транспортними засобами строком на 3 роки. У зв`язку зі смертю батька позивачка перенесла душевні страждання та нервові переживання, емоційний і психологічний стрес, відчувала біль втрати близької людини та страждала морально, що призвело до втрати її здоров`я та зміни способу її життя. Враховуючи глибину, характер і тривалість душевних страждань позивачки, їх вплив на майбутнє, розмір завданої їй моральної шкоди склав 700 000 грн. Оскільки позивачка має право на страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 18 000 грн, то решту відшкодування слід покласти на відповідача. За таких обставин ОСОБА_3 просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_4 на свою користь 682 000 грн моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 250 000 грн. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь держави 2 500 грн судового збору. Додатковим рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2024 року стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, в сумі 8 705 грн 31 коп. Суд керувався тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5 , який керував автобусом під час виконання трудових обов`язків і допустив порушення правил дорожнього руху, а ФОП ОСОБА_4 як власник автобуса застрахував свою цивільно-правову відповідальність у Приватному страховому товаристві «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПАТ «СК «УСГ»). Внаслідок інциденту пасажир автобуса ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та загинув на місці пригоди, у зв`язку з чим його дочці ОСОБА_3 завдано моральну шкоду. Однак, розмір відшкодування моральної шкоди, який не покривається страховою виплатою, слід визначити з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань позивачки, вимог розумності та справедливості в сумі 250 000 грн. Ухвалюючи додаткове рішення, суд виходив з того, що у зв`язку з розглядом справи ОСОБА_3 має понести обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 785 грн, які слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати основне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що вирок Окружного суду у м. Пшемислі (Республіка Польща) від 22 липня 2022 року про засудження ОСОБА_5 не визнаний в Україні у встановленому законом порядку. Відтак цей вирок не поширює свою законну силу на територію України та не є обов`язковим для суду про правові наслідки дій ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та дійшов передчасного висновку про часткову обґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу з порушенням встановленого судом апеляційної інстанції строку. Вказані причини пропуску цього строку (захворювання представника) не доведені. Відтак апеляційний суд відмовив ОСОБА_3 у продовженні процесуального строку та залишив указаний відзив на апеляційну скаргу без розгляду. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини ФОП ОСОБА_4 є володільцем автобуса «VAN HOOL ALTANO TD921» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був забезпечений у ПАТ «СК «УСГ» за міжнародним договором страхування «Зелена карта» №UA102/15816857 від 24 вересня 2020 року. ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4 , який здійснює підприємницьку діяльність з перевезення пасажирським наземним транспортом. ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_6 5 березня 2021 року близько 23 години 55 хвилин ОСОБА_5 , керуючи автобусом «VAN HOOL ALTANO TD921» реєстраційний номер НОМЕР_1 по автостраді А4, поблизу Центру обслуговування мандрівників у м. Кашице (Підкарпатське воєводство, Республіка Польща), не був уважним, вчинив небезпечний і недопустимий маневр правового повороту на швидкості, втратив контроль над транспортним засобом і з`їхав у кювет. Внаслідок інциденту пасажир автобуса ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та загинув на місці пригоди. Вироком Окружного суду у м. Пшемислі (Республіка Польща) від 22 липня 2022 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди та засуджено до 2 років 6 місяців позбавлення волі з забороною керувати транспортними засобами строком на 3 роки. 25 липня 2023 року ПАТ «СК «УСГ» виплатило ОСОБА_3 24 000 грн страхового відшкодування моральної шкоди. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. За змістом частини третьої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. В силу статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачами), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (стаття 1168 ЦК України). У частині першій статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів. Як встановлено у частині другій цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно з частиною першою статті 979 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Закон України від 1 липня 2004 року №1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-ІV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. У пункті 1.11 статті 1 Закону №1961-ІV визначено, що страховий сертифікат «Зелена картка» - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті. В силу статті 3 Закону №1961-ІV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону №1961-ІV). Із положень пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV слідує, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Як передбачено статтею 27 Закону №1961-ІV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (пункт 27.1). Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п. 27.3). Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. Суб`єктом відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із власником (володільцем) транспортного засобу. Працівник (службовець), здійснюючи свої трудові (службові) обов`язки, не виступає як окремий суб`єкт права, тому заподіяна ним шкода під час виконання цих обов`язків відшкодовується роботодавцем. Право на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у близьких родичів цієї особи, у тому числі дітей, незалежно від вини суб`єкта відшкодування цієї шкоди. У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов`язана з використанням транспортних засобів, зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди. Якщо деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. У разі виникнення дорожньо-транспортної пригоди з участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настала смерть потерпілого, страховик зобов`язаний відшкодувати чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) потерпілого рівними частинами моральну шкоду у розмірі 12 мінімальних заробітних плат на день настання страхового випадку. При цьому відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Обставини, які визнаються всіма учасниками справи, не підлягають доказуванню. Сторони визнали, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_5 , який керував належним ФОП ОСОБА_4 автобусом під час виконання своїх трудових обов`язків, у зв`язку з чим настала смерть ОСОБА_6 . Цивільно-правова відповідальність володільця автобуса «VAN HOOL ALTANO TD921» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ФОП ОСОБА_4 , була застрахована ПАТ «СК «УСГ», яке визнало дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком і виплатило позивачці страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 24 000 грн. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачці ОСОБА_3 як дочці загиблого ОСОБА_6 завдано моральну шкоду. Визначаючи розмір грошового відшкодування, суд першої інстанції врахував характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань потерпілого, вимоги розумності та справедливості. У зв`язку зі смертю батька позивачка перенесла душевні страждання та нервові переживання, емоційний і психологічний стрес, відчувала біль втрати близької людини та страждала морально, що призвело до втрати її здоров`я та зміни способу її життя. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір завданої ОСОБА_3 моральної шкоди не покривається страховою виплатою, а тому з ФОП ОСОБА_4 на користь позивачки слід присудити 250 000 грн моральної шкоди. Названа сума є належною компенсацією завданої ОСОБА_3 моральної шкоди, що сприятиме відновленню порушених прав останньої. ФОП ОСОБА_4 не спростував зазначені висновки суду першої інстанції. Водночас апеляційний суд погоджується з доводами ФОП ОСОБА_4 про те, що місцевий суд всупереч вимог чинного законодавства, у тому числі положень Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який підписаний сторонами 24 травня 1993 року, ратифікований Постановою Верховної Ради України №3941-ХІІ від 4 лютого 1994 року, набув чинності 14 серпня 1994 року, та частини шостої статті 82 ЦПК України, неправомірно послався на вирок Окружного суду у м. Пшемислі (Республіка Польща) від 22 липня 2022 року про засудження ОСОБА_5 , оскільки цей вирок не визнаний на території України в установленому порядку. Разом із тим, ця невідповідність не вплинула на правильність вирішення справи та не може бути підставою для скасування судового рішення.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм закону, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 8 листопада 2024 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Цідик А.Ю. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 30