Постанова Полтавський апеляційний суд № 530/72/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 530/72/23 Номер провадження 22-ц/814/2584/24Головуючий у 1-й інстанції Должко С.Р. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Панченка О.О., суддів: Пікуля В.П., Кузнєцової О.Ю. при секретарі Філоненко О.В. за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Христян Ольги Миколаївни на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 03.04.2024 року ухвалене у складі головуючого судді Должко С.Р., повний текст судового рішення складено 11.04.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Національний банк України про визнання неправомірними дії банку щодо списання коштів по неіснуючому кредитному договору. В С Т А Н О В И В : Зміст позовних вимог У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Національний банк України про визнання неправомірними дії банку щодо списання коштів по неіснуючому кредитному договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» має банківську картку за № НОМЕР_1 , на яку зараховувалась заробітна плата протягом 2022 року номер рахунку НОМЕР_2 . Зазначав, що в період з 21 червня по жовтень 2022 року без жодних повідомлень та письмової згоди позивача з картки № НОМЕР_1 , представниками банку АТ КБ «ПриватБанк» списано кошти в розмірі 8732,29 грн. Посилаючись на неправомірність дій представників банку, що порушують його конституційні права просив позовну заяву задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 03.04.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог: Національний банк України про визнання неправомірними дій банку щодо списання коштів по неіснуючому кредитному договору задоволено частково. Визнано дії АТ КБ «ПриватБанк» по списанню коштів заробітної плати з рахунку НОМЕР_2 картки № НОМЕР_5, громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 - незаконними. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване доведеністю позовних вимог в частині визнання дій банку по списанню коштів незаконними. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку в частині задоволених вимог оскаржила представник АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Христян О.М., яка посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду у відповідній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 25.02.2021 року позивач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, чим засвідчив, що підписанням цього документа на підставі ст. 634 ЦК України він приєднується до Умов та правил надання банківських послуг, а також зобов`язався виконувати умови договору. Зазначено, що сторони погодили умови та порядок повернення кредитних коштів в тому числі шляхом надання банку права здійснювати списання грошей у валюті кредитного ліміту з усіх рахунків клієнта, відкритих у банку на погашення заборгованості за кредитною карткою. У відзиві ОСОБА_1 , посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги банку відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 являється клієнтом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», має банківську картку за номером № НОМЕР_1 , на яку зараховувалась заробітна плата протягом 2022 року, номер рахунку НОМЕР_2. 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та отримав кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_4 В період з 21.06.2022 року по жовтень 2022 року з карти № НОМЕР_1 , АТ КБ«ПриватБанк» було списано кошти в розмірі 8732,29 грн. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ«ПриватБанк» для з`ясування обставин щодо списання коштів з його картки для заробітної плати, на що оператори банку надали пояснення, що списані кошти з картки № НОМЕР_1 , є не чим іншим, як погашення заборгованості по кредиту по карті Універсальна № НОМЕР_4 . Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Як передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1статті 55 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК України). Згідно зі статтею 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок регулюють Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон) та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 (надалі Інструкція). Так, пунктом 1.38 статті 1 Закону визначено, що договірне списання це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку; Відповідно до пункту 26.1 статті 26 Закону платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо) (пункт 26.2 статті 26 Закону). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. Згідно з пунктом 1.7 Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції). Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: - умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; - номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; - найменування отримувача; - номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; - перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі) (пункт 6.4 Інструкції). Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції). У заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 25.02.2021 року сторони погодили, якщо у клієнта повністю використаний кредитний ліміт та/або в разі виникнення у клієнта прострочених зобов`язань за договором, доручення клієнта про договірне списання за рахунок кредитного ліміту не застосовується, - крім погашення процентів в порядку та на умовах визначених абзацом другим п. 2.1.1.3.1, погашення кредиту та процентів здійснюється шляхом внесення Клієнтом коштів у готівковій або безготівковій формі і розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну карту, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту. При цьому, якщо до 25 числа (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, клієнт самостійно не здійснить платіж в готівковій або безготівковій формі у розмірі Мінімального платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, клієнт доручає банку при настанні термінів платежів здійснювати списання грошей у валюті кредитного ліміту з усіх рахунків клієнта відкритих в банку, та рахунків, що будуть відкриті клієнтом банку в майбутньому, в розмірі заборгованості, яка підлягає сплаті банку за цим договором (здійснювати договірне списання). В період з 21.06.2022 року по жовтень 2022 року з карти № НОМЕР_1 , АТ КБ«ПриватБанк» було списано кошти в розмірі 8732,29 грн. Проте, АТ КБ «ПриватБанк» списуючи вказані суми не надав суду першої та апеляційної інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором за вказаний період, з якого б вбачалося, що грошові кошти у вказаному розмірі становлять мінімальний платіж, який зобов`язаний був сплатити ОСОБА_1 за кредитним договором, що унеможливлює суд переконатися у законності вказаних дій банку. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Частинами першою, другою та четвертою ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються і приписи частини першої ст. 316 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 1 протоколу № 1 Конвенції прав людини та основоположних свобод передбачено, що: «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права». Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.2007 по справі «Воловік проти України» (п. 67) зазначив, що поняття «власність», яке передбачене першою частиною статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, певні інші права та інтереси, які становлять майно (наприклад заборгованість), можуть також розглядатись як «право на власність» та відповідно як «власність» для цілей цієї статті (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia ), [GC], N 44912/98, п. 52, ECHR 2004-IX, та рішення "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і Стратіс Андреадіс проти Греції" (Stran Greek Refineries and Stratis Anreadis v. Greece), від 9 грудня 1994 року, Серія А, № 301-B, ст. 84, п. 59). Таким чином, право ОСОБА_1 щодо вільного володіння належним йому майном є порушеним, оскільки банком не доведено, що списання сум з заробітної плати позивача та їх періодичність (з 21.06.2022 року по жовтень 2022) відповідає умовам кредитного договору та погоджено з ОСОБА_1 . Враховуючи вищевказані обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконними дій банку щодо списання коштів з заробітної плати яка нараховувалася на поточний рахунок Криштопи в АТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості є обґрунтованими. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника АТ КБ "ПриватБанк" - адвоката Христян Ольги Миколаївни залишити без задоволення Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року. Головуючий О.О.Панченко Судді О.Ю.Кузнєцова В.П. Пікуль