Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1489/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1489/24 пров. № А/857/11428/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Носа С.П.; суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.; розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 460/1489/24 (суддя Гресько О.Р., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: 12 лютого 2024 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки (далі відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №024593 від 06.02.2024 про застосування адміністративного-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.02.2024 №024593 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржла Державна служба України з безпеки на транспорті, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі, в оригіналі, а не у вигляді копії, оскільки до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу. Таким чином, витяг з дозволу є "іншим документом, передбаченим законодавством", оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно - правовим актом та саме у оригіналі, а не у вигляді копії, як це було зроблено позивачем. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як встановлено судом першої інстанції, позивач є суб`єктом господарювання, який діє на підставі ліцензії серія АГ 592507 від 06.12.2011 та має право на надання послуг з перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування. Дозвіл на перевезення виданий Державною службою України з безпеки на транспорті серія ЄС №00002, термін дії з 22 січня 2022 року по 21 січня 2023 року, назва маршруту Рівне-Вінниця, номер рейсів 457/458. На підставі направлення на перевірку від 05.01.2024 № 002437 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 12.01.2024 № АР001027, в якому зафіксовано, що позивач за допомогою водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки «СТРИЙ-АВТО», номерний знак НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів на автомобільному маршруті міжміського перевезення «Рівне-Вінниця» за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: відсутній витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування «Рівне-Вінниця», чим допустив порушення вимог статей 34, 39 зазначеного Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту від 18.02.1997 № 176, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 06.02.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №024593, якою за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», з позивача стягнуто штраф в сумі 17000,00 грн. Не погоджуючись із постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 024593 від 06 лютого 2024 року та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. асади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. У статті 1 вказаного Закону надано визначення наступним термінам: дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - документ, який надає право на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). У відповідності до статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Згідно частин першої-другої статті 39 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України. Вказаними нормами чітко визначено обов`язок наявності у автомобільних перевізників необхідних документів для здійснення регулярних пасажирських перевезень. У свою чергу, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-ІІІ накладається штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено у абзаці третьому частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ. При цьому, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567). У відповідності до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Згідно з абзацом 3 пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. Пунктом 21 Порядку №1567 закріплено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). Підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стала відсутність (ненадання) під час перевірки водієм оригіналу витягу з дозволу на перевезення, передбаченого статті 39 Закону №2344-ІІІ за маршрутом «Рівне-Вінниця». До матеріалів справи позивачем додано копії дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серія ЄС №000002, виданого Державною службою України з безпеки на транспорті та витягу з дозволу серії ЛТБ № 000003. Відповідно, вказаний дозвіл на здійснення перевезень ЄС №000002, виданий Державною службою України з безпеки на транспорті та має термін дії з 22.01.2022 -21.01.2027. Так, процедура видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути) (далі - міжміські та приміські маршрути), крім автобусного маршруту загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль», організатором пасажирських перевезень на якому є Київська міська державна адміністрація закріплена Порядком видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 № 279 (далі - Порядок № 279). У силу вимог пункту 2.3 Порядку №279 дозвіл на перевезення видається, зокрема, на п`ять років - у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності рухомого складу, запропонованого автомобільним перевізником, якого визнано переможцем, умовам конкурсу та у випадку, передбаченому підпунктом «б» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності умов обслуговування, запропонованих автомобільним перевізником, який посів друге місце, умовам конкурсу. У відповідності до пункту 3.3 Порядку №279 до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу. Згідно з пунктом 3.6 Порядку №279 до витягу з дозволу на перевезення, зокрема, вносяться назва маршруту та термін дії дозволу на перевезення. Пунктом 30 Постанови Кабінету Міністрів України №176 від 18.02.1997 Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі Правила №176) закріплено, що перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі. Судом першої інстанції встановлено, що при проведенні перевірки водієм позивача надавались документи на право здійснення пасажирських перевезень. Під час здійснення перевірки водій транспортного засобу, надав інспектору на перевірку документи, що передбачені статтею 39 Закону № 2344-ІІІ, зокрема копію витягу з дозволу на перевезення, що відповідачем не заперечується. При цьому, пункт 30 Правил № 176 передбачено, що витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі. Проаналізувавши наведені вище норми транспортного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що зазначеними нормами не встановлено вимоги, щодо зберігання оригіналу такого документа в транспортному засобі. Сам відповідач та апелянт зазначають, що водій не надав на перевірку оригінал витягу з дозволу, проте не надав доказів того, що Законом № 2344-III чи іншим законодавчим актом зобов`язано водія автобуса мати оригінал витягу із дозволу. Врахувавши зазначені вище обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанці про те, що інспектори Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на час проведення перевірки транспортного засобу позивача прийшли до помилкових висновків, щодо відсутності витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування та відповідно посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті безпідставно винесено оскаржувану постанову, яка підлягає скасуванню. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 460/1489/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин