Постанова 4851 № 953/4281/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2024 р.Справа № 953/4281/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. представника позивача Манька О. М. представника відповідача Мостової К. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Кононенко Т.О., м. Харків, повний текст складено 08.07.24 у справі № 953/4281/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №744549 від 10.05.2024. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції проігнорував позиції Верховного Суду та не надав правового аналізу порушенням проведення розгляду адміністративної справи інспектором. Недотримання особою, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення порядку її розгляду, є самостійною підставою для визнання протиправною відповідної постанови та скасування її у судовому порядку. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №744549 від 10 травня 2024 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень за те, що він 10.05.2024 о 21:15 на автодорозі зі сполученням Нова Водолага - смт Бірки на під`їзді до смт Бірки керував автомобілем "Mersedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_1 , з неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби, чим порушив п.2.9в ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Скориставшись правом на оскарження постанови серії БАД №744549 від 10 травня 2024 року у судовому порядку, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позивача стосовно недотримання відповідачем норм КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, а тому дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами КУпАП. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За приписами пункту 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі також - Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). Згідно з п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про дорожній рух» технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам,як зокрема, кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу (п. 31.4.3 а ПДР України). Пунктом 5.1 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» визначено, що технічний стан колісного транспортного засобу повинен відповідати вимогам законодавства, чинних нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху й охорони навколишнього середовища та вимогам підприємства-виробника. Згідно з п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 та таблиці 1 до нього, - ліхтар освітлення номерного знаку має бути білого кольору, у кількості не менше ніж 1 (один) та обов`язково для всіх категорій транспортних засобів. Відповідно до п. 6.1.7.1 ДСТУ 3649:2010 ліхтар освітлення заднього номерного знака має вмикатися одночасно з габаритними вогнями та надійно освітлювати поверхню номерного знака. За приписами ч. 1 статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. За приписами статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. З дослідженого судом відеозапису вбачається, що позивач керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, зокрема, за керування транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком в темну пору доби. Надалі працівники поліції повідомили водію ОСОБА_1 причину зупинки та суть скоєного ним адміністративного правопорушення. Останній в ході розмови з екіпажем патрульної поліції не заперечував факт відсутності освітлення задніх номерів його автомобілю, а лише зазначив, що при виїзді номерний знак освітлювався. Також із вказаного відеозапису вбачається, що інспектором патрульної поліції роз`яснені права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на захист, порядок та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Щодо відхилення клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з пізньою годиною, та ненадання можливості скористатися правовою допомогою адвоката під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає, що як підтверджується матеріалами справи, позивач усно просив під час розгляду справи просив надати можливість скористатися правовою допомогою адвоката. Так, з відеозапису вбачається, що позивачу працівники поліції надали можливість зателефонувати адвокату та чекали приїзд останнього годину. Після годинного очікування на приїзд адвоката позивач здійснив останній дзвінок адвокату, що зафіксовано на відеозаписі з назвою «_1014014 559- 1140510222421 0031», а саме о 22.28 годині, та в подальшому пояснив те, що адвокат не встигає приїхати у зв`язку з комендантською годиною та просить перенести розгляд справи, у зв`язку з чим написав письмове клопотання про перенесення розгляду справи. Отже, під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивачем заявлялося відповідне клопотання, яке фактично інспектором поліції задоволене, проте оскаржувану постанову відповідачем винесено за відсутності адвоката позивача. Такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, а отже порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень». Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Колегія суддів зазначає, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Такі висновки узгоджується з правовими позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17. Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування. Вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями норм КУпАП та ч.2 ст.2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню. Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 640/16220/16-а. Водночас, оскільки відповідачем не в повній мірі дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, що призвело до порушень прав позивача, викладених у ст. 268 КУпАП, колегія суддів дійшла висновку, що справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, слід надіслати на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Харківській області. В ході нового адміністративного провадження відповідачу слід виконати вимоги статті 268, 279 КУпАП та розглянути справ про адміністративне правопорушення з дотриманням відповідної процедури, визначеної приписами КУпАП, зокрема щодо участі адвоката. Суд не встановлює інші фактичні обставини та не надає оцінку наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП, оскільки така оцінка первинно має бути надана суб`єктом притягнення та накладення адміністративного стягнення в межах належної адміністративної процедури, що визначена ст. ст. 268, 279 КУпАП. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції не вирішує питання закриття провадження у справі. Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач при зверненні з позовною заявою сплатив судовий збір у сумі 605,60 грн, при подачі апеляційної скарги - 908,40 грн. Колегія суддів, виходячи з того, що Другим апеляційним адміністративним судом скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, враховуючи, що задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів позивача, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, уважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області витрати зі сплати судового збору у сумі 1514,00 грн (605,60 грн + 908,40 грн). Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України). Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, до позовної заяви таких доказів позивачем також не надано, підстави щодо проведення розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу відсутні. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08.07.2024 у справі № 953/4281/24 скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 744549 від 10.05.2024. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, надіслати на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Харківській області. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк