Постанова 4872 № 915/1110/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1110/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богацької Н.С. суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рудік Олени Дмитрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024, ухвалене суддею Ковалем С.М., м. Миколаїв у справі № 915/1110/23 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Рудік Олени Дмитрівни про: стягнення 105 388,83 грн, ВСТАНОВИВ: У липні 2023 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі Банк, АТ «Акцент-Банк») звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Рудік Олени Дмитрівни (далі ФОП Рудік О.Д.), в якому просило суд стягнути з останньої у загальному розмірі 105388,83 грн заборгованості, яка складається з 75785,66 грн заборгованості за кредитом, 17803,20 грн - за процентами та 11799,97 грн - за винагородою банка. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачкою прийнятих на себе зобов`язань за укладеним з Банком кредитним договором від 02.03.2021 № 20.74.0000000144 (далі договір) в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та винагороди за кредитне обслуговування. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 у справі № 915/1110/23 позов АТ «Акцент-Банк» задоволено повністю, стягнуто з ФОП Рудік О.Д. на його користь загалом 105388,83 грн, а також 2684 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову. Не погодившись з рішенням суду, ФОП Рудік О.Д. подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідачка посилається на те, що наданий Банком розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не підтверджує розмір заборгованості, а є лише односторонньою калькуляцією позивача, відповідно, не може підтверджувати виконання, або невиконання відповідачкою умов кредитного договору. Також скаржник зазначає, що в порушення п. 2.3.2. кредитного договору, Банк не направляв, а Позивачка не отримувала жодних письмових повідомлень щодо зміни строку повернення кредиту, а також щодо зміни процентної ставки за кредитом. Здійснивши власний розрахунок заборгованості, відповідачка зазначає, що загальна заборгованість за кредитом складає лише 60532,64 грн, яка складається з 51114,91 грн заборгованості за тілом кредиту, 5097,73 грн - за відсотками та 4320 грн - за комісією. Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи № 915/1110/23, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Миколаївської області. 30.07.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції. У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 прийнято справу № 915/1110/23 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., апеляційну скаргу ФОП Рудік О.Д. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 залишено без руху та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. 19.08.2024 від ФОП Рудік О.Д. надійшли пояснення та заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 за апеляційною скаргою ФОП Рудік О.Д. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 у справі № 915/1110/23 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк до 13.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. 16.09.2024 від ФОП Рудік О.Д. надійшла заява про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (вх.№ 3504/24), 16.09.2024 від ФОП Рудік О.Д. надійшло клопотання (вх. № 2729/24) про приєднання до матеріалів цієї справи доказів, а саме: меморіальних ордерів від 01.04.2021 на суму 4570 грн, від 30.04.2021 на суму 4570 грн, від 02.06.2021 на суму 4600 грн, від 02.07.2021 на суму 4570 грн, від 02.08.2021 на суму 4570 грн, від 02.09.2021 на суму 4570 грн, від 01.10.2021 на суму 4600 грн, від 02.11.2021 на суму 4570 грн, від 02.12.2021 на суму 4600 грн, від 31.12.2021 на суму 4600 грн, від 02.02.2022 на суму 4570 грн. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відмовлено у задоволенні заяви про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (від 16.09.2024 за вх. № 3504/24). Підстави відмови викладені в ухвалі суду від 23.09.2024. 27.09.2024 від АТ «Акцент-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило. Розглянувши клопотання відповідачки про приєднання до матеріалів цієї справи доказів (від 16.09.2024 вх. № 2729/24), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 ст. 80 ГПК України). Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України). Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України. Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд Господарським судом Миколаївської області цієї справи. Зокрема, як вбачається з матеріалів цієї справи, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.07.2023 позовну заяву АТ «Акцент-Банк» прийнято до розгляду, викрито провадження у даній справі та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали. Вищевказана ухвала суду 20.07.2023 була надіслана на адресу ФОП Рудік О.Д. ( АДРЕСА_1 ) та вручена останній 07.08.2023, про що свідчить наявне в матеріалах цієї справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.42). Отже судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачки про відкриття провадження у справі, про можливість вчинення відповідних процесуальних дій, надано можливість викласти свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Водночас, відповідачка відзив на позовну заяву, до якого і мали б бути додані відповідні докази, не подала, жодних заперечень проти позову не висловила. Крім того, відповідачка в суді першої інстанції жодного разу не повідомляла суд ні про існування у неї цих доказів, ні про причини, з яких ці докази не можуть бути подані у зазначений строк. Більш того, заявляючи клопотання про приєднання до матеріалів цієї справи доказів на стадії перегляду справи в апеляційному порядку, відповідачкою взагалі необґрунтовано неможливість неподання цих доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Колегія суддів зауважує, що наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів. Така правова

позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603. Отже неподання відповідних доказів в суд першої інстанції залежало виключно від суб`єктивної поведінки самої відповідачки, яка несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, і оскільки нею необґрунтовано неможливість неподання цих доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції, не наведено ні «винятковість випадку», ні «причин, що об`єктивно не залежали від неї», колегія суддів не приймає надані відповідачкою до клопотання (від 16.09.2024 вх. № 2729/24) докази. Щодо відзиву АТ «Акцент-Банк» на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Як вже зазначалось раніше, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 про відкриття апеляційного провадження у даній справі, позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 13.09.2024. Вищевказана ухвала була доставлена до електронного кабінету позивача 04.09.2024, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа, складена секретарем судового засідання. Водночас, відзив на апеляційну скаргу поданий позивачем лише 23.09.2023 (як вбачається з кур`єрської накладної), тобто з пропуском строку, встановленого в ухвалі суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження (до 13.09.2024). Частинами 1, 4 ст. 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Проте, жодного клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку разом з відзивом позивачем не заявлено. Колегія суддів зауважує, що принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне подання позивачем відзиву також залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого позивача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, у зв`язку з чим, колегія суддів залишає наданий відповідачем відзиву без розгляду в порядку ст. 119 ГПК України. Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.03.2021 між Банком та ФОП Рудік О.Д. (Позичальник) укладено кредитний договір № 20.74.0000000144, за умовами якого Банк зобов`язався за наявності вільних грошових коштів надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені договором терміни (п. 1.1 кредитного договору). Так, сторонами погоджено надання Позичальнику строкового кредиту з лімітом 100000 грн на фінансування поточної діяльності (п.п. А1-А2 кредитного договору). У відповідності до п. А3 кредитного договору термін повернення кредиту - 01.03.2024; Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (Додаток № 1 цього договору). Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін погашення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 01.03.2024. Пунктами 2.2.2 - 2.2.3 договору передбачені обов`язки Позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору та повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору. Так, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, Позичальник сплачує проценти у розмірі, передбаченому п. А6 цього договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки. Відповідно до ст. 212 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов цього договору, встановленого п. А.3 цього договору). Сплата процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 4.1-4.2 договору, здійснюється згідно п. А8 договору (пункти 4.1-4.3 кредитного договору). Пунктами А6, А10 кредитного договору передбачено, що: 1) за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних; 2) Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів; сплата винагороди здійснюється у гривні; розрахунок здійснюється щоденно; нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. У період дії цього договору Позичальник зобов`язується щомісячно направляти на поточний рахунок у Банку, обсяг надходження від господарської діяльності, що становить не менше потроєної суми щомісячного внеску по кредиту, наведеного в графіку погашення (Додаток № 1 до договору) (п. 2.2.13 кредитного договору). Крім того, згідно з п. А7 кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А3 цього договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. Сторонами погоджено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, у частині п. 4.4 договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, а в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункти 6.1-6.2 кредитного договору). У Додатку від 02.03.2021 № 1 до кредитного договору (далі Додаток № 1) сторонами погоджено графік погашення, що складається з графіків погашення: кредиту, відсотків та комісії. Відповідно до Додатку № 1 погашення (кредит, проценти та комісійні винагороди) мало відбутися у період 02.04.2021-01.03.2024. На виконання умов договору Банком 02.03.2021 перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 100000 грн, що підтверджується наданою Банком копією меморіального ордера від 02.03.2021 № TR.16967676.24622.70198 та не заперечується учасниками цієї справи. В матеріалах цієї справи містяться: виписка по особовому рахунку Рудік О.Д. (а.с.17) та розрахунки заборгованості за договором (а.с.13, 15-16). Також в матеріалах цієї справи міститься Вимога АТ «Акцент-Банк» від 14.04.2023 адресована ФОП Рудік О.Д., в якій Банк просив достроково погасити всю поточну заборгованість за кредитом, а також докази направлення цієї вимоги на адресу ФОП Рудік О.Д. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України). Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та па умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ст. 1050 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а тому, підписавши договір та отримавши позику, відповідачка прийняла на себе зобов`язання повернути позикодавцеві позику, а також сплатити позикодавцю проценти та комісію. Як вже зазначалось, на підтвердження своїх доводів та вимог, зокрема, про наявність у відповідачки заборгованості, Банком надано суду виписку по особовому рахунку Рудік О.Д. (а.с.17) та розрахунок заборгованості за договором (а.с.13, 15-16). З виписки по особовому рахунку ФОП Рудік О.Д. за період з 01.04.2021 по 03.07.2022 (а.с.17) вбачається, що ФОП Рудік О.Д. здійснено лише часткове погашення заборгованості по кредитному договору, а саме: 01.04.2021 сплачено 4570 грн, 30.04.2021 сплачено 4570 грн, 02.06.2021 сплачено 4600 грн, 02.07.2021 сплачено 4570 грн, 02.08.2021 сплачено 4570 грн, 02.09.2021 сплачено 4570 грн, 01.10.2021 сплачено 4600 грн, 02.11.2021 сплачено 4570 грн, 02.12.2021 сплачено 4600 грн, 31.12.2021 сплачено 4600 грн та 02.02.2022 сплачено 4570 грн. За розрахунками позивача (а.с.13, 15-16), заборгованість ФОП Рудік О.Д. перед Банком становить: 75785,66 грн за тілом кредиту, 17803,20 грн за процентами та 11799,97 грн - за винагородою (комісією). Проаналізувавши розрахунок зазначеної заборгованості, співставивши його дані з даними, наведеними у виписці по особовому рахунку, колегією суддів встановлено, що він (розрахунок) є арифметично вірним та правильним. В свою чергу відповідачкою жодним чином не спростовано ні факт наявності в ней заборгованості перед Банком, ні її розмір, адже в апеляційній скарзі відповідачка хоча і зазначає про здійснення власного розрахунку, проте не надає його до апеляційної скарги. Не містить відповідного контррозрахунку і мотивувальна частина апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи та аргументи Банку, викладені у позовній заяві, щодо наявності у неї заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією. Щодо доводів скаржника про те, що в порушення п. 2.3.2. кредитного договору, Банк не направляв, а Позивачка не отримувала жодних письмових повідомлень, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). «Користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). При цьому, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України (постанова Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 911/3728/20). Враховуючи вищевикладене, аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, судова колегія приходить до висновку, що сторони узгодили між собою порядок зміни істотної умови договору - строку повернення позичальником кредитних коштів, який фактично регламентує по-перше: право банку вимагати дострокового погашення кредитних зобов`язань, а по-друге: передумови для такої зміни строку погашення, пов`язані з обов`язком банку направити позичальнику відповідне повідомлення. Іншими словами, сторони договору не визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а визнали саме направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, з огляду на що, така зміна умов договору не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту без направлення боржнику відповідного повідомлення. У даному випадку вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом є не просто звичайними заходами досудового врегулювання спору, додержання яких є неообов`язковими для сторін до звернення до суду, а є умовами укладеного договору, відповідно до яких у сторін виникають інші зобов`язання з іншими строками виконання та наслідками, і недоведеність позивачем дотримання ним таких умов договору є підставою для відмови у його позовних вимогах. Колегія суддів зауважує, що в матеріалах цієї справи наявна Вимога АТ «Акцент-Банк» від 14.04.2023, адресована ФОП Рудік О.Д., в якій Банк, посилаючись на неналежне виконання умов кредитного договору, просив Позичальника достроково погасити всю поточну заборгованість за кредитом (а.с.11). При цьому, матеріали цієї справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт направлення цієї вимоги на адресу ФОП Рудік О.Д., а саме: опис вкладення у цінний лист за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22), зі штампом оператора поштового зв`язку; фіскальний чек від 14.04.2023 (а.с.23); список згрупованих поштових відправлень, під номер 20 якого Рудік О.Д. (а.с.22 за зворотній сторінці). Доводи скаржника про те, що вона не отримувала таку вимогу колегією суддів не приймаються, оскільки направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, адже отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20). Таким чином, колегія суддів зазначає, що за кредитним договором настав термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязі, оскільки Банком дотримано установлений договором порядок дострокового повернення коштів. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 у справі № 915/1110/23 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни. Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рудік Олени Дмитрівни залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 у справі № 915/1110/23 - без змін. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя Н.С. Богацька Судді Г.І. Діброва Н.М. Принцевська