Постанова Миколаївський апеляційний суд № 488/891/23

01.11.24 33/812/518/24 Єдиний унікальний номер судової справи: 488/891/23 Номер провадження: 33/812/518/24 Головуючий суддя апеляційного суду Крамаренко Т.В. Категорія: ч.3 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 листопада 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання - ОСОБА_1 , за участю: захисника - адвоката Сакуна В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича на постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2024 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років з конфіскацією транспортного засобу Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є у його приватній власності, в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 414057 від 01 квітня 2023 року, ОСОБА_2 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Миколаєві по проспекту Богоявленському, 558 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме почервоніння очей, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.3 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_2 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню (постанова Димитрівського міського суду Донецької області від 01 березня 2023 року, постанова Димитрівського міського суду Донецької області від 06 липня 2022 року). Постановою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років з конфіскацією транспортного засобу Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності. Не погодившись із зазначеною постановою суду, 09 жовтня 2024 року захисник ОСОБА_2 - адвокат Сакун В.А. подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та на підставі хибних висновків, проси її скасувати. В апеляційній скарзі, адвокат Сакун В.А. зазначає, що з відеозапису на боді-камері поліцейського, що робив зйомку, дуже детально видно, що якийсь чоловік у чорному одязі, який підійшов до ОСОБА_2 разом з поліцейськими, сказав спочатку йому проїжджати, жодного порушення з боку ОСОБА_2 вчинено не було. На питання цього чоловіка чи поїде водій на експертизу, жодної відмови не було почуто. Після чого, цей чоловік сказав ОСОБА_2 відмовитись від проходження огляду на камеру. У зв`язку з чим, на думку адвоката Бутенко С.О. діяв під впливом осіб, що знаходились разом з поліцейськими, був введений в оману. Також на думку захисника, чоловік, який здійснював тиск на ОСОБА_2 та поліцейські працювали разом. Захисник ОСОБА_3 в апеляційній сказі вказує на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Зауважує, що ОСОБА_2 не порушував вимоги п. 2.5 ПДР України, оскільки йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння працівниками патрульної поліції, що суперечить п. 2.5 ПДР України. Крім того, звертає увагу на те, що жодних свідків судом допитані не було. Також, захисник просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 не знав, ані про постанову суду, ані про існування штрафу, а тому не міг жодним чином захистити свої права. Між тим, адвокат звертає увагу на те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, постійно зайнятим в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. До того ж, місцем його реєстрації є с. Воздвиженка, Донецької області, яка входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. При цьому, відділення Укрпошти вже понад два роки не працюють. Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення адвоката Сакуна С.А., апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції 28 березня 2024 року. 29 березня 2024 року, згідно супровідного листа суду № 488/891/23 копію постанови було направлено на поштову адресу ОСОБА_2 , однак поштове відправлення було повернуто на адресу суду з приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 в судовому засіданні 28 березня 2024 року присутній не був. При цьому, судом першої інстанції одинадцять разів було відкладено розгляд справи, однак поштові відправлення, надіслані судом на адресу реєстрації ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , були повернуті на адресу суду як не вручені з приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За такого, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови поважними та поновити вказаний строк. Враховуючи викладене, та з точки зору дотримання права на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції Українита ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції ОСОБА_2 був пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Також судом апеляційної інстанції про час та місце розгляду даної справи належним чином був повідомлений прокурор Миколаївської обласної прокуратури. Вивчивши матеріали справи, вислухавши захисника ОСОБА_2 - адвоката Сакуна В.А., перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно вимог ч.3 ст. 130 КУпАП, дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За такого, ОСОБА_2 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Судом встановлено, що 01 квітня 2024 року водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Миколаєві по проспекту Богоявленському, 558 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме почервоніння очей, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України (п.2.5 ПДР України). Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 414057 водієм ОСОБА_2 підписано без зауважень та доповнень (а.с.1). Згідно довідки УПП в Миколаївській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , упродовж року піддавався адміністративному стягненню за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, а саме: 06 липня 2022 року згідно постанови Димитрівського міського суду Донецької області (справа № 226/582/22) та 01 березня 2023 року згідно постанови Димитрівського міського суду Донецької області (справа № 226/744/22) (а.с.12). За такого, дії ОСОБА_2 за порушення вимог п.2.5 ПДР України поліцейським кваліфіковано за ч.3 ст. 130 КУпАП. З відеозапису, що наявний в матеріалах справи на CD диску вбачається, що працівниками поліції на блок посту був зупинений автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . У зв`язку з наявними у водія ознаками наркотичного сп`яніння, йому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі на стан наркотичного спяніння, на що водій відмовився (а.с.3). Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Так, винуватість водія ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП підтверджується даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 414057 від 01 квітня 2023 року (а.с.1); - у відеозаписі, що містяться на диску, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення ( а.с.3); - в направленні на огляд на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 2); - в довідці УПП в Миколаївській області від 27 квітня 2023 року (а.с.12). Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 414057 від 01 квітня 2023 та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року. На вимогу працівників поліції ОСОБА_2 мав беззастережно виконати їх законну вимогу щодо огляду на стан сп`яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп`яніння. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність наявності в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП і такий висновок ґрунтується на наявних у справі доказах. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на ім`я ОСОБА_2 до медичного закладу є безпідставним, оскільки таке направлення наявне в матеріалах справи ( а.с.2). Суд оцінює критично твердження адвоката Сакуна В.А. про чоловіка у чорному одязі, який разом з працівниками поліції чинив психологічний тиск на ОСОБА_2 , оскільки з наявного в матеріалах справи відеозапису це не вбачається, а крім того, маючи право на оскарження дій працівників поліції, ОСОБА_2 їх в установленому порядку не оскаржив, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відомостей щодо оскарження дій працівників поліції та результатів такого оскарження. Також не заслуговують на увагу суду, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не порушував вимоги п. 2.5 ПДР України з огляду на встановлені судом обставини справи. Крім того, суд вважає безпідставними посилання адвоката Сакуна В.А. на те, що судом першої інстанції не були допитані свідки, з огляду на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 414057 вони не зазначені. А крім того, у відповідності до вимог ч.2 ст. 266 КУпАП, свідки залучаються працівниками поліції у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Між тим, в даному випадку, працівниками поліції здійснювалась відеофіксація події, а тому були відсутні підстави для залучення свідків. За такого, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія ОСОБА_2 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові та були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_2 з наведенням обґрунтованих мотивів. Згідно довідки УПП в Миколаївській області від 03 квітня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_2 від 19 липня 2001 року. (а.с.4). Також, відповідно до довідки УПП в Миколаївській області від 03 квітня 2023 року, на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований транспортний засіб « Daewoo-FSO Lanos TF69Y», номерний знак НОМЕР_1 (а.с.5). Як вбачається, з довідки УПП в Миколаївській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , упродовж року піддавався адміністративному стягненню за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, а саме: 06 липня 2022 року згідно постанови Димитрівського міського суду Донецької області (справа № 226/582/22) та 01 березня 2023 року згідно постанови Димитрівського міського суду Донецької області (справа № 226/744/22) (а.с.12). За такого, обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років з конфіскацією транспортного засобу Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є у приватній власності ОСОБА_2 відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП та санкції ч.3 ст.130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП. Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Клопотання захисника ОСОБА_2 адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича - задовольнити. Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича - залишити без задоволення. Постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2024 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років з конфіскацією транспортного засобу Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є у його приватній власності - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Крамаренко Т.В.