Постанова 4814 № 525/1143/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 525/1143/21 Номер провадження 22-ц/814/2657/24Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю.І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Одринської Т.В., Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П., за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О., представника стягувача адвоката Павлюка І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві апеляційну скаргу представника Миргородського відділу Державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Міщанин Тетяни Миколаївни на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06 травня 2024 року,за поданням начальника Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенка Р.В. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики УСТАНОВИВ: У квітні 2024 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшло подання начальника Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенка Р.В. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано за останнім у встановленому законом порядку, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в буд А-8-9, 2-х кімнатна, житловою площею - 32,6 кв. м, загальною площею - 71,1 кв. м. Подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні державного виконавця знаходиться зведене виконавче провадження АСВП 71557399 з примусового виконання виконавчих листів № 2/525/53/2022, виданих 20.03.2023 Великобагачанським районним судом Полтавської області, про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 62 614,55 дол США та судового збору на користь держави у сумі 9 925,86 грн. 12.04.2023 відкрито виконавчі провадження, які направлено за вихідними № № 17716, 17717 сторонам до відома та виконання на адреси, зазначені у виконавчих документах. В ході виконання рахунків в установах банку та рухомого майна за боржником не виявлено; станом на 19.04.2024 у боржника відсутні кошти на рахунках в установах банку. Звернути стягнення на належний боржнику будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , не можливо, оскільки будинок перебуває в податковій заставі. Виїздом виконавця за адресою боржника виявити місце перебування останнього встановити не вдалося; майна, належного боржнику за вказаною адресою, виконавцем не виявлено. Разом із тим, встановлено, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 31.05.2007 між боржником та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір та договір іпотеки, предметом якого згідно є квартира в будинку АДРЕСА_3 . Державним виконавцем було встановлено, що в провадженні Полтавського апеляційного суду перебувала цивільна справа № 552/6858/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, та постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 залишено без змін рішення Київського районного суду м. Полтави від 03.08.2017, яким позов ОСОБА_2 задоволено: визнано припиненим кредитний договір № PLV0GK00000053 від 31 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; визнано припиненим договір іпотеки від 31 травня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. за реєстраційним № 4676 у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором від 31.07.2015. Приватним нотаріусом Карнарук Н.В. на запит державного виконавця було надано копію договору купівлі-продажу від 31.05.2007, згідно з яким та доданої до нього заяви продавця ОСОБА_3 підтверджено факт переходу права власності до ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру. Проте, боржник реєстрацію права власності на вказщану квартиру в установленому законом порядку не здійснив. На запит державного виконавця до ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» установлено, що станом на 31.12.2012 відомості про належність ОСОБА_2 нерухомого майна відсутні. Згідно з відповіддю Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради відомості про зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 осіб відсутні. З метою забезпечення виконання рішення суду у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем 17.04.2024 накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене, начальник відділу ДВС просив надати дозвіл на звернення стягнення на вказану квартиру, право власності на яку не зареєстровано за ОСОБА_2 в установленому законом порядку, шляхом його реалізації у передбаченому законом порядку. Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06 травня 2024 року у задоволенні подання начальника Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенка Р.В. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні подання, місцевий суд виходив з того, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.04.2024 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , вже зареєстровано за іншою особою та належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 . Вказану ухвалу оскаржено представником Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Міщанін Т.М. В апеляційній скарзі представник виконавчої служби прохав ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким подання задовольнити та надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано за ним у встановленому законом порядку, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (в буд А-8-9, 2-х кімнатна, житловою площею 32,6 кв. м, загальною площею 71,1 кв. м). В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підставою відмови у задоволенні подання стало те, що вказана квартира значиться зареєстрованою за гр. ОСОБА_3 , що, на думку скаржника, не є підставою для відмови у задоволенні подання, оскільки наданими виконавцем доказами, зокрема, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, постановою Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 552/6858/15-ц, а також договором купівлі-продажу від 31.05.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підтверджується належність боржнику ОСОБА_2 квартири за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку він не зареєстрував у передбаченому законом порядку, тобто боржник свідомо приховує належне йому майно. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Порядок звернення стягнення на нерухоме майно боржника визначено статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення, зокрема, на об`єкти нерухомого майна, здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник. Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення, зокрема, на об`єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Згідно з абз. 3 ч. 4 вказаної статті Закону у разі якщо право власності боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця. Отже, питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, стосується тих випадків, коли боржник фактично є власником майна, володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку. (див. п. 119 постанови Верховного Суду від 20.09.2024 у справі № 754/517/15-ц). Вказане питання суд розглядає лише за участю виконавця. З постанови про об`єднання виконавчих проваджень від 12.04.2023 (а.с. 6 т. 2) та облікової картки зведеного виконавчого провадження (а.с. 5 т. 2) вбачається, що в провадженні Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження АСПВ 71544401, до складу якого входять: ВП № 71544401 відкрите 12.04.2023, сума боргу - 62 614,55 дол США, стягувач ОСОБА_1 ; ВП № 74410711, відкрите 11.03.2024, сума боргу - 9 925,86 грн, стягувач - Державна судова адміністрація України. Боржником є - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 . Як вбачається з матеріалів справи в межах даної справи державний виконавець вже неодноразово звертався до суду із поданнями про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано за ним в установленому законом порядку, а саме: на квартиру у АДРЕСА_1 , однак у задоволенні подання судом було відмовлено з різних підстав (а.с. 241-242 т. 1, 52-53 т. 2), що не є перешкодою для повторного звернення виконавця із аналогічним поданням. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 , в буд А-8-9, 2-х кімнатна, житловою площею - 32,6 кв. м, загальною площею - 71,1 кв. м. зареєстрована на праві приватної власності (1/1 частина) за іншою особою гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер запису: 10403 в книзі: 150, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, САВ/267384, 08.05.2007, Управління житлово-комунального господарства. (а.с. 105-106 т. 2) На підтвердження доводів в частині належності зазначеної квартири боржнику - ОСОБА_2 , державним виконавцем надано наступні докази: - Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.07.2023 № 340709354, від 28.11.2023 № 356187298, від 20.10.2023 № 351156187; - постанову Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 552/6858/15-ц, що набрала законної сили та не переглядалась по суту в касаційному порядку; - договір купівлі-продажу від 31.05.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартири за адресою АДРЕСА_1 та заяву ОСОБА_3 від 31.05.2007; Згідно з договором купівлі-продажу від 31.05.2007 (а.с. 84 т. 2), посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. та зареєстрованим в реєстрі за номером № 467, вбачається, що ОСОБА_3 (Продавець) продала, а ОСОБА_2 (Покупець) придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в буд А-8-9, 2-х кімнатна, житловою площею - 32,6 кв. м, загальною площею - 71,1 кв. м. Пунктом 2 вказаного Договору купівлі-продажу передбачено, що об`єкт продажу належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Полтавської міської ради від 08.05.2007, зареєстрованого у КП «ПБТІ «Інвентаризатор» в реєстрову книгу № 150 під реєстровим номером № 20403, реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 18781222. Згідно з відповіддю ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» від 16.08.2023 вих. № 8803 (а.с. 70 т. 2), наданою на запит державного виконавця (копія запиту не долучена до подання), повідомлено про те, що станом на 31.12.2012 відсутні відомості про належність нерухомого майна гр. ОСОБА_2 (майно не конкретизовано), а в наступному абзаці відповіді зазначено, що власником квартири АДРЕСА_6 є інша фізична особа. Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що зазначена відповідь ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» надана щодо квартири АДРЕСА_7 , що є предметом подання державного виконавця у даній справі. Тому, вказаної відповіді ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» є недостатньо для твердження, що в архівних реєстрових книгах відсутні відомості про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_8 за гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2007, враховуючи те, що до 2013 не існувало централізованого державного реєстру нерухомого майна та всі правочини реєструвались в окремих реєстрах на місцях. До того ж, згідно з наданими державним виконавцем Інформаційними довідками від 27.07.2023 № 340709354, від 28.11.2023 № 356187298, від 20.10.2023 № 351156187 вбачається, що на квартиру АДРЕСА_8 зареєстровано 31.05.2007 (та не зняте наразі) іпотечне обтяження на підставі договору іпотеки від 31.05.2007, де іпотекодавцем значиться: ОСОБА_2 (без зазначення по-батькові), Код: 2924921938, а іпотекодержателем: ЗАТ КБ «ПриватБанк». Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, що якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Суд першої інстанції не врахував вказаної правової позиції Верховного Суду та не надав належної оцінки тій обставині, що наявність реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою та наявність чинного іпотечного обтяження квартири, свідчить про наявність спору про право щодо такого об`єкту нерухомості, що є підставою для залишення подання державного виконавця без розгляду. Апеляційний суд зауважує, що сама по собі наявність постанови Полтавського апеляційного суду від 02.12.2019 у справі № 552/6858/15-ц, якою залишено без змін рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 серпня 2017 року, якою, зокрема, визнано припиненим договір іпотеки від 31.05.2007, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо квартири АДРЕСА_8 (а.с. 66-69 т. 2) без припинення відповідного запису про іпотечне обтяження в державному реєстрі, не спростовує висновку про наявність спору про право. висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника Миргородського відділу Державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Міщанин Тетяни Миколаївни - задовольнити частково. Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06 травня 2024 року - скасувати. Подання начальника Миргородського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенка Р.В. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, - залишити без розгляду. Роз`яснити державному виконавцю право подати позов на загальних підставах. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року. Головуючий суддя Т.В. Одринська Судді В.П. Пікуль О.О. Панченко