Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17630/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17630/24 Перша інстанція: суддя Скупінська О.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., за участю секретаря судового засідання Вовненко А.В. представника апелянта - Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області Гончаренко К.Ю. представника позивача Акціонерного товариства «Херсонгаз» - Лук`янова О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Херсонгаз» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправним та скасування припису від 02.05.2024 №05-03-4/2, В С Т А Н О В И В: 05.06.2024 АТ «Херсонгаз» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області в якому просило суд Визнати протиправним та скасувати припис Головного Управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 02.05.2024 № 05-03-4/2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області 02.05.2024 проведена позапланова перевірка АТ «Херсонгаз», за результатом якої складений акт №05-3-3/5, в якому зафіксоване порушення позивачем вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», а саме всупереч положенням вказаного абзацу проведено нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: АДРЕСА_1 , з дати початку (01.03.2022р.) по дату завершення (11.11.2022р.) тимчасової окупації території (Херсонська міська територіальна громада) включеної до переліку тимчасово окупованої території згідно з Наказом Мінреінтеграції №309 від 22 грудня 2022 року. Позивач вказував, що контролюючим органом виданий припис від 02.05.2024 № 05-03-4/6, яким зобов`язано АТ «Херсонгаз» «привести нарахування плати за вказаною адресою у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206». Вказаний припис позивач вважав протиправним посилаючись на те, що вимоги абзацу 4 пункту 1 Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 передбачають заборону нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території. Водночас, така заборона щодо нарахування плати за житлово-комунальні послуги була впроваджена Постановою КМУ № 1405 від 29.12.2023, яка набрала чинності 30.12.2023. Позивач звертав увагу на те, що Херсонська міська територіальна громада, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022, перебувала у тимчасовій окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022, тобто до впровадження заборони нарахування плати за житлово-комунальні послуги), в той час як статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Також позивач зауважував, що Постанова КМУ № 206 від 05.03.2022 (в редакції Постанови Уряду № 1405 від 29.12.2023) не містить положень які б зобов`язували надавача такої комунальної послуги як розподіл природного газу, здійснювати перерахунки плати за надані послуги у період тимчасової окупації або її списання, у тому числі за період до набрання чинності Постановою Уряду № 1405 від 29.12.2023. Звертав увагу позивач і на те, що АТ «Херсонгаз» на виконання Постанови Уряду №1405 від 29.12.2023 не нараховує відповідну плату з 30.12.2023 на тимчасово окупованих територіях. На думку позивача щомісячне нарахування плати за надані послуги з розподілу в період з 01.03.2022 по 11.11.2022 не може бути визнане як правопорушення, оскільки під час надання послуг та нарахування відповідної плати, територія Херсонської міської ради не була визначена, як тимчасово окупована, в рамках діючих в той період нормативно-правових актів, а сам факт тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади (нормативно) був визнаний лише після її деокупації Наказ Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» набрав чинності 27.12.2022. З урахуванням такої хронології прийняття нормативно-правових актів державними органами, на думку позивача, у АТ «Херсонгаз» були відсутні правові підстави для не нарахування плати за фактично надані послуги. Таким чином, АТ «Херсонгаз» не могло і не порушувало вимоги абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», а висновки позапланової перевірки разом з приписом є протиправними. Звертав позивач увагу також і на те, що Товариство звернулось до контролюючого органу з проханням надати роз`яснення яким чином, з огляду на діюче законодавство, АТ «Херсонгаз» має виконати припис (що саме має зробити Товариство), але у відповідь (№ 2023-5-вих-10/1469-24 від 07.05.2024) отримали відмову у роз`ясненні способу виконання припису з посиланням на відсутність таких повноважень у контролюючого органу. На підставі статті 21 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Товариство оскаржило результати проведення позапланової перевірки Головного управління Держпродспоживслужби у Херсонській області та просило скасувати акт від 02.05.2024 № 05-3-4/6 і припис від 02.05.2024 № 05-3-4/2. Посилався позивач і на те, що позиція Держпродспоживслужби України (№ 15.1.2-5/11015 від 24.05.2024) полягає у тому, що дії контролюючого органу відповідають законодавству, однак жодної оцінки самому порушенню та припису взагалі не було надано. Крім того, АТ «Херсонгаз» зазначало, що отримало додаткове роз`яснення від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури) щодо постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405) № 8823/25/10-24 від 15.05.2024. Звертав увагу позивач на те, що Мінінфраструктури є розробником змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405, та у наданому роз`яснення зазначив, що:

1. Ні постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405), ні іншими законодавчими актами наразі не передбачено скасування плати за житловокомунальні послуги, нарахованої раніше споживачам (за період окупації), списання заборгованості за ці послуги, а також проведення перерахунків шляхом зарахування сплачених (за період окупації) споживачами коштів у рахунок майбутніх платежів;

2. Питання, пов`язані із нарахуванням та оплатою житлово-комунальних послуг, виникненням заборгованості за період окупації вирішуватиметься додатково (шляхом прийняття окремого законодавчого акту після припинення чи скасування воєнного стану в Україні), що враховуватиме усі аспекти та умови споживання (або неспоживання) відповідним споживачем комунальних послуг, їх обліку, механізму нарахування плати та здійснення відповідної оплати споживачем, отримання пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг тощо. За наведених обставин позивач вважав, що припис Головного Управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 02.05.2024 № 05-03-4/2 є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження задоволений позов АТ «Херсонгаз»: - визнаний протиправним та скасований припис Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 02.05.2024 № 05-03-4/2, складений на адресу Акціонерного товариства «Херсонгаз»; - стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства «Херсонгаз» суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт вказує, що до Головного управління каналами Урядової «гарячої лінії» ДУ «Херсонський обласний контактний центр», 02.04.2024, зі зверненням про порушення його прав звернувся громадянин ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У своєму зверненні заявник посилався на відмову посадових осіб АТ «Херсонгаз» здійснити перерахунок оплати за послугу постачання газу за період перебування в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022 за особовим рахунком, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Головне управління 05.04.2024 спрямувало до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів заяву про надання згоди на проведення позапланової перевірки додержання АТ «Херсонгаз» законодавства про захист прав споживачів за вказаним вище випадком. Відповідно, 19.04.2024 до Головного управління надійшло таке погодження від Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (15.1.2-6/7867). Для реалізації повноважень зі здійснення державного нагляду (контролю), відповідно до ст.ст. 6,7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», Наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01.04.2024 № 191 «Про рішення щодо здійснення протягом воєнного стану позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері надання житлово-комунальних послуг», Головним управлінням видано наказ про проведення позапланової перевірки від 22.04.2024 року № Н/157-24 та Направлення на здійснення позапланової перевірки від 22.04.2024 року №

21. Апелянт вказує, що в подальшому, фахівцями Головного управління у терміни з 23.04.2024 року по 02.05.2024 року (відповідно до зазначених вище Наказу та Направлення) проведено позапланову перевірку АТ «Херсонгаз» на предмет додержання вимог законодавства України сфері надання житлово-комунальних послуг за фактом, викладеним у зверненні громадянина ОСОБА_1 про що 02.05.2024 року складено відповідний Акт № 05-3-3/5. В ході проведення перевірки, відповідно до положень ст.ст.8,10,11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», 25.04.2024 року до АТ «Херсонгаз» направлено вимогу на отримання інформації, необхідної для з`ясування обставин справи. Відповідь на таку вимогу Головне управління отримало від АТ «Херсонгаз» 29.04.2024 року. За результатами проведеної позапланової перевірки АТ «Херсонгаз» Головним управлінням встановлено порушення вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», а саме всупереч положенням вказаного абзацу проведено нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу ) за адресою: АДРЕСА_1 , з дати початку (01.03.2022р.) по дату завершення (11.11.2022р.) тимчасової окупації території (Херсонська міська територіальна громада) включеної до переліку тимчасово окупованої території російською федерацією, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309. (у загальній сумі 59.68 грн). Відповідно до вимог ст.ст. 7,8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», 02.05.2024 Головним управлінням складено та під особистий підпис вручено Припис щодо усунення порушень виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів №05-3-4/6, яким АТ «Херсонгаз» зобов`язано усунути порушення вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, а саме: привести у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування за комунальну послугу (розподіл природного газу ) за адресою: АДРЕСА_1 ; та письмово (з відповідним документальним підтвердженням) повідомити Управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про виконання Припису до 16 травня 2024 року. Апелянт звертає увагу на те, що подібна ситуація спостерігається і в інших сферах надання житлово-комунальних послуг. У зв`язку з чим, наприклад, ПП «Херсонтеплогенерація» отримала відповідні роз`яснення з цього питання. Так, у своєму листі Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, зазначає наступне: «Так, абзацом п`ятим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 передбачено заборону до припинення чи скасування воєнного стану в Україні нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території (тобто, в даному випадку не нараховується плата за житлово-комунальні послуги за період окупації та не стягується заборгованість утворена після 24.02.2022 за відповідний період окупації). Таким чином, виконавцям комунальних послуг, управителям багатоквартирних будинків та іншим організаціям, які нараховують плату за житлово-комунальні послуги споживачам, необхідно привести рахунки на оплату житлово-комунальних послуг у відповідність до вищезазначених вимог постанови Уряду. Також необхідно впорядкувати здійснені нарахування за житлово-комунальні послуги (за період окупації) та облік заборгованості, що виникла за відповідний період. При цьому для списання плати за житлово-комунальні послуги, нарахованої раніше споживачам (за період окупації), чи заборгованості за ці послуги, наразі відсутні законодавчі підстави. Відповідна сума заборгованості за послуги продовжує обліковується поза балансом. При цьому необхідно провести відповідне коригування доходів від споживачів за весь період окупації. Питання щодо врегулювання відповідної заборгованості споживачів за період окупації вирішуватиметься додатково шляхом прийняття окремого законодавчого акту. У свою чергу, розмір плати, який наразі не виставляється до оплати споживачам у зв`язку із окупацією території (фактичне нарахування згідно діючих тарифів), обліковується відповідними підприємствами окремо та відображається поза балансом…». Апелянт зазначає, що в своєму рішенні, Одеський окружний адміністративний суд задовольняючи позовні вимоги обґрунтовує таке рішення положеннями ч. 1 ст. 58 Конституції України в якій вказано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, та положення ч.ч. 2-3 ст.5 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Апелянт не погоджується із такою позицією суду першої інстанції, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі N 1- 7/99 (за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи), визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Додатковим аргументом на користь такої позиції може слугувати віднесення ст. 58 Конституції України до відповідного розділу Конституції: «ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ`ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА». Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду в частині обґрунтування неможливості застосування положень Постанови КМ України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», прямо суперечить рішенню Конституційного Суду України. Також, на думку апелянта, посилання на положення ч.ч. 2-3 ст.5 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, не може бути застосоване у частині, що стосується відповідальності юридичної особи. Проте, це положення, на думку Головного управління, має бути застосоване саме як правова можливість пом`якшення та, навіть, скасування цивільної відповідальності споживача. Фактично, положення Постанови КМУ від 05.03.2022 року зі змінами, внесеними Постановою КМ України від 29 грудня 2023 року № 1405, якими встановлена заборона нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території, скасовує цивільно-правову відповідальність споживача комунальних послуг фізичної особи, в частині необхідності сплатити за спожите під час окупації. Окрім цього, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні Одеський окружний адміністративний суд посилається на Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000, який визначає, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи. Необхідно зазначити, що практична необхідність звернення до Конституційного Суду України суб`єкта звернення (в цьому конкретному випадку), визначається тим, що: «що суди загальної юрисдикції помилково не застосовують принцип зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, коли вони пом`якшують кримінальну відповідальність особи в разі зміни мінімального розміру заробітної плати, що впливає на кваліфікацію розкрадання державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах (частини четверті статей 81, 82, 84, частина третя статті 83, частина друга статті 86 та стаття 86-1 Кримінального кодексу України)». Резолютивна частина зазначеного рішення Конституційного Суду України містить положення, які співвідносні з особливостями кримінальної відповідальності: «

1. Положення статті 58 Конституції України з урахуванням вимог пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється кримінальна відповідальність за їх вчинення. Такі закони мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи.

2. Положення частини другої статті 6 Кримінального кодексу України треба розуміти так, що зворотну дію в часі мають лише закони, які скасовують або пом`якшують кримінальну відповідальність особи. Таким чином, апелянт вважає, що у вказаних вище рішеннях Конституційного Суду України йдеться саме про застосування принципу зворотної дії Закону в часі відносно фізичної особи, що підтверджує правову позицію Головного управління про правомірність застосування норм Постанови КМ України від 05 березня 2022 року №206 зі змінами, внесеними Постановою КМ України від 29.12.2023 року № 1405, в яких визначається, що заборона нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території, застосовується з 24 лютого 2022 року. Головне управління вважає проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) з питання дотримання норм цих нормативно-правових актів цілком відповідним вимогам Конституційного принципу зворотної дії закону в часі, у зв`язку саме з очевидним скасуванням цивільної відповідальності осіб у таких правовідносинах. Окрім цього, апелянт вказує, що Одеський окружний адміністративний суд в своєму рішенні зазначає, що: «Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30.12.2023, то й зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли саме з моменту набрання її чинності (з опублікуванням в газеті «Урядовий кур`єр» 30.12.2023). Таким чином, на думку апелянта суд першої інстанції ігнорує пункт 2 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України який встановлює, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. При цьому жодним чинним нормативним документом або рішенням суду цей пункт Постанови Кабінету Міністрів України не визнано неправомірним та не скасовано. Звертає увагу апелянт і на те, що Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновків про: «Отже, наявними у матеріалах справи доказами, ретельно дослідженими судом, підтверджується, що проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в межах спірних правовідносин здійснювалося на підставі положень ч 1. ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», предметом позапланового заходу є додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, та, відповідно, дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Акт перевірки складено за результатом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів. Аналіз вищевикладених положень законодавства дає змогу дійти висновку, що Держпродспоживслужба, та її територіальні органи уповноважені на захист прав споживачів та здійснення відповідно до закону державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, житлово-комунальних послуг. Саме така перевірка і була проведена відповідачем в межах спірних правовідносин. З огляду на вищезазначене, а також те, що за наведеним у законі визначенням виконавець комунальної послуги належить до суб`єктів господарювання, що надають комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, суд доходить висновку, що на спірні правовідносини поширює свою дію Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у тому числі, в частині способу здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів у вигляді позапланового заходу контролю (перевірок), порядку та підстав їх призначення, проведення й оформлення результатів. Частиною 8 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що припис це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Згідно з ч.7 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис складається на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, у разі необхідності вжиття заходів реагування щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Отже, оскільки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області складено Акт перевірки, відповідно означений орган державного нагляду наділений повноваженнями на складення припису за результатами проведеної перевірки.» На підставі наведеного апелянт зазначає, що Одеським окружним адміністративним судом підтверджено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) у сфері захисту споживачів за скаргою громадянина ОСОБА_1 , та винесені припису про усунення виявлених порушень від 02.05.2024 № 05-03-4/6, діяло у межах наданих Службі повноважень та у законний спосіб. Окрім цього, апелянт зазначає, що у своїй позовній заяві АТ «Херсонгаз» заявляв, що: «щодо спірних правовідносин вказана постанова Уряду має бути застосована з 24 лютого 2022 року у редакції із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 та вказує, що Уряд взагалі не має повноважень у сфері житлово-комунальних послуг встановлювати будь-які заборони щодо нарахування плати за надані послуги розподілу природного газу.» Однак, судом першої інстанції цілком справедливо таку тезу позивача відхиллено, як нікчемну. Обґрунтовуючи відхилення такої тези позивача, суд першої інстанції зазначив, що «постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у редакції станом як на 05.03.2022 так й станом на 30.12.2023 є чинною, а відтак зазначені посилання суд відхиляє». Таким чином, в своєму рішенні Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що Головне управління під час зазначеного заходу державного (нагляду) діяло в межах наданих Службі повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Апелянт наголошує, що діяв відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, яка визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальновідомо, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом. Відповідний висновок ґрунтується саме на положеннях статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги АТ «Херсонгаз» подало заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначає, що за змістом апеляційної скарги, апелянт фактично наводить єдиний довід, який являє собою незгоду с тлумаченням судом першої інстанції положень ч.1 ст.58 Конституції України та ч.ч.2-3 ст.5 Цивільного кодексу України, щодо зворотної дії нормативно-правових актів в часі. Позивач вказує, що апелянт вважає, що Постанова Уряду від 02.03.2022 № 206 в редакції Постанови Уряду від 29.12.2023 року № 1405, яка набрала чинності 30.12.2023, має бути застосована з 24.02.2022, оскільки, на думку контролюючого органу, «скасовує цивільно-правову відповідальність споживача комунальних послуг фізичної особи, в частині необхідності сплатити за спожите». Проте питання необхідності оплати фактично спожитої послуги з розподілу природного газу, на якому наголошує апелянт, не було предметом перевірки контролюючого органу, не входить до предмету позовних вимог та не має жодного відношення до спірних правовідносин. Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу вказує, що згідно з протиправною позицією контролюючого органу, (що відображена в акті проведення перевірки) АТ «Херсонгаз» в порушення вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», а саме всупереч положенням вказаного абзацу проведено нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: АДРЕСА_1 , з дати початку (01.03.2022р.) по дату завершення (11.11.2022р.) тимчасової окупації території (Херсонська міська територіальна громада) включеної до переліку тимчасово окупованої території з згідно з Наказом Мінреінтеграції № 309 від 22 грудня 2022 року. На думку позивача нарахування плати за розподіл природного газу на підставі відповідного договору зі споживачем, що в повному обсязі відповідає чинному на період такої дії законодавству, не є цивільно-правовим або будь-яким іншим видом відповідальності споживача комунальних послуг. Відповідальність сторін договору про надання послуг розподілу природного газу передбачена у розділі VIII типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498. Водночас, питання відповідальності споживача взагалі не мають місця у спірних правовідносинах. При цьому, до споживачів не застосовується жодних негативних наслідків, у вигляді припинення надання послуги або нарахування штрафних санкцій на заборгованість, що виникла у період тимчасової окупації чи стягнення такої (пряма заборона згідно Постанови Уряду № 206 від 05.03.2022). Позивач вважає, що будь-яких доказів наявності, внаслідок застосування нормативного акту у ретроспективі, пом`якшення або скасування цивільної відповідальність особи, як обов`язкової умови, апелянтом не надано. Отже, АТ «Херсонгаз» вважає, що постанова Уряду від 02.03.2022 № 206 в редакції постанови Уряду від 29.12.2023 року № 1405, яка набрала чинності 30.12.2023, не може бути застосована у ретроспективі, оскільки відсутні випадки, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з цим, позивач, зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року № 6- рп/2000 містить положення про те, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи. Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30.12.2023, то й зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли саме з моменту набрання її чинності (з опублікуванням в газеті «Урядовий кур`єр» 30.12.2023). Таким чином, на думку позивача, оскільки у період з 01.03.2022 по 11.11.2022, зміни, що були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405, не діяли, та пункт 4 в Постанові № 206 був відсутній, АТ «Херсонгаз» і не застосував його. Крім того, у зазначений період територія Херсонської міської ради не була визначена, як тимчасово окупована, в рамках діючих в той період нормативно-правових актів, а сам факт тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади (нормативно) був визнаний лише після її деокупації Наказ Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» набрав чинності 27.12.2022. У свою чергу, Постанова КМУ № 206 від 05.03.2022 (в редакції Постанови Уряду № 1405 від 29.12.2023) не містить положень, які б зобов`язували надавача такої комунальної послуги як розподіл природного газу, здійснювати перерахунки плати за надані послуги у період тимчасової окупації або її списання, у тому числі за період до набрання чинності Постановою Уряду № 1405 від 29.12.2023. Позивач вказує, що апелянт у своїй скарзі наводить лист, який отримано ПП «Херсонтеплогенерація» (підприємство, яке надає послуги з теплопостачання), проте приховує лист Мінінфраструктури № 12152/25/10-24 від 04.07.2024, адресований саме до Держпродспоживслужби щодо спірного питання АТ «Херсонгаз» у якому Міністерство в черговий раз зазначає, зокрема: «Таким чином, з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 (30.12.2023), підприємство не нараховує плату за житлово-комунальні послуги споживачам на окупованих територіях, та не стягує заборгованість за ці послуги, що утворилась за період окупації, відповідних споживачів.» Отже, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов абсолютно обґрунтованих висновків, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що він є державним органом на, який покладено серед іншого контролюючу функцію з правом здійснювати заходи державного нагляду(контролю), задля неухильного дотримання установами та організаціями всіх форм власності незалежно від підпорядкованості, норм чинного законодавства, до якого серед іншого віднесені окрім Законів України, Конституції України, також і інші підзаконні нормативно правові акти, якими є зокрема Постанови Кабінету Міністрів України, та інших органів державної влади. Посилання позивача на лист роз`яснення Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України апелянт вважає хибним адже листи роз`яснення не створюють правових норм, не змінюють їх та не несуть в собі ознак нормативно правового акту чи Закону України, який мав би обов`язково підлягати виконанню органами державної влади та їх посадовими особами. З огляду на вказане наведений позивачем лист не містить правових норм , а містить виключно думки та міркування міністерства чи його посадових осіб. З огляду на такі обставини апелянт, як державний орган не має права ставити під сумнів офіційно затверджений діючий нормативно правовий акт, яким є Постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», та зміни до неї внесені Постановою КМ України від 29 грудня 2023 року № 1405. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області каналами Урядової «гарячої лінії» ДУ «Херсонський обласний контактний центр», 02.04.2024, зі зверненням про порушення його прав звернувся громадянин ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 89-90). У своєму зверненні заявник посилався на відмову посадових осіб АТ «Херсонгаз» здійснити перерахунок оплати за послугу постачання газу за період перебування в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022 за особовим рахунком, за адресою: АДРЕСА_1 . Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області 05.04.2024 спрямувало до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів заяву про надання згоди на проведення позапланової перевірки додержання АТ «Херсонгаз» законодавства про захист прав споживачів за вказаним вище випадком. Відповідно, 19.04.2024 до Головного управління надійшло таке погодження від Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (15.1.2-6/8113) (а.с. 93). Для реалізації повноважень зі здійснення державного нагляду (контролю), відповідно до ст.ст. 6,7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», Наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01.04.2024 № 191 «Про рішення щодо здійснення протягом воєнного стану позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері надання житлово-комунальних послуг», Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області був виданий наказ про проведення позапланової перевірки від 22.04.2024 року № Н/157-24 (а.с. 94) та Направлення на здійснення позапланової перевірки від 22.04.2024 року № 21 (а.с. 95). В період з 23.04.2024 до 02.05.2024 року (відповідно до зазначених вище наказу та направлення) була проведена позапланова перевірка АТ «Херсонгаз» на предмет додержання вимог законодавства України сфері надання житлово-комунальних послуг за фактом, викладеним у зверненні громадянина ОСОБА_1 , за результатами якої 02.05.2024 складений відповідний Акт № 05-3-3/5 (а.с. 107-120). В ході проведення перевірки, 25.04.2024 до АТ «Херсонгаз» була направлена вимога на отримання інформації, необхідної для з`ясування обставин справи (а.с. 97). Відповідь на таку вимогу Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області отримало від АТ «Херсонгаз» 29.04.2024 (а.с. 98-100). Відповідно до акту позапланової перевірки АТ «Херсонгаз» від 02.05.2024 № 05-3-3/5, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області встановлено порушення позивачем вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», а саме всупереч положенням вказаного абзацу проведено нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу ) за адресою: АДРЕСА_1 , з дати початку (01.03.2022р.) по дату завершення (11.11.2022р.) тимчасової окупації території (Херсонська міська територіальна громада) включеної до переліку тимчасово окупованої території російською федерацією, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309. (у загальній сумі 59.68 грн). 02.05.2024 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області складено та під особистий підпис вручено Припис №05-3-4/6 (а.с. 121), щодо усунення порушень виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів, яким АТ «Херсонгаз» зобов`язано усунути порушення вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, а саме: привести у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування за комунальну послугу (розподіл природного газу ) за адресою: АДРЕСА_1 ; та письмово (з відповідним документальним підтвердженням) повідомити Управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про виконання Припису до 16 травня 2024 року. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в межах спірних правовідносин здійснювалося на підставі положень ч 1. ст. 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, предметом позапланового заходу є додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, та, відповідно, дотримання вимог Закону України Про захист прав споживачів. Акт перевірки складено за результатом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів. Також суд першої інстанції виходив з того, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги). В той час як Держпродспоживслужба, та її територіальні органи уповноважені на захист прав споживачів та здійснення відповідно до закону державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, житлово-комунальних послуг. Саме така перевірка і була проведена в межах спірних правовідносин. Оскільки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області складено Акт перевірки, суд першої інстанції виходив з того, що, відповідно, означений орган державного нагляду наділений повноваженнями на складення припису за результатами проведеної перевірки. По суті виявлених відповідачем порушень під час проведеного позапланового заходу нагляду, суд першої інстанції виходив з того, що зміст порушення - нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: АДРЕСА_1 з дати початку (01.03.2022) по дату завершення (11.11.2022) тимчасової окупації території (Херсонська міська територіальна громада), включеної до переліку тимчасово окупованої території рф, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309, пов`язаний із положеннями постанови КМУ №206 від 05.03.2022, але в редакції постанови КМУ 1405 від 29.12.2023, яка набрала чинності з 30.12.2023. При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на Рішення КСУ від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000, виходив з того, що оскільки зміні внесені до постанови КМУ №206 від 05.03.2022 набрали чинності з 30.12.2023, то такі зміни поширюють свою дію на правовідносини які виникли з 30.12.2023, в той час як місто Херсон перебувало під тимчасовою окупацією з 01.03.2022 до 11.11.2022, а постанова КМУ №206 від 05.03.2022 в редакції постанови №1405 від 29.12.2023, не має зворотної дії у часі, відтак вимога відповідача у Приписі про зобов`язання Акціонерне товариство Херсонгаз усунути порушення вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, а саме привести у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану нарахування за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: АДРЕСА_1 , не є законною, отже спірний Припис є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд встановив помилковість висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке. Матеріалами справи підтверджено, судом першої інстанції встановлено та учасниками справи не заперечується те, що Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області, як орган державного нагляду (контролю), у встановлений законом спосіб, на підставі закону та з метою реалізації своїх повноважень, провело позаплановий захід нагляду щодо позивача в цій справі, з дотримання процедури проведення такого заходу нагляду (контролю). Також, учасниками справи не заперечується та правильно встановлено судом першої інстанції, що така послуга як «розподіл природного газу» відноситься до житлово-комунальних послуг. Не заперечується учасниками справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що місто Херсон, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, який набрав чинності з 27.12.2022, Херсонська міська територіальна громада (UA65100150000057191) була тимчасово окупована російською федерацією, зокрема в період з 01.03.2022 до 11.11.2022. Додатково апеляційний суд зазначає, що Херсонська міська територіальна громада була віднесена до Переліку територіальних громад, що розташовані в району проведення воєнний (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за №453/37789, чинному до 26.12.2022. Враховуючи предмет спору в цій справі припис від 02.05.2024 №05-3-4/6, щодо зобов`язання позивача привести у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: АДРЕСА_1 , а також доводи учасників справи, викладені у поданих ними заявах та апеляційній скарзі, та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що для правильного вирішення спору, необхідним є з`ясування питання правомірності застосування апелянтом абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206, зокрема в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023. Апеляційний суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, введений в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дія якого неодноразово продовжувалась, та який діє на час виникнення спірних правовідносин та судового розгляду справи. Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Пунктом 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, встановлено Кабінету Міністрів України, невідкладно, окрім іншого, вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Кодекс газорозподільних систем затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824. Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1384/27829. Апеляційний суд зазначає, що, як Кодекс газорозподільних систем, так і Типовий договір розподілу природного газу, не містить приписів, які б регулювали питання нарахування плати та стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, під час дії воєнного стану, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. 05.03.2022 Кабінетом Міністрів України були прийнята постанова №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності 06.03.2022. В первинній редакції постанови КМУ №206 від 05.03.2022, пунктом 1 було установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. При цьому пункт 2 постанови КМУ від 05.03.2022 №206 передбачав, що постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. В подальшому, постановою КМУ №390 від 21.04.2023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206» пункт 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 був доповнений новим абзацом такого змісту: «стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).». Також постанова КМУ №206 від 05.03.2022 була доповнена пунктом 1-1 такого змісту: « 1-1. Дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.». Постанова КМУ №390 від 21.04.2023 набрала чинності з 27.04.2023 Апеляційний суд зазначає. що 30.12.2023 набрала чинності постанова КМУ 1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», пунктом 3 якої, був викладений в іншій редакції пункт 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022: «

1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285); припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285); стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки системи газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285); нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.». При цьому, пункт 2 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 в частині застосування цієї постанови з 24.02.2022 змін не зазнав. Апеляційний суд вважає помилковими посилання суду першої інстанції, який погодився із доводами позивача, на те, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30.12.2023, то й зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли саме з моменту набрання її чинності (з опублікуванням в газеті Урядовий кур`єр 30.12.2023). Апеляційний суд зазначає, що постановою КМУ №206 від 05.03.2022, в редакції чинній з 30.12.2023, передбачена тимчасова, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборона нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території. Тобто Кабінет Міністрів України, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», з 30.12.2023 встановив тимчасову, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону, нараховувати плату за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та тимчасову, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону на стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території. Отже, встановлена 30 грудня 2022 року тимчасова, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборона нараховувати плату за житлово-комунальні послуги стосується виключно тимчасово окупованих територій з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та тимчасова заборона на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги стосується заборгованості утвореної з 24.02.2022 на тимчасово окупованих територій з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказана тимчасова заборона передбачена постановою КМУ №206 від 05.03.2022, а не постановою КМУ №1405 від 29.12.2024. постанова КМУ №1405 від 29.12.2023 є лише нормативним актом, яким вносяться зміни до нормативного акту (постанови КМУ №206 від 05.03.2022), яким тимчасово урегульовані правовідносини, які стосуються нарахування та стягнення плати за житлово-комунальні послуги на виключно тимчасово окупованих територій з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій. При цьому пунктом 2 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 чітко встановлено, що постанова КМУ №206 від 05.03.2022 підлягає застосуванню з 24.02.2022. Отже, нормативно правовий акт постанова КМУ №206 від 05.03.2022, стосується суспільних відносин, які виникли після набрання ним чинності та тривають на дату набрання ним чинності, зокрема і змін, які внесені постановою КМУ №1405 від 29.12.2023. За наведених обставин, апеляційний суд зазначає, що постанова КМУ №206 від 05.03.2022, в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023, має пряму дію у часі, оскільки її норми поширюються на суспільні відносини, які виникли після набрання нею чинності, а також суспільні відносини, які виникли до набрання нею чинності, але які не були врегульовані враховуючи особливості правового статусу воєнного стану, та продовжують існувати на момент набрання нею чинності. Такими суспільними відносинами є споживання житлово-комунальних послуг на тимчасово окупованих територіях, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, починаючи з 24.02.2022. При цьому, застосування тимчасової заборони на нарахування оплати та її стягнення на тимчасово окупованих територіях, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, починаючи не з 24.02.2022, а з 30.12.2023, має дискримінаційний підхід, оскільки території, які були окуповані з 24.02.2022 та з 30.12.2023, мають однаковий статус, воєнний стан введений на всій території України з 24.02.2022 та продовжений, як станом на 30.12.2023, так і на час прийняття оскарженого припису та розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції. Наведене узгоджується із тим, що пунктом 2 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 встановлено, що постанова застосовується саме з 24.02.2024. Апеляційний суд зазначає, що як постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, так і постанова Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» обумовлені необхідністю вжиття заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, та містять норми, якими, на час дії воєнного стану, врегулюванні, зокрема, питання нарахування плати та стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (житлово-комунальні послуги), зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Апеляційний суд вказує, що абзац 4 пункту 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023, яка діє з 30.12.2023, є чітким, зрозумілим та не підлягає множинному тлумаченню: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.». Заборона нарахування плати за житлово-комунальні послуги та стягнення заборгованості за ці послуги, відповідно до абзац 4 пункту 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 (в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023) є чинною з 30.12.2023 року. Але така заборона стосується тимчасово окупованих територій; періоду окупації - з дати початку по дату завершення тимчасової окупації; включення таких територій до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій; стосується заборгованості утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території. Апеляційний суд вважає недопустимим послання позивача, як на підставу для задоволення позову, на відсутність в постанові КМУ №1405 від 29.12.2023, якою були внесені зміни до постанови КМУ №206 від 05.03.2022, можливості (порядку, механізму) для підприємств надавачів житлово-комунальних послуг, зокрема Операторів ГРМ, здійснювати коригування (перерахунку), як обсягів спожитого природного газу так і вартості наданих послуг розподілу природного газу за заявами споживачів. Апеляційний суд зазначає, що як Типовий договір розподілу природного газу, так і Кодекс газорозподільних систем містять норми якими врегулюванні питання розрахунків за договором розподілу природного газу, в тому числі і перерахунку, але вказані акти не містять положень, які б були приведені у відповідність, зокрема і до постанови КМУ №206 від 05.03.2022 (із змінами внесеними постановою КМУ №1405 від 29.12.2023), не зважаючи на те, що з початку введення на всій території України воєнного стану, до Кодексу газорозподільних систем були внесені зміни десять разів. За наведених підстав, апеляційний суд вважає помилковим посилання позивача, з яким погодився суд першої інстанції, на рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000, посилання на підходи Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява №126/05, п. 102-111). Стосовно посилання учасників справи на листи роз`яснення Мінінфраструктури, апеляційний суд зазначає, що такі листи не є нормативно-правовими актами, якими врегульовані спірні правовідносин в цій справі. Частиною 8 ст.6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлено, що припис це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Згідно з ч.7 ст.6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності припис складається на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, у разі необхідності вжиття заходів реагування щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Отже, оскільки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області складено Акт перевірки, відповідно означений орган державного нагляду наділений повноваженнями на складення припису за результатами проведеної перевірки. За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис був прийнятий апелянтом на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що визначений законом, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано та з урахуванням запобігання дискримінації, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ч. 2 ст. 3, ст. 8, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №420/17630/24 скасувати та ухвалити нову постанову. Відмовити у задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства Херсонгаз» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправним та скасування припису від 02.05.2024 №05-03-4/2. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 29.10.2024 Суддя-доповідач С.Д. Домусчі Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький