Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1413/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1413/23 Суддя І інстанції Семененко М.О. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/1413/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, як не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, як не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року в справі №280/1413/23 скасовано, ухвалено нове рішення яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2023 року основного розміру пенсії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати ОСОБА_1 та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення та перерахунку з 01 січня 2023 року основного розміру пенсії. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 01.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №280/1413/23, в якій позивач просив встановити судовий контроль на виконання рішення відповідно до вимог рішення по справі № 280/1413/23 від 09.08.2023 року; зобов`язати відповідача надати звіт до суду про виконання судового рішення в рамках вимог ст. 382 КАС України. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/1413/23 відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №280/1413/23 з роз`ясненням його виконання. Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/1413/23. Вказує на те, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №280/1413/23 відповідач підготував та надав ОСОБА_1 та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про грошове забезпечення у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму на 01.01.2023 рік, але не правильно визначив показники за надбавку особливості проходження служби та премії у порушення Положення п.5 ПКМУ №704 віл 30.08.2017 року, що свідчить про те, що відповідачем висновки суду не виконані. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, процесуальним законом передбачена можливість суду в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення. Натомість, такий процесуальний механізм судового контролю застосовується судом на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, оскільки дефініція статті 382 КАС України передбачає право суду на його застосування, а не обов`язок. Необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим. Отже, ненаведення позивачем обґрунтованих доводів та ненадання доказів на підтвердження того, що виконання судового рішення в цій справі без встановлення судового контролю буде неможливим, свідчить на відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у справі №806/2594/16 (постанова від 28.04.2021), №300/2963/22 (постанова від 01.05.2023). Як вбачається із заяви позивача про встановлення судового контрою за виконанням рішення суду та з його апеляційної скарги, необхідність встановлення судового контролю позивач пов`язує виключно з тим, що відповідачем, на виконання рішення суду, видано оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, в якій, за позицією позивача, не правильно визначено показники за надбавку особливості проходження служби та премії. Тобто, аргументи позивача свідчать про те, що відповідачем виконується рішення суду, але, за позицією позивача, виконується не у спосіб, що встановлений рішенням суду. З приводу таких аргументів суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що незгода позивача із рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є підставою для звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Отже, суд першої інстанції, врахувавши обставини, які існували на час прийняття оскаржуваної ухвали, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування судового контролю за виконанням відповідачем судового рішення. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 29 жовтня 2024 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова