Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/9508/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7018/24 Справа № 214/9508/23 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №214/9508/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Держава в особі Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2024року, ухвалене у складі судді Сіденко С.І., - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Держава в особі Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №038114 від 10.03.2023, складеного інспектором взводу 1 роти 1 батальйону 2 НПП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області, зазначено, що 10.03.2023 о 03.56 год. в м. Кривому Розі по вул. Черкасова біля е/о 223, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21102 днз. НОМЕР_1 , від проходження медичного огляду в медичному закладі КП «КБЛПД» ДОР для встановлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння відмовився, при цьому мав ознаки наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Однак після направлення матеріалів до суду для розгляду справи, постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.06.2023 провадження у справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП закрито на нідставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова суду набрала законної сили 01.07.2023. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №2666466 від 11.05.2023, складеного інспектором взводу 3 роти 2 батальйону 2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, 11.05.2023 о 13.07 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21102, рухався біля буд. АДРЕСА_1 з ознакам наркотичного чи іншого сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.08.2023 по справі №214/3466/23 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Однак постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.09.2023 постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.08.2023 скасовано та провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. У зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №261438, складеного 15.09.2023 о 15.07 год. інспектором взводу №3 роти №2 батальйону №1 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, 15.09.2023 о 13.57 в м. Кривому Розі у Металургійному районі Чумацький шлях, електроопора 149, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Меrcedes Benz 313 CDI з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження медичного огляду у медичному закладі на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.10.2023 по справі №210/5269/23 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що протоколи про адміністративне правопорушення відносно нього за ст.130 КУпАП працівниками поліції були складені не за фактами дійсно виявлених ознак сп`яніння, а на підставі даних, відображених в базі працівників патрульної поліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП раніше. Такі випадки свавілля з боку працівників патрульної поліції мали негативний вплив на моральний стан позивача, що виразилося в душевних стражданнях та переживаннях, оскільки він працює водієм і дана робота була джерелом його доходу. Внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності в трьох вищевказаних випадках позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягала в душевних стражданнях та переживаннях щодо втрати роботи, яка була його основним видом доходу. Моральні переживання були пов`язані з позбавленням можливості користуватися спеціальним правом щодо керування транспортним засобом, оскільки позивач працює водієм, необхідністю нести витрати на правову допомогу та доводити в суді спою невинуватість в інкримінованих правопорушеннях. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 56 052,20 грн. з розрахунку кількості місяців, протягом яких позивач перебував під слідством по справах про адміністративні правопорушення, помножених на відповідний розмір мінімальної заробітної плати за кожен місяць, який встановлений на момент розгляду справи судом. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 56052,20 грн. та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати компенсовано за рахунок держави. Не погодившись з зазначеним рішенням ГУ Державної казначейської служби подало апеляційну скаргу, у якій просит рішення суду скасувати в частині витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В обґрунтування зазначив, що в силу приписів частини другої статті 141 та другої статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнуті винятково зі сторони у справі, однак не з Державного бюджету України, тобто відповідні судові витрати можуть бути стягнуті саме з суб`єкта, у зв`язку з протиправними діями якого подано позов. Крім того, всупереч вимогам статті 137 ЦПК України, суд не здійснив розподіл судових витрат між сторонами, натомість без жодної правової підстави стягнув судові витрати з Державного бюджету. В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано доказів того, що дії працівників патрульної поліції України по складанню протоколу про адміністративне правопорушення є незаконними, що є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди. Факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів сприяли заподіянню позивачу моральної шкоди. Відзив на апеляційні скарги не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційні скарги не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 56 052,20 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №038114, 10.03.2023 року о 03:56 год. в м. Кривому Розі по вул. Черкасова біля е/о 223, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21102 д.н.з. НОМЕР_1 , та в медичному закладі КП «КБЛПД» ДОР» відмовився від проходження медичного огляду у повному обсязі для встановлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння при цьому мав ознаки наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, підвищена жвавість рухів, порушення мови, що підтверджується висновком № 643 від 10.03.2023 КП «КБЛПД» ДОР». Нагрудний відеореєстратор 475852, 475847. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.06.2023 по справі №215/1374/23 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за протоколом серії ААД №038114 від 10.03.2023 - закрито на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень дана постанова набрала законної сили 01.07.2023. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №266466 від 11.05.2023 року, о 13 годині 07 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21102», н/з НОМЕР_1 , рухався біля буд. 2 по вул. Бикова в м. Кривому Розі, з ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння, а саме неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість ходи. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився у лікаря нарколога, що підтверджується висновком №1177 від 11.05.2023 року, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 214/3466/23 від 01.08.2023 за протоколом серії ААД № 266466 від 11.05.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Вказану постанову скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.09.2023 та провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Дніпровського апеляційного суду набрала законної сили 07.09.2023. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №261438 складеного 15.09.2023 року, о 15 год. 07 хв., інспектором взводу №3 роти №2 батальйону №1 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшим лейтенантом поліції Лящук А.І., що 15.09.2023 року о 13 годині 37 хвилин в м. Кривому Розі у Металургійному районі Чумацький шлях, електроопора 149, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercebes Benz 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, не природна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у медичному закладі КП «КБЛН ПНД про що свідчить висновок лікаря №2268, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.10.2023 по справі №210/5269/23 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за протоколом серії ААД №261438 від 15.09.2023 закрито на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень дана постанова набрала законної сили 31.10.2023. Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності факту трикратного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справу у кожному випадку за відсутності складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційних скарг виходить з наступного. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в статті 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України та Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральноїшкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є неодноразове закриття справ про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Отже, закриття справи про адміністративне правопорушення з наведених вище підстав (відсутність події і складу правопорушення) свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а крім того, відшкодування моральної шкоди здійснюється незалежно від вини. В порядку ч.4 ст.263 ЦПК України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №953/6561/20 та від 29 листопада 2023 року у справі №227/4692/21 зазначено, що: «у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом». Встановлено, що спірні правовідносини виникли з підстав неправомірних дій посадових осіб Департаменту патрульної поліції НПУ, щодо складання протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, провадження за якими закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У Постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20 роз`яснено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі №197/1330/14-ц вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову». Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Оскільки постановами Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.06.2023 по справі №21/1374/23, Дніпровського апеляційного суду від 07.09.2023 по справі №214/3466/23 та Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.10.2023 по справі №215/1374/23, кожною окремо, провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закриті за відсутністю складу адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Державної Казначейської служби України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди. Аналогічні висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі №69/1799/16-ц, Постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі №640/16169/17 а також у Постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №726/837/20, провадження №61-2647св21. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції НПУ про те, що позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача, оскільки в обґрунтування заподіяння моральної шкоди позивач посилався на те, що він був змушений докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, що було прийнято судом першої інстанції з обґрунтуванням висновків і з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби про те, що витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнуті винятково зі сторони у справі, однак не з Державного бюджету України, суд не приймає з огляду на наступне. Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI). Так, відповідно до ст.1 цього Закону: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18. Як вбачається з матеріалів справи позивачем до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги № 03/11/23-4 від 03.11.2023, акт прийому-передачі наданих послуг відповідно до вказаного договору з описом та вартістю наданих послуг на загальну суму 20000 грн.: 2000 грн. (з розрахунку 1000 за 1 год.) вивчення та аналіз судової практики; 8000 (з розрахунку 1000 за 1 год.) підготовка та подання до суду позовної заяви; 10000 представництво інтересів клієнта в суді та участь у судових засіданнях, незалежно від їх кількості. До позовної заяви також долучено квитанцію №01 від 03.11.2023 про оплату за договором про надання правової допомоги №03/11/23-4 від 03.11.2023 на загальну суму 20000 грн. З урахуванням вищенаведеного, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, об`єму і фактично наданих послуг, суд дійшов вірного висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності і співвідношенню зі складністю справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги. Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційні скарги задоволенню не підлягають, судове рішення слід залишити без змін. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2024року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: