Постанова Київський апеляційний суд № 757/41255/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 757/41255/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/6568/2023Головуючий у суді першої інстанції - Вовк С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи державної влади, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, згідно з яким просив: стягнути з Держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 10 000 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.09.2017 року близько 14 год. 05 хв. позивач, рухаючись на автомобілі по вул. Волгоградській у м. Кривий Ріг, був зупинений інспектором батальйону № 3 роти № 3 Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Задирака Денисом Васильовичем, який повідомив йому, що він, нібито, рухався на червоний сигнал світлофору, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч 2 ст. 122 КУпАП. У зв'язку з зазначеним, постановою серії БР № 455016 від 17.09.2017 року на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп. Разом з тим, рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.04.2019 року у справі № 216/4614/17, яке набрало законної сили 08.07.2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову серії БР № 455016 від 17.09.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі, на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. За вказаних обставин, позивач вважає, що внаслідок незаконного накладення на нього адміністративного стягнення, йому було заподіяну моральну шкоду, що полягала у приниженні честі, гідності, репутації законослухняного водія, заподіянні моральних переживань, фізичних страждань, порушенні нормальних життєвих стосунків. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.01.2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. 00 коп. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що незаконне рішення інспектора, факт чого встановлено судовим рішенням, призвело до погіршення стану ментального здоров`я позивача, а також моральних переживань, пов`язаних із необхідністю докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав та інтересів у суді (а.с. 143-149). В апеляційній скарзі представник відповідача - Департаменту патрульно поліції, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує на помилковість застосування судом першої інстанції у даній справі положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, оскільки, як вбачається з матеріалів адміністративної справи № 216/4614/17, відповідачі Департамент патрульної поліції та Державна казначейська служба України участі у даній справі не брали. При цьому, зазначає, що рішення Центрально-Міського районного суду Кривого Рогу від 12.04.2019 року по справі № 216/4614/17 не є підтвердженням протиправності дій працівника поліції, оскільки вказаним рішенням лише скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення та закрито провадження в адміністративній справі. Також, вказує на відсутність передбачених ч. 4 ст. 28 ЦПК України правових підстав для відкриття провадження у даній справі у Печерському районному суді м. Києва, оскільки позовні вимоги позивача не пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 03.01.2023 року - залишити без змін. У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17.07.2017 року о 14 год. 05 хв. ОСОБА_1 під час керування автомобілем ВАЗ 21140 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на перехресті вулиці Волгоградська та вул. Дарвіна у м. Києві був зупинений інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в м. Кривий Ріг Задиракою В.Д., яким було винесено постанову серії БР № 455016 від 17.09.2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 оскаржив її до Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 12.04.2019 року у справі № 216/4614/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 3 роти № 3 Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправними дій та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задоволено, а саме скасовано постанову серії БР № 455016 від 17.09.2017 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, судові витрати компенсовано за рахунок Державного бюджету України. Не погодившись з цим судовим рішенням, Департамент патрульної поліції України подав апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 року наведені Департаментом патрульної поліції Національної поліції України підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 12.04.2019 року у справі № 216/4614/17 (2-а/216/27/19) відмовлено. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що внаслідок неправомірних дій працівників поліції йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних хвилюваннях, відчутті приниженні, а також незручностях, які пов`язані зі зміною звичного ритму його життя. Так, згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. частини 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі ст. 1774 ЦК України, відшкодовується державою. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, зокрема завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди у розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 10.10.2019 року у справі №569/1799/16-ц, зазначено, що ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 09.06.2021 року у справі № 726/837/20, від 26.08.2020 року у справі № 544/964/18, від 01.07.2020 року у справі № 347/1977/17, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення накладеного штрафу. Отже, з урахуванням вищенаведених положень законодавства, судової практики Верховного Суду та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу працівником поліції безпідставно, у зв`язку з чим був вимушений доводити у судовому порядку свою невинуватість у порушенні Правил дорожнього руху, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди відповідно до вимог ст.ст. 23, 1174 ЦК України, оскільки внаслідок неправомірних дій уповноваженої особи відповідача позивач зазнав душевних страждань у зв`язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, якого він не вчиняв. При цьому, визначаючи розмір відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди, суд обґрунтовано виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та правомірно визначив розмір відшкодування позивачу моральної шкоди у сумі 2000 грн. 00 коп. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково застосував у даній справі положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, є безпідставними та такими, що грунтуються виключно на власному некоректному тлумаченні норм процесуального права, адже рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області встановлено факт незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором Управління патрульної поліції в місті Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Задирака Д.В. Посилання апелянта на те, що рішення Центрально-Міського районного суду Кривого Рогу від 12.04.2019 року по справі № 216/4614/17 не є підтвердженням протиправності дій працівника поліції, оскільки вказаним рішенням лише скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення та закрито провадження в адміністративній справі, колегія суддів також вважає безпідставними оскільки, як вже зазначалося вище, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність передбачених ч. 4 ст. 28 ЦПК України правових підстав для відкриття провадження у даній справі у Печерському районному суді м. Києва, слід зауважити, що у даному випадку, позивач, пред`являючи позов до кількох відповідачів, скористався своїм правом пред`явити позов за правилами альтернативної підсудності, передбаченими ч. 15 ст. 28 ЦПК України, а саме: пред`явив позов до Печерського районного суду м. Києва, де зареєстровано місцезнаходження відповідача Державної казначейської служби України. Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді :