Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2028/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2024 року справа №200/2028/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 р. у справі № 200/2028/24 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2023 №503545-24/05-07,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі ГУДПС), у якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2023 № 503545-24/05-07. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року позов задоволено, а саме суд: Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Донецькій області форми МПЗФ від 16.08.2023 №503545-24/05-07 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік у сумі 5646,64 грн. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 44070187, 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, б.59) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. Відповідач, не погодившись з таким рішенням, подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скарга аргументована тим, що мінімальне податкове зобов`язання було введено Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» у 2022 році. Згідно з цим Законом, першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік. Податковим законодавством було прямо, чітко та однозначно визначено у якості кваліфікуючої умови для звільнення від виконання податкового обов`язку з плати за землю - факт знаходження (розташування, розміщення) земельної ділянки як об`єкта справляння плати за землю на території, де ведуться або велись бойові дії. Будь-яке положення постанови Уряду України про іншу кваліфікуючу ознаку об`єктивно не здатне змінити приписів норми Податкового кодексу України, позаяк у силу ієрархії правових актів положення закону мають вищу юридичну силу порівняно із положеннями постанови Кабінеті міністрів України як підзаконного акту. Згідно з п.п.69.15 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2022р. №2120-ІХ тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Згідно з п.п.69.14 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції закону України від 11.04.2023р. №3050-ІХ за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Наказом № 309 у розділі І затверджені території можливих бойових дій (частина перша) та території активних бойових дій (частина друга), у розділі ІІ затверджені тимчасово окуповані російською федерацією території України. Отже, для цілей справляння плати за землю відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу застосовується тільки перелік територій активних бойових дій (частина друга розділу І) та тимчасово окупованих російською федерацією (розділ ІІ). Згідно з інформацією наявною у контролюючому органі за ОСОБА_1 рахуються земельна ділянка площею 6,0500 га, розташована на території Олександрівської селищної територіальної громади Краматорського району Донецької області, яка відповідно до Наказу № 309, з 24.02.2022 та станом на теперішній час відносяться до території можливих бойових дій. Тобто, за період з 24.02.2022 по теперішній час, вищенаведена територія не знаходилась в зоні активних бойових дій та не була окупована. Керуючись підпунктом 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПКУ ОСОБА_1 було винесено податкове повідомлення-рішення №503545-24/05-07 від 16.08.2023 на суму 5646,64 грн. зі сплати мінімального податкового зобов`язання. 15.02.2024 року поштою направлено ППР рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Позивачем лист отримано 20.02.2024 року. Термін сплати складає 60 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення. Зважаючи на викладене, підстави для ненарахування мінімального податкового зобов`язання за вищевказані земельні ділянки відсутні. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 6,05 га, що розташована на території Новоолександрівської сільради колишнього КСП Октябрь з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №362233 від 28.12.007. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01071650107. Кадастровий номер земельної ділянки згідно плату меж земельної ділянки 1420386800020000389. 16.08.2023 Головним управлінням ДПС у Донецькій області складено податкове повідомлення-рішення №503545-24/05-07 (форма МПЗФ), яким повідомлено ОСОБА_1 про суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік у сумі 5646,64 грн. Податкове зобов`язання розраховано згідно з п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України на земельну ділянку за кодом ТТГ UA14120170000011133. Додатком до податкового повідомлення-рішення є розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) рік для фізичних осіб власників земельних ділянок, сільськогосподарських угідь згідно якого кадастровий номер земельної ділянки б/н, код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки UA14120170000011133, площа 6,0500 га, нормативна грошова оцінка 31111 грн, коефіцієнт 0,04, мінімальне податкове зобов`язання 7528,86 грн. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення податкове повідомлення-рішення відправлено 16.02.2024 та отримано позивачем 20.02.2024. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Законом України від 30.11.2021 № 1914 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі. постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ). Згідно п. 64 розділу Перехідні положення Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік. Згідно з п.п.38-1.1.2 ст. 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків. Відповідно п.п.38-1.1.4 ст. 38-1 ПК України, МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік. Відповідно до п. 38-1.3 ст. 38-1 ПК України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом. За правилами п.п.170.14.3 ст.170 Податкового кодексу України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб. Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування. При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався відповідними Указами Президента України та діє натепер. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою України 15.03.2022 був прийнятий Закон України № 2120-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану, яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.15 такого змісту: «Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.». Пунктом 4 цього Закону Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Отже, підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (у редакції протягом всього 2022 року) було встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землекористувачів зі сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому, 11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон № 3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023, яким підпункт 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України викладено в наступній редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення: 69.15. Не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України: за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб; з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Отже, до 06.05.2023 (набрання чинності змін в ПК України) пп.69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України передбачав, що в період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації. Разом з тим, з 06.05.2023 змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки надається користувачам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм. До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Так, положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання за 2022 рік не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України. Застосування відповідачем Закону № 3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій. У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70). За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Серков проти України, заява № 39766/05, пункт 43). З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до спірних правовідносини стосовно сплати податку за 2022 рік належить застосовувати положення чинного на час їх виникнення підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку, яка розташована на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, яка включає в себе території можливих бойових дій, а не норми цього пункту в редакції на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Так, Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), у якому станом на 10 грудня 2022 року перебувала - Олександрівська селищна територіальна громада. Відповідно до Постанови № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Відповідно до пункту 1 Постанови № 1364 до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій. Наказом від 22.12.2022 за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у якому зазначено, зокрема, що до території можливих бойових дій (п. 1 розділу І) з 24.02.2022 відноситься територія - Олександрівська селищна територіальна громада. Вказаний Перелік визначав територіями, на яких ведуться (велися) бойові дії/ розділ І/, як території можливих бойових дій /підрозділ 1/, так і території активних бойових дій /підрозділ 2/, з огляду на що Олександрівська селищна територіальна громада віднесена до території, на якій з 24.02.2022 ведуться (велися) бойові дії, як то прямо було передбачено протягом 2022 року підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України. Судами встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,0500 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоолександрівської сільради колишнього КСП Октябрь. Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму загального мінімального податкового зобов`язання (позитивне значення різниці мж сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків та збору) за 2022 рік, як власнику земельної ділянки, віднесеної до сільськогосподарських угідь. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов правильного висновку, що з моменту набуття чинності Законом № 2120-ІХ, позивач набув право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, зокрема, у звітному 2022 році. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, відповідач правомірності прийнятого рішення належним чином не довів у межах розгляду даної справи. Суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, які в свою чергу, не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 р. у справі № 200/2028/24 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 р. у справі № 200/2028/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст складений та підписаний колегією суддів 28 жовтня 2024 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: А.А. Блохін І.В. Геращенко